ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 820/309/17

касаційне провадження № К/9901/37766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді - Калитка О.М., Калиновський В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерстайлс» (далі - Товариство) до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0001891401.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Оланд Сторм» щодо придбання труб підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у ТОВ «Оланд Сторм» труби були використані позивачем у власній господарській діяльності - використані для виготовлення втулок згідно договору, укладеного з іншим суб`єктом господарювання, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0001891401.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ «Оланд Сторм» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту; транспортування товару підтверджене товарно-транспортною накладною, а сертифікацію зазначеного товару не є обов`язковою; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: у ТОВ «Оланд Сторм» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товару щодо в силу відсутності основних засобів, транспорту, приміщень та матеріальних ресурсів; згідно інформації від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 3141/7/26-55-11-05 ТОВ «Оланд Сторм» за податковою адресою не знаходиться, аналізом діяльності суб`єкта господарювання встановлено факти формування податкового кредиту по операціях з підміни товарів по ланцюгу постачання, яке має ознаки ризиковості, які використовуються з метою мінімізації бази оподаткування, по операціях з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Оланд Сторм» на суму 2039,14 тис. грн. за січень 2016 року та формування податкових зобов`язань підприємством на суму 2164,34 грн.; Прокуратурою Харківської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, яке проводиться слідчими СУ ФР ДФС у Харківській області, у кримінальному провадженні № 32016220000000044 від 10.02.2016 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Решта доводів зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.10.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Оланд Сторм» за січень 2016 року, результати якої були оформлені актом від 05.12.2016 № 4854/20-30-14-01/34392786, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 - 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2016 року на загальну суму 21200,00 грн. та внаслідок чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 21200,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Оланд Сторм» щодо придбання труб, оскільки: у наданій до перевірки товарно-транспортній накладній не зазначено особу, що здійснювала відвантаження зі сторони ТОВ «Оланд Сторм», а пунктом навантаження зазначено місто Дніпропетровськ без вказівки конкретної адреси, що є підставою вважати таку товарно-транспортну накладну неналежним доказом проведеної поставки; Товариство не надало до перевірки сертифікатів або будь-яких інших длокументів, які б підтверджували якість та виробника придбаного у ТОВ «Оланд Сторм» товару. Перевіркою подальшого використання товарів, придбаних у ТОВ «Оланд Сторм», у межах господарської діяльності Товариства встановлено, що за даними бухгалтерського обліку Товариства відображено списання труб на витрати виробництва згідно накладної на внутрішнє переміщення, що відображено відповідними проводками по рахунках. Оскільки здійснити інвентаризацію товару на складі та підтвердити наявність товару «труба ДСТУ 8734-75 42*6 (10-20)» 5.24 т. не вбачається можливим, то підтвердити придбання та подальше використання товарів також не є можливим. Також, податковий орган постався на те, що: згідно інформації від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 3141/7/26-55-11-05 ТОВ «Оланд Сторм» за податковою адресою не знаходиться, аналізом діяльності суб`єкта господарювання встановлено факти формування податкового кредиту по операціях з підміни товарів по ланцюгу постачання, яке має ознаки ризиковості, які використовуються з метою мінімізації бази оподаткування, по операціях з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Оланд Сторм» на суму 2039,14 тис. грн. за січень 2016 року та формування податкових зобов`язань підприємством на суму 2164,34 грн.; Прокуратурою Харківської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, яке проводиться слідчими СУ ФР ДФС у Харківській області, у кримінальному провадженні № 32016220000000044 від 10.02.2016 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що взаємовідносини між ТОВ «Оланд Сторм» та Товариством не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0001891401, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016 року на 21200,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що: господарські операції між Товариством (покупцем) та ТОВ «Оланд Сторм» (продавцем) підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними дорученнями, прибутковою накладною, товарно-транспортною накладною, які не містять дефектів форми та змісту, а також регістрами бухгалтерського обліку, наявність яких не заперечувалась податковим органом. Сертифікація зазначеного товару не є обов`язковою.

Також, судами було встановлено, що придбані у ТОВ «Оланд Сторм» труби були використані Товариством у межах господарської діяльності, а саме - передані на виробництво втулок згідно договору, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , що також підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що аналіз придбаних Товариством товарів у ТОВ «Оланд Сторм» дає підстави стверджувати, їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності позивача.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на час укладення договору та виконання господарських зобов`язань за ним ТОВ «Оланд Сторм» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях, здійснених із ТОВ «Оланд Сторм», та, як наслідок, правомірно обрахувало суму від`ємного значення з подкту на додану вартість.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду враховує, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування Товариством податкового кредиту були обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті у інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 3141/7/26-55-11-05. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: зазначені в інформації обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та іншого суб`єкта господарювання, який мав взаємовідносини з контрагентом позивача, і жодним чином не доводять недобросовісності Товариства та відсутності реальності господарських операцій; доказів порушення кримінального провадження № 32016220000000044 від 10.02.2016 саме стосовно посадових осіб ТОВ «Оланд Сторм» податковим органом також не надано.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова