ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року

м. Київ

справа № 820/3048/18

адміністративне провадження № К/9901/65805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (Суддя: Горшкова О.О.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (Судді: Бегунц А.О., Старостін В.В., Резнікова С.С.),

у справі № 820/3048/18

за позовом Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території» (далі - позивач, ХОКП «ДРІТ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати незаконною та скасувати податкову вимогу Головного Управління Державної Фіскальної служби у Харківській області від 20.03.2018 року № 49606-17 та виключити визначену податковою вимогою від 20.03.2018 року №49606-17 суму податкового боргу у розмірі 2 571 899,98 грн з усіх реєстрів боргу платника податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки Філії Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» записи про нарахування податкової заборгованості у розмірі 2 571 899,98 грн, нарахованої на підставі податкової вимоги Головного Управління Державної Фіскальної служби у Харківській області від 20.03.2018 р. № 49606-17. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 88-94, 169-174).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник борг в сумі 2 571 899,98 грн та винесена податкова вимога від 20.03.2018 №49606-17 є чинними, не скасованими та не відкликаними, а визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими, борг в сумі 2 571 899,98 грн, який виник на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень підприємством не сплачений. При цьому за доводами скаржника, філія з обліку в контролюючому органі не знята, а тому є платником податків. До того ж, за доводами скаржника, обов`язок сплати податкового боргу після ліквідації Філії буде покладено на юридичну особу, яка її створила, тобто ХОКП «ДРІТ». Тоді, як судові рішення не містять норми, на підставі якої зроблено висновок про обов`язок ГУ ДФС у Харківській області виключити борг позивача.

Крім цього, за міркуванням скаржника, в судах попередніх інстанцій питання сплати визначених у податковій вимозі сум взагалі не досліджувалось, а суми, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, та відповідно в податковій вимозі позивачем не сплачені, що позивачем не заперечувалось під час розгляду справи. При цьому, як зазначено в доводах касаційної скарги, що в судовому засіданні 14.06.2018 року представник позивача наполягав на тому, що вказаний податковий борг філії має сплатити юридична особа, яка її створила, одночасно не погоджуючись лише із тим, що борги обліковуються в інтегрованих картках філії, яка ліквідована. Загалом, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій зазначили помилкові факти про те, що сторонами факт відсутності оплати заперечувався, а також про підтвердження представником відповідача у відзиві на позов факту оплати боргу, що за доводами останнього призвело до хибного висновку про виключення з інтегрованої картки платника податків суми заборгованості. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 2 а.с. 1-5).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Так, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевіри Філії ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території», складено акт перевірки № 69/20-40-14-08-11/35351080 від 04.01.2018 року, на підставі якого ГУ ДФС у Харківській області сформовано та направлено на адресу підприємства податкові повідомлення - рішення від 09.02.2018 року № 0001571316 та № 0001581316.

23.02.2018 року ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» складено та 24.02.2018 року направлено на адресу ДФС України скаргу на податкові повідомлення - рішення від 09.02.2018 № 0001571316 (яким визначено до сплати суму з податку на доходи фізичних осіб - 2 569 252,74 грн) та № 0001581316 (яким визначено до сплати суму військового збору - 2 647,24 грн), яка за встановлених судами попередніх інстанцій обстави справи, листом ДФС України від 16.04.2018 № 13151/6/99-99-11-02-01-15 залишена без розгляду (т. 1 а.с. 15-18, 20-21, 54-56).

20.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області складений акт опису майна № 49606-17 від 20.03.2018 року на загальну суму 2 571 899, 98 грн (т. 1 а.с. 12) та сформовано податкову вимогу від 20.03.2018 № 49606-17, якою визначено до сплати позивачеві суму податкового боргу в загальному розмірі 2 571 899, 98 грн (з яких: з податку на доходи фізичних осіб - 2 569 252,74 грн, а також військовий збір - 2 647,24 грн) (т. 1 а.с. 11).

Незгода із вищенаведеною податковою вимогою, сума якої за доводами позивача була неузгодженою, внаслідок адміністративного оскарження до ДФС України податкових повідомлень - рішень (на підставі яких була сформована податкова вимога), а також необхідність вилучення даних з усіх реєстрів боргу платника податків, за доводами позовної заяви слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.

За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність прийняття оскаржуваної податкової вимоги, з огляду на те, що податкові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Харківській області від 09.02.2018 року № 0001571316 та № 0001581316, на підставі яких сформовано оскаржувану податку вимогу № 49606-17 від 20.03.2018 року, були неузгодженими, оскільки на час прийняття податкової вимоги на розгляді ДФС України перебувала скарга ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території», рішення за результатами розгляду якої на момент прийняття оскаржуваної вимоги ще не прийнято.

Однак суди попередніх інстанцій, встановивши під час розгляду справи із відзиву відповідача, що податкова вимога № 49606-17 від 20.03.2018 року вважається відкликаною з 26.03.2018 року у зв`язку з погашенням податкового боргу, що підтверджено даними із АІС податковий блок, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині скасування оскаржуваної податкової вимоги, внаслідок її відкликання, оскільки за висновками судів, податкова вимога не порушує прав та інтересів позивача.

Проте частково задовольняючи адміністративний позов і обравши спосіб захисту порушеного права шляхом виключення відповідачем з інтегрованої картки Філії Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» записів про нарахування податкової заборгованості у розмірі 2 571 899,98 грн, нарахованої на підставі податкової вимоги Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 20.03.2018 року № 49606-17, суди попередніх інстанцій, посилаючись правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16 (касаційне провадження №К/9901/3492/17) дійшли висновку, що кожна операція по нарахуванню/сплаті податків, зборів, платежів має відображатись в ІКП платника податків, у тому числі і факт відкликання податкової вимоги та виключення суми заборгованості з реєстрів боргу платника податків, що для органів ДФС є обов`язком щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податку і стало підставою для задоволення позову в наведеній вище частині (т. 1 а.с. 88-94, 169-174).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Зі змісту п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За вимогами п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У відповідності до вимог п.п. 56.15, 56.16 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Водночас, за приписами п. 56.17 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно п. 95.3 ст.95 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, за вимогами п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України лише узгоджене грошове зобов`язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Харківській області від 09.02.2018 року № 0001571316 та № 0001581316, на підставі яких сформовано податку вимогу № 49606-17 від 20.03.2018 року були неузгодженими, оскільки на час винесення оскаржуваної податкової вимоги на розгляді ДФС України перебувала скарга ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", рішення за результатами розгляду якої на момент прийняття оскаржуваної вимоги не прийнято. Водночас, з відзиву відповідача на позов суди попередніх інстанцій встановили, що податкова вимога № 49606-17 від 20.03.2018 року вважається відкликаною з 26.03.2018 року, у зв`язку з погашенням податкового боргу, що за висновками судів підтверджується даними АС «Податковий блок» (т.1 а.с. 47-50).

Встановивши вищенаведені обставини справи, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог позивача про скасування податкової вимоги № 49606-17 від 20.03.2018 року, оскільки оскаржувана вимога за висновками судів хоча і прийнята контролюючим органом передчасно та з порушенням вимог чинного законодавств, однак з огляду на вимоги ст. 60 ПК України з 26.03.2018 року (згідно даних інтегрованої картки позивача) вважається відкликаною за висновками судів попередніх інстанцій не порушує прав та інтересів позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що позивач не звертався як з апеляційною, так і з касаційною скаргою в частині відмовлених позовних вимог про скасування податкової вимоги до суду апеляційної та касаційної інстанцій. Проте як відповідач в касаційній скарзі фактично просить суд касаційної інстанції здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи у відмовленій частині позовних вимог, невірну оцінку доказів у справі в частині того, що сума податкового боргу не погашена, наполягаючи на тому, що у відзиві на позовну заяву були відсутні посилання на погашення боргу, що фактично в розрізі вимог частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Тоді, як суди попередніх інстанцій надали вірну оцінку доказам у справі, враховуючи посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про відкликання податкової вимоги, одночасно врахувавши і надавши оцінку доданим відповідачем до відзиву відомостям з АС «Податковий блок» про погашення податкового боргу (т. 1 а.с. 47-50).

До того ж, посилання скаржника в доводах касаційної скарги про те, що позивачем не заперечувалось наявність непогашеної заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи керувались наявними у справі доказами погашеної заборгованості надавши їм відповідну оцінку. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, представник позивача у відповіді на відзив від 11.06.2018 року № 01-26/28294/18 зазначив, що на момент подання даного позову він не був обізнаний і про факт відкликання спірної податкової вимоги.

Фактично всі доводи касаційної скарги побудовані на наявності заборгованості та хибності висновків судів попередніх інстанцій про виключення з інтегрованої картки платника податків суми заборгованості.

Проте доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій, що відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року № 422, коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І). При цьому кожна операція по нарахуванню/сплаті податків, зборів, платежів має відображатись в ІКП платника податків, у тому числі і факт відкликання податкової вимоги та виключення суми заборгованості з реєстрів боргу платника податків, що для органів ДФС є обов`язком щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.

Вищенаведена правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом в постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 818/326/17, а також і в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16 (касаційне провадження №К/9901/3492/17), яку вірно враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи. При цьому, як наголошено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 440/1460/19 (адміністративне провадження № К/990/33930/23), якщо узагальнити зазначені правові висновки Верховного Суду, аналіз положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, на чому також вірно зауважено і судами попередніх інстанцій в даній справі, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Отже доводами касаційної скарги не спростовано правильність обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, висновки якого залишені без змін судом апеляційної інстанції, шляхом зобов`язання ГУ ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки Філії Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" запису про нарахування податкової заборгованості у розмірі 2571899,98 грн.

Загалом, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/3048/18, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк