ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 820/3511/17

адміністративне провадження № К/9901/15880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (Суддя: Заічко О.В.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (Судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В., Курило Л.В.),

у справі № 820/3511/17

за позовом Державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року Державне підприємство «Ізюмський приладобудівний завод» (далі - позивач, ДП «Ізюмський приладобудівний завод») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2017 року № 0001821411 (т. 1 а.с. 4- 8).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2017 року № 0001821411 (т. 1 а.с. 121-128, 173-177).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права під час висновку про підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем електродвигунів у ТОВ «Електрон-Експерт». Зокрема, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій лише формально досліджені докази у справі, без врахування, що з аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «Електрон - Експерт» у січні 2017 року здійснило придбання у ТОВ «Вірайн» (код ЄДРПОУ 40877403) товару: електродвигун ДПМ-25, який в подальшому був реалізований на адресу позивача. Однак, по ланцюгу постачання зазначеного товару у ТОВ «Вірайн» відслідковується підміна (зміна) номенклатури товару, що може свідчити про використання сумнівного податкового кредиту. Скаржник вказує, що аналізом придбання та реалізації ТОВ «ВІРАЙН» (код ЄДРПОУ 40877403) в розрізі номенклатури товару згідно з базою «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що це підприємство не здійснювало придбання електродвигунів ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76) у 2016 році та січні 2017 року у постачальників, на підставі чого скаржник вважає, що ТОВ «Електрон - Експерт» не міг придбати данні електродвигуни у ТОВ «ВІРАЙН» у перевіряємому періоді. Враховуючи викладене, за доводами скаржника, позивачем безпідставно сформовано витрати та віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом у ТОВ «Електрон-Експерт» у січні 2017 року у сумі 455 000 грн, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 1-7).

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, з огляду на її безпідставність та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін (т. 2 а.с. 49-51).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство «ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 30210163); є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку з 09.11.1998 р., станом на день складання акту перевірки 19.07.2017 року перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС (м. Ізюм). Основними видами діяльності ДП «ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД» є: виробництво й оброблення інших скляних виробів, у т.ч. технічних; виробництво вогнетривких виробів; виробництво зброї та боєприпасів; виробництво радіологічного, електромедичного й електротерапевтичного устаткування; виробництво оптичних приладів і фотографічного устаткування; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

З матеріалів справи судами встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Електрон-Експерт» за січень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 7557/20-40-14-11-11/30210163 від 19.07.2017 року з висновками про порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму 455 000,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Електрон - Експерт» (т. 1 а.с. 9-17).

За висновками судів попередніх інстанцій, підставою для встановлення в акті перевірки вищенаведених порушень стали висновки контролюючого органу про документальне не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Електрон - Експерт», враховуючи наявну у контролюючого органу податкову інформацію відносно контрагента позивача - ТОВ «Електрон - Експерт» про непідтвердження придбання останнім товару по ланцюгу постачання, у зв`язку із чим, ДП Ізюмський приладобудівний завод» безпідставно сформовано витрати та віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинам із зазначеним товариством у січні 2017 року у сумі 455 000 грн.

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами аналізу податкової звітності контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано, що підприємство ТОВ «Електрон - Експерт» у січні 2017 року здійснило придбання у ТОВ «Вірайн» (код ЄДРПОУ 40877403) товару: електродвигун ДПМ-25, який в подальшому був реалізований на адресу підприємства реального сектору економіки державної власності ДП «Ізюмський приладобудівний завод» (код ЄДРПОУ 30210163), що відображено в ЄРПН та не суперечить основному виду діяльності підприємства ТОВ "Електрон - Експерт". Однак по ланцюгу постачання зазначеного товару у ТОВ «Вірайн» відслідковується підміна (зміна) номенклатури товару, що може свідчити про використання сумнівного податкового кредиту. Крім цього, контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано, що згідно з базою «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що ТОВ «Вірайн» не здійснювало придбання електродвигунів ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76) у 2016 році та січні 2017 року у постачальників, що свідчить про те, що ТОВ «Електрон - Експерт» не міг придбати данні електродвигуни у ТОВ «ВІРАЙН» у перевіряємому періоді.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 04 серпня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001821411, яким позивачеві збільшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 455 000 грн за січень 2017 року (т. 1 а.с. 20).

Задовольняючи адміністративний позов, та скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем товару у контрагента ТОВ «Електрон - Експерт» за перевіряємий період, що за висновками судів попередніх інстанцій свідчить про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин. Крім цього, суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагента позивача ТОВ «Електрон - Експерт», з посиланням на принцип індивідуальної податкової відповідальності платника податків т. 1 а.с. 121-128, 173-177).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити (визначені цим пунктом).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством «Ізюмський приладобудівний завод» (далі - покупець) та ТОВ «Електрон-Експерт» (далі - постачальник) укладений договір постачання № 10/04/15-1 від 10.04.2015 року (а.с. 22-25), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (електронні компоненти, полірувальний порошок та ін.) на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.п.3.1 зазначеного договору, постачання продукції здійснюється до складу покупця за рахунок постачальника.

При цьому судами встановлено, що згідно специфікацій, одним із видів товару, який було придбано позивачем у його контрагента були електродвигуни ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76) (т. 1 а.с. 26-42).

Так, за висновками судів попередніх інстанцій, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Електрон-Експерт» здійснило постачання обумовленого договором товару - електродвигуни ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76) (у кількості 175) за ціною за одиницю 13000 грн., що підтверджується податковою накладною від 11.01.2017 р. № 1 на суму 2730000 грн, у т.ч. ПДВ 455000 грн (а.с.61) та видатковою накладною від 11.01.2017р. (а.с. 62).

За висновками судів попередніх інстанцій, усього за договором поставки товару - електродвигунів ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76) згідно специфікації № 26 придбано 350 шт та, відповідна поставка була здійснена виписані дві податкові накладні на товар по 175 шт., одна з яких - від 11.01.2017 р. № 1 увійшла до охоплюваного перевіркою періоду та сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту, інша - від 19.12.2016 р. № 10 - була надана позивачем до справи (т. 1 а.с.60). Оплата за поставлений товар підтверджується виписками банку (т. 1 а.с.54 -55), що за висновками судів попередніх інстанцій підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором ТМЦ.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що товарно-матеріальні цінності, по яким була проведена оплата в січні 2017 року були отримані та оприбутковані в січні 2017 р, що підтверджується видатковою накладною, складським прибутковим ордером, карткою складського обліку матеріалів та рахуються в залишках на бухгалтерському рахунку (т. 1 а.с.63 - 65), а доставка товару до позивача здійснювалась постачальником, що підтверджено товарно-транспортною накладною № Р 2 від 11.01.17 року (т. 1 а.с. 66).

За результатами оцінки наявних в матеріалах справи документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що первинні документи розкривають зміст господарських операцій та в сукупності підтверджують факт здійснення реальності господарських операцій з придбання товарів, які призначені для використання у господарській діяльності ДП «Ізюмський приладобудівний завод». Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, факт наявності у позивача - ДП «Ізюмський приладобудівний завод» матеріально - технічних ресурсів (що підтверджується копією журналу обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозяться, вносяться на територію Ізюмського приладобудівного заводу) (т. 1 а.с.68-69), свідчить про наявність необхідних умов для здійснення основного виду діяльності - розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту і модернізації військової техніки, що не заперечується відповідачем.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, та не спростовано доводами касаційної скарги, на час укладання та виконання зазначених вище договорів контрагент позивача, а саме: ТОВ «Електро - Експерт» було зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Отже, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій надали належну й вичерпну оцінку всім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій позивача з контрагентом за спірний період, який підлягав перевірки, а також дослідили первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами за перевіряємий період та дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Посилання контролюючого органу в доводах касаційної скарги на податкову інформацію відносно контрагента позивача, судами попередніх інстанцій вірно відхилені, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/919/16 (адміністративне провадження № К/9901/41859/18), від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/9952/15 (адміністративне провадження № К/9901/25337/18), але не виключно.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 820/3511/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк