ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2020 року

Київ

справа №820/4658/16

адміністративне провадження №К/9901/28326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (судді: Бегунц А.О. (головуючий), Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі №820/4658/16 за поданням Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - контролюючий орган) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» (далі - відповідач, Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

2. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату. З моменту виникнення податкового боргу контролюючим органом вживалися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей" в порушення приписів п.92.1 ст.92 Податкового кодексу України було відчужено майно, яке перебуває у податковій заставі згідно актів опису №6 від 15.12.2015 та №7 від 14.07.2016, а саме природний газ в кількості 7810907 тис. куб.м., без отримання попередньої згоди контролюючого органу, чим порушено правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. У зв`язку із вказаним та на підставі пп. 94.2.1 п.94.2ст.94 Податкового кодексу України в.о. начальника Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23, обґрунтованість якого і просить підтвердити заявник.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей", оскільки доказів оскарження рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 до суду надано не було, а тому застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" адміністративного арешту є правомірним та обґрунтованим.

4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 скасовано. Провадження у справі за поданням Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно закрито.

5. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що між сторонами існує спір про право, що виключає можливість розгляду подання Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016.

7. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей" зареєстроване як юридична особа за адресою: 62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська. буд. 96, згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство перебуває на додатковому обліку в податкових органах як учасник договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004, відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність (код ТРДПАУ 473544036).

Товариство перебуває на податковому обліку (за основним місцем обліку) у Слобожанській об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 22.09.2004, та за не основним місцем обліку з 11.07.2012 в Зіньківському відділенні Гадяцької ОДПІ та в Котелевському відділенні Гадяцької ОДПІ, згідно ідентифікаційних даних наявних в матеріалах справи.

Відповідач як уповноважена особа за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004, є платником з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Як вбачається з довідки від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області сума податкового боргу по Товариству, як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, по становить 45093969,00 грн в т.ч.: по Зіньківському відділенню - 28544606,83 грн (в т.ч. 27986460,50 грн. по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та 558146,33 грн по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату), по Котелевському відділенню - 16549362,17 грн (в т.ч. 16126915,27 грн по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та 422446,90 грн по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату).

Контролюючий орган звертався до Харківського окружного адміністративного суду з поданнями про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 7331454,76 грн з рахунків Товариства, як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 у справі №820/7394/15 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року по справі №820/7564/15 подання задоволено в повному обсязі.

Як зазначено в поданні, з метою виконання вищезазначених постанов Харківського окружного адміністративного суду здійснювалися заходи щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків підприємства, які не дали позитивного результату, в зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника. За рахунок виставлення інкасових доручень стягнуто з рахунків боржника кошти в сумі 878,06 грн.

В ході проведення 03.08.2016 перевірки стану збереження майна Товариством як уповноваженої особи за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 №927, яке перебуває в податковій заставі встановлено факт реалізації заставного майна описаного в податкову заставу згідно актів опису №6 від 15.12.2015 та №7 від 14.07.2016.

У зв`язку із порушенням відповідачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, та на підставі пп.94.2.1 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України в.о. начальника Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 о 14:25 годині, яке було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що на час розгляду справи судом першої інстанції не було надано доказів існування спору про право, а відповідно подання було задоволено обґрунтовано та у відповідності до вимог законодавства.

10. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункти 94.1-94.6, 94.10 статті 94.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

12. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції):

12.1. Частина перша статті 183-3.

Провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом; 4) зобов`язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

12.2. Частина третя статті 183-3.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

12.3. Частина п`ята статті 183-3.

Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. У пункті 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Норми аналогічного змісту містяться і у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діє з 15 грудня 2017 року).

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов`язують суд у разі встановлення факту наявності спору про право відмовляти у прийнятті відповідного подання. Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

Спір про право в контексті пункту 2 частини п`ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою (передумовою) для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

15. Як встановлено судом апеляційної інстанції Товариство з актом про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі №2 від 03.08.2016, не було згодне та 09.08.2016 на адресу контролюючого органу були направлені заперечення, що в свою чергу, свідчить про наявність спору про право. Про судове засідання, призначене на 01.09.2016, за результатами якого судом першої інстанції прийнята постанова, якою було підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей" належним чином повідомлено не було, у зв`язку з чим було позбавлене права надати відповідні докази існування спору про право.

Також було встановлено, що 29.09.2016 Товариством було подано адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду, в якому позивач просив скасувати рішення Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.08.2016 вих.№ 1538/10/16-07-17-23 про застосування повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей", як уповноваженої особи за договором № 927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 (код ТРДПАУ 473544036). Факт оскарження та прийняття позовної заяви до провадження підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №820/5286/16.

16. Враховуючи, що предметом спору у справі №820/5286/16 є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Цефей" та виходячи із системного аналізу положень ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у спірних правовідносинах спору про право.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності між сторонами спору про право, що унеможливлювало розгляд вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за правилами, визначеними у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, однак судом апеляційної інстанції, всупереч вимог частини п`ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі за поданням Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно саме на підставі пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, встановлення судом обставин, що виключать можливість провадження в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15 грудня 2017 року) є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

18. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

19. За приписами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Частинами 1 та 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

21. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №820/4658/16 змінити у мотивувальній частині, з врахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду.

У іншій частині ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 у справі №820/4658/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду