ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 820/4188/17

адміністративне провадження № К/9901/46887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 (суддя Бідонько А.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 (головуючий суддя: Старосуд М.І., судді: Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі № 820/4188/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2017 №16-13-09, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 55822,78грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 04.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.02.2018 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 залишив без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України належне платнику податків нерухоме майно не є об`єктом оподаткування, адже позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а належний йому об`єкт нерухомості є будівлею, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Крім того суди визнали безпідставними посилання відповідача щодо неможливості віднесення позивача до переліку осіб, на яких розповсюджується пільга щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до приписів Податкового кодексу України вимога про те, що сільськогосподарський товаровиробник має бути юридичною особою стосується платників єдиного податку 4 групи. Для всіх інших правовідносин сільськогосподарським товаровиробником може бути як фізична, так і юридична особа, яка є платником єдиного податку, так і та, що знаходиться на загальній системі оподаткування.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган вказує, що спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки позивач не підпадає під визначення сільськогосподарський товаровиробник, а тому не може бути особою, на яку розповсюджуються пільги по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу до суду не надходило.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником єдиного податку 2 групи, одним із видів діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15.04.2008 є власником нежитлових будівель (комплексу), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в матеріалах справи міститься довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, видана відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області №97-20.20.-0.3-324/2-16 від 05.02.2016 про те, що у власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки загальною площею 27,7802 га, які розташовані на території Задонецької сільської ради, цільове призначення яких є сільськогосподарське призначення.

В свою чергу податковим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №16-13-09 від 15.05.2017, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 55822,78грн.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою ж оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як встановлено судами, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вказана обставина відповідачем не заперечувалась. При цьому нежитлові будівлі (комплекс), що належить позивачу на праві власності, використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме в якості складів для зберігання, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур, а відтак правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно не є об`єктом оподаткування у відповідності до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Ураховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки у розумінні вищенаведених приписів та з урахуванням встановлених обставин він є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи ж касаційної скарги дублюють доводи апеляційної скарги, не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №820/4188/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду