№ 820/2567/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №820/2567/17

адміністративне провадження №К/9901/23720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року ( у складі головуючого судді - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.)

у справі № 820/2567/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування позивачу суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, провести перерахунок та продовжити виплати судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди з 1 червня 2017 року в розмірі 10 мінімальних заробітних плат , визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та 80% надбавки за стаж роботи.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не було здійснено їй нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 1 січня 2017 року перерахувати позивачу суддівську винагороду виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Рішенням Харківської обласної ради народних депутатів XII сесії XXI скликання від 25 лютого 1993 року позивач призначена на посаду судді Дзержинського районного суду м. Харкова. На підставі зазначеного Рішення зарахована до штату Дзержинського районного суду м. Харкова 26 лютого 1993 року на посаду судді.

7. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 19 червня 2003 року №1016-ІV ОСОБА_1 обрана на посаду судді безстроково, наказ №31 від 22 липня 2003 року.

8. Позивач звернулась до відповідача з заявою про надання інформації стосовно розміру нарахованої та виплаченої їй суддівської винагороди, на яку отримала відповідь від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області від 21 червня 2017 року № 06-16/1443/17.

9. Позивачу повідомлено, що відповідно до статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", базовий розмір посадового окладу судді становить: зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

10. Однак, 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон вносить зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Положення зазначеного Закону установлює, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

11. Таким чином, позивачу було повідомлено, що на підставі наведених законодавчих актів їй нараховується та виплачується суддівська винагорода з розрахунку посадового кладу 16000,00 грн. Поряд з цим, позивачеві було роз`яснено, що після проходження нею кваліфікаційного оцінювання розмір базового посадового окладу буде дорівнювати 24000,00 грн.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив гарантоване державою право позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, що виявилось в застосуванні при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень-лютий місяці 2017 року пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІ та невиконанні пункту 23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ.

13. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатки на оплату праці суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Свою касаційну скаргу позивач мотивує помилковим застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1774-VII від 6 грудня 2016 року «Про внесення до деяких законодавчих актів України», яку не належить застосовувати до спірних правовідносин. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових її незалежності.

15. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Положеннями статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

19. Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

20. У відповідності до пункту 22 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

21. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).

22. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

23. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду судді до набрання чинності Законом № 1402-VIII. При цьому, кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства позивач не проходила.

24. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.

25. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

26. З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

27. За таких обставин, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

28. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

29. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

30. Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень».

31. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 гривень.

32. Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

33. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.

34. За таких обставин Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

35. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 820/2567/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду