ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 820/4680/17
касаційне провадження № К/9901/66500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя - Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління форми "Ф" від 30.06.2017: №34503-13 на суму 84137,92 грн; №34505-13 на суму 81613,43 грн; №34506-13 на суму 4941,51 грн; №34508-13 на суму 3034,36 грн; №34509-13 на суму 334,33 грн; №34510-13 на суму 12487,44 грн, всього на суму 186548,99 грн.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що відповідачем не правильно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за 2016 рік. Позивач вважає, що при нарахуванні сум податку на нерухоме майно, відповідачем було неправомірно визначено ставку податку у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки така ставка не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2017 позов задовольнив частково, скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 30.06.2017 №34503-13 на суму 42068,96 грн; №34505-13 на суму 40806,72грн; №34506-13 на суму 2470,75 грн; №34508-13 на суму 1517,18 грн; №34509-13 на суму 167,16 грн; №34510-13 на суму 6243,72 грн. Решту позовних вимог залишив без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік обчислена контролюючим органом за невірно визначеною ставкою, яка враховується для обчислення вказаного податку та без урахування пільг, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2018 скасував рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновків про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав правильного визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, відповідно до положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, правомірне застосування відповідачем пільги при визначенні бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості у розмірі 180 кв.м. відповідно до положень підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ПК України та рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 не передбачено надання пільг. Правомірність зазначеного рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 встановлена судовим рішенням у справі №820/762/18 і не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи, відтак відповідачем правомірно нараховані податкові зобов`язання за нежитлову нерухомість, з урахуванням ставок визначених Рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 V сесії VII скликання, виходячи з встановленого радою розміру 2 відсотків.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що контролюючий орган, обчислюючи (нараховуючи) податкові зобов`язання, застосував граничну максимальну ставку податку в розмірі 2 відсотків, в той час, коли відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України гранична максимальна ставка податку складала 1,5 відсотків. Скаржник вважає, що суди мали застосувати положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 35,7 кв м.; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 45,5 кв м; будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 137,4 кв м.
Також, у власності позивача перебувають об`єкти нежитлової нерухомості: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 179,3 кв м.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 453,1 кв м; комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 2961,3 кв м.; нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 110,1 кв м.; комплекс за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 3052,9 кв м.
Наявність вказаної нерухомості у власності позивача та її склад підтверджується копіями свідоцтв про право власності, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №103032840.
У зв`язку із наявністю у власності позивача зазначеної нерухомості, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017:
№34503-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 84137,90 грн;
№34505-13, яким платнику нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 81613,43 грн;
№34508-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 3034,36 грн;
№34506-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 4941,51 грн;
№34509-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 334,33 грн;
№34510-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 12487,44 грн.
Контролюючий орган, здійснюючи відповідні нарахування з податку на нерухоме майно та приймаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що у власності позивача перебуває декілька типів об`єктів нерухомості, в зв`язку з чим, при обчисленні сум податку мав застосувати пільгу відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
При визначенні ставок податку, відповідачем було враховано окрім інших рішень, також рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 V сесії VII скликання, яким для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2 відсотки від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016. Мінімальна заробітна плата у 2016 році становила 1378,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями частини першої статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції статтю 266 ПК України, якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України (в редакції чинній на 1 січня 2015 року) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв метр бази оподаткування.
Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909-VІІІ), згідно з яким, підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України викладено у такій редакції: ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.
За правилами підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Водночас, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ передбачено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, а відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно із пунктом 7 «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України, зокрема, і податку на майно.
Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Таким чином, ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 V сесії VII скликання для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлено ставку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2 відсотки від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016. Мінімальна заробітна плата при цьому у 2016 році становила 1378,00 грн.
Зазначене рішення сільської ради було предметом судової оцінки у справі №820/762/18, за результатами розгляду якої, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання незаконним та нечинним вказаного рішення. Підставами для оскарження такого рішення сільської ради було прийняття його всупереч вимогам податкового законодавства, в тому числі положенням статей 4, 12 ПК України, пункту 4 Прикінцевих положень Закону, яким регулювалися внесення змін до ПК України, також порушення порядку прийняття, офіційного оприлюднення рішення.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд постановою від 28.04.2022 залишив без змін вказані судові рішення.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об`єктів житлової та нежитлової нерухомості та безпідставність доводів позивача щодо протиправності вказаного вище рішення сільської ради.
Доводам скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин при визначенні розміру ставки положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, в редакції із змінами, внесеними Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», суд апеляційної інстанції надав правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та враховує, що, як встановлено судами і підтверджується матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення приймались саме у період дії норм цього Закону, який встановлював менший розмір ставок, ніж за 2016 рік.
Таким чином, при визначенні розміру та застосуванні ставок для обчислення податкових зобов`язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач обґрунтовано застосував ставку у розмірі визначеному рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 року, що відповідало та не перевищувало розміру визначеному за зазначений період 2016 року.
Колегія суддів не може прийняти доводи скаржника про незастосування до платника пільг, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач врахував, що у власності позивача перебуває декілька типів об`єктів нерухомості та при обчисленні сум податку застосував до нього пільгу у розмірі 180 кв м відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, яким передбачено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв метрів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність обчислення контролюючим органом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач доводами касаційної скарги не спростовував висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк