ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 820/4260/16

касаційне провадження № К/9901/31641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Нуруллаєв І.С., судді - Мельников Р.В., Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - відповідач-2, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202, рішення ДФС України від 20.07.2016 №15584/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду повторної скарги Товариства.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ним правомірно оподатковувалися операції з постачання продукції (жіночі прокладки та тампони) за заниженою ставкою податку на додану вартість у розмірі 7%, доводи контролюючого органу про розмитнення дитячих підгузків PAMPERS, гігієнічних прокладок з крильцями, щоденних прокладок марки ALWAYS, DISCREET, NATURELLA, гігієнічні тампони TAMPAX за ставкою податку на додану вартість 20% є безпідставними, оскільки операції з імпорту товарів не є предметом спору та не впливають на розмір податку при постачанні товарів на митній території України.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку, що медичними виробами, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, з 02.07.2014 вважаються вироби, що відповідають визначенню термінів «медичний виріб» згідно з підпунктом 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, та підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу, та у даному випадку медичні вироби позивача підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків, що свідчить про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Інспекція звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки товар (жіночі прокладки та тампони, дитячі підгузки), який реалізував позивач за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 №216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» не підпадає під визначення «медичного виробу» у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753. Також відповідач-2 зазначає, що операції із ввезення таких товарів на митну території України, що здійснювалися 01.07.2014, повинні оподатковуватись за ставкою податку на додану вартість 20 відсотків. Вказує на те, що позивач здійснював імпорт товару за ставкою 20 відсотків, а реалізовував на митній території України за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 26.06.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 27.06.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі і правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 23.02.2016 №13/28-09-22-02-04/33816944 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 9326333,00 грн;

підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податок з доходу фізичних осіб у сумі 849756,40 грн;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме платником не подано, подано з помилками податкову звітність за формою 1-ДФ за 1 квартал 2014 року про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку;

пункту 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, а саме не направлено до Інспекції повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру, отриманих та виданих податкових накладних.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016:

№0000202202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 4663166,50 грн;

№0000212202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 849756,40 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 212439,10 грн;

№0000222202, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,0 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202, які прийняті контролюючим органом в наслідок порушення позивачем вимог підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.2 статті 171, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

Судами установлено, що 22.03.2011 між позивачем (продавець) при посередництві ТОВ "Українська фінансова компанія "Респект" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів №Б1103-2-1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцю, а покупець сплатити та прийняти вказаний нижче вексель (далі - цінні папери) на умовах, передбаченим цим договором: кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011, термін сплати векселю - по пред`явленню після 21.03.2011, номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 0грн.

Згідно з актом прийому-передачі векселів 22.03.2011 продавець передав, а покупець прийняв наступний вексель кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011, термін сплати векселю - по пред`явленню після 21.03.2011, номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,00 грн.

16.03.2012 між позивачем (векселедавець) та ОСОБА_1 (векселеотримувач) укладено угоду про встановлення терміну сплати за векселем, відповідно до пункту 2 якої сторони погодились продовжити термін сплати за векселем та визначити його як по пред`явленню після 20.01.2013.

У зв`язку з направленою вимогою про сплату векселя та актом пред`явлення векселю до платежу позивач перерахував на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000000,00 грн.

На думку контролюючого органу позивач не виконав функції податкового агента, а саме: не нарахував, не утримав та не сплатив податок з доходів фізичних осіб по операції з виплати доходу за векселем фізичній особі ОСОБА_1 та не вніс дані щодо такої операції до податкового розрахунку за формою № 1-ДФ за 1 квартал 2014 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями пункту 164.2 статті 164 ПК України визначені доходи платника податку, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статі 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до Податкового Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Податковим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Відповідно до підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України для цілей цього пункту:

а) термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом;

б) термін "пакет цінних паперів" означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів;

в) термін "ідентичний цінний папір чи дериватив" означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, вексель підпадає під дію положень пункту 170.2 статті 170 ПК України.

За змістом підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

При цьому, для платника податку - фізичної особи зберігається загальний порядок подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначений статтею 179 ПК України.

Отже, вказані норми податкового законодавства, з огляду на особливість нарахування (виплати) та оподаткування інвестиційного прибутку, встановлюють правило, за яким участь податкового агента у операціях з інвестиційними активами не скасовують обов`язку подання річної податкової декларації особою, яка отримує дохід.

Після подання річної податкової декларації або у випадку її неподання контролюючий орган, на виконання функцій передбачених податковим законодавством, вправі провести відповідну податкову перевірку і за результатами такої, у випадку встановлення податкових порушень, прийняти відповідні рішення, як щодо особи яка отримала інвестиційний дохід так і щодо податкового агента.

При цьому, обов`язковому врахуванню підлягають приписи статті 168 ПК України, яка встановлює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, згідно з якими платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Тобто, у випадку коли доходи отримані від особи яка не є податковим агентом, навіть за умови залучення до операцій з інвестиційними активами професійного торгівця цінними паперами який виступає податковим агентом, обов`язок сплатити податок з таких доходів покладено саме на особу яка їх отримала.

З огляду на вищевказане колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 12.03.2016 №0000212202, №0000222202.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2016 №0000202202, яке прийняте за порушення позивачем пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194 ПК України, колегію суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, у тому числі з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 193.1 статті 193 ПК України встановлює, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наведені норми ПК України вказують, що операції з постачання на митній території України медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, має здійснюватися за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

До 01.07.2014 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №118 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», якою затверджено Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, за відповідними кодами УКТ ЗЕД.

Згідно Переліку оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків підлягають вироби за кодом УКТЗЕД 9619 00* - пелюшки для немовлят, підгузки. Також в цьому Переліку зазначено, що позначка "*" тут і далі - вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування.

Відповідно до розділу ХХ Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф України» №584-VII від 19.09.2013, коду товару 9619 00 відповідають такі вироби: гігієнічні прокладки (підкладки) і тампони, дитячі пелюшки і підгузки та аналогічні вироби з будь-якого матеріалу.

Наведені положення дають підстави для висновку про те, що у розумінні постанови Кабінету міністрів України №118 термін «пелюшки для немовлят, підгузки», з позначкою "*" (вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування), включає в себе також такі вироби, як гігієнічні прокладки (підкладки) і тампони та аналогічні вироби з будь-якого матеріалу і ці види товарів підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків до 01.07.2014 включно. Зазначене спростовує доводи податкового органу про неправомірне оподаткування позивачем операцій з постачання товарів, яке мало місце 01.07.2014, за ставкою 7 відсотків.

З 02.07.2014 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 №216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», якою затверджено новий Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови, до цього переліку належать медичні вироби, для визначення яких вживаються такі терміни: «медичний виріб» - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753.

За визначенням підпункту 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, медичний виріб - це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №216 передбачено, що документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є: свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку.

Листом Державної фіскальної служби від 19.08.2014 №2316/7/99-99-19-03-02-17 надано роз`яснення щодо практичного застосування Постанови №216, відповідно до якого при здійсненні, починаючи з 02.07.2014, митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, податок на додану вартість нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що медичними виробами, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків з 02.07.2014 вважаються вироби, що відповідають визначенню термінів «медичний виріб» згідно з підпунктом 9 пункту 2 Технічним регламентом щодо медичних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, та підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу.

Товар має відповідні свідоцтва про державну реєстрацію в якості «медичних виробів» видані спеціалізованим експертним органом, що свідчить про належність виробу до виробів медичного призначення, про що зроблено висновок за результатами експертних досліджень та аналізу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оподаткування операцій з постачання продукції (жіночі прокладки та тампони) за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Доводи відповідача про розмитнення дитячих підгузків PAMPERS, гігієнічних прокладок з крильцями, щоденних прокладок марки ALWAYS, DISCREET, NATURELLA, гігієнічні тампони TAMPAX за ставкою податку на додану вартість 20% є безпідставними, оскільки операції з імпорту товарів не є предметом спору та не впливають на розмір податку при постачанні товарів на митній території України.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення даних позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги вищевказаних обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова