ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 820/5336/17

адміністративне провадження № К/9901/54390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року (Суддя: Кухар М.Д.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (Судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С., Сіренко О.І.),

у справі № 820/5336/17

за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» (далі - позивач, КП «Харківський метрополітен») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 р. № 0002301411 (форма «Р»), яким КП «Харківський метрополітен» визначено до сплати суму податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 664 872, 50 грн (т. 1 а.с. 5-15).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 57-64, 119-127).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Турнікет-М» у вересні, грудні 2015 року та червні 2016 року з огляду на не надання до перевірки протоколів погодження договірної ціни, калькуляції, технічні вимоги, складання яких передбачено умовами договорів, а також документів, які підтверджують необхідність проведення робіт з технічного обслуговування, у зв`язку з чим на думку контролюючого органу такі операції не повинні відображатися в бухгалтерському обліку КП «Харківський метрополітен».

При цьому під час перевірки контролюючим органом використано податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 11.10.2016 № 428/20-40-14-08-12/38494773 за червень 2016 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Турнікет-М», в якій міститься посилання на витяг з ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 по справі № 642/4477/16-к щодо встановлених обставин в ході проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 42016221090000115 від 10.06.2016 р. за ч. 4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України відносно ТОВ «Турнікет-М» та КП «Харківський метрополітен». Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволені позову (т. 3 а.с. 133-134).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, внаслідок документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Турнікет-М» на виконання договірних відносин (технічне обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені), просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін (т. 3 а.с. 144-150).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки КП «Харківській метрополітен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Турнікет-М» за вересень, грудень 2015р., червень 2016р. відповідачем складено акт перевірки від 06.10.2017 р. № 14813/20-40-14-11-11/04805918, з висновками про порушення КП «Харківський метрополітен» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 531 898 грн., у т.ч. за вересень 2015 року на суму 265 837, за грудень 2015 року 133 591 грн., за червень 2016 року на суму 132 470 грн (т. 1 а.с. 18-34).

З акту перевірки судами встановлено, що висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій між КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М» за перевіряємий період та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ ґрунтується на тому, що в актах прийому-передачі послуг, наданих до перевірки, відсутня детальна інформація про обсяг виконаних робіт, кількість затрачених на виконання робіт людино-годин, кількість використаних матеріалів для виконання робіт. Крім цього, контролюючий орган посилається на отриману податкову інформацію від Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 29.04.2016 № 818/20-30-14-02-18 за період червень, грудень 2015 року, а також податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області 11.10.2016 № 428/20-40-14-08-12/38494773 за червень 2016 року, вказуючи, що остання містить посилання на витяг з ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 по справі № 642/4477/16-к щодо встановлених обставин в ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016221090000115 від 10.06.2016 р. за ч. 4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України, порушеної за фактом розкрадання бюджетних коштів та внесення не достовірних відомостей у податкову звітність при проведенні робіт для КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М» (т. 1 а.с. 18-34).

За результатами розгляду заперечень позивача, висновки акта перевірки залишені контролюючим органом без змін (т. 1 а.с. 36-43, 44-52).

На підставі висновків акта перевірки, ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017р. № 0002301411 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 664 872,50 грн, з яких 531 898 - основний платіж та 123 974,50 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 16).

Незгода з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2017р. № 0002301411 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Турнікет-М» на підставі укладених договорів і як наслідок, про правомірність формування податкового кредиту за наслідками здійснених господарських операцій, що підтверджується актами приймання-передачі послуг та податковими накладними, а оплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку, які за висновками судів відповідають вимогам чинного законодавства. До того ж, судами зазначено, що відповідачем не надано суду доказів того, що в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції, а також не вказано, які саме реквізити відсутні, що вказувало б на їх не відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім цього, суди попередніх інстанцій відхилили посилання Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу слідчого у кримінальній справі № 642/4477/16-К з посиланням на відсутність вироку за результатами кримінального провадження.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючі спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено, що між КП «Харківський метрополітен» (замовник) та ТОВ «Турнікет-М» (виконавець) було укладено договори № 127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та № 270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. по наданню послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені (т. 1 а.с. 91-95, 144-148).

Умовами вказаних договорів було визначено перелік послуг з розцінками на них, які виконувалися ТОВ «Турнікет-М», а періодичність проведення технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені здійснювалася відповідно до Інструкції «Пристрої пасажирської автоматики. Технологія обслуговування» (далі - Інструкція), затвердженої головним інженером метрополітену (т. 1 а.с. 1-47). Зокрема, як встановлено судами, послуги з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені здійснювались ТОВ «Турнікет-М» за договором №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. у період 01.07.2015р. по 31.12.2015р., а за договором №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016 р. і базуються на строках та періодах, вказаних в Інструкції.

КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М» складено акти допуску на надання послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені згідно договорів №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р., № 270-12/АТЗ від 29.12.2015 р., з яких суди встановили, що КП «Харківський метрополітен» виділяло ТОВ «Турнікет-М» службові приміщення, які вказані в Додатку до кожного Акту-допуску) для виконання послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені, розміщеної на території метрополітену(т. 3 а.с. 4-9).

На підтвердження виконаних послуг між сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі послуг, у тому числі і у вересні, грудні 2015р. та червні 2016р. - №4 від 01.09.2015р. на суму 801546, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 133591,00 грн., № 7 від 01.12.2015р. на суму 801510, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 133585,00 грн., № 8 від 31.12.2015р. на суму 739509, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 132251,50 грн. та № 5 від 01.06.2016р. на суму 794819, 02 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 132469,84 грн (т. 1 а.с. 84-87).

Також, судами зазначено, що позивачем надано копію Журналу ремонту пасажирської автоматики (далі - Журнал) по однієї з 30 станції метрополітену (станція «Південний вокзал») за червень 2016 р, в якому зазначено дату та час прибуття представника ТОВ «Турнікет-М» на станцію із зазначенням дати та години проведеного ним поточного технічного обслуговування (ТО-1), періодичність проведення роботи якого, відповідає строкам, наведеним в Інструкції «Пристрої пасажирської автоматики. Технологія обслуговування» (1 раз на тиждень). Крім того, як встановлено судами, час прибуття на об`єкт та час залишення об`єкту представником ТОВ «Турнікет-М» було проконтрольовано працівником метрополітену, що підтверджується підписами останнього в журналі (т. 2 а.с. 221-228).

КП «Харківський метрополітен» здійснено оплату за надані ТОВ «Турнікет-М» послуги за вказаними договорами, що за висновками судів попередніх інстанцій підтверджується платіжними дорученнями № 10022 від 07.09.2015р. на суму 801546, 00 грн., № 11772 від 02.12.2015р. на суму 801510, 00 грн., № 52 від 05.01.2016р. на суму 739509, 00 грн., № 2875 від 06.06.2016р. на суму 794819, 02 грн (т. 1 а.с. 88-90).

До того ж, як встановлено судами, ТОВ «Турнікет-М» у відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, складено податкові накладні, які за висновками судів попередніх інстанцій відповідають вимогам ст.201 ПКУ та зареєстровані в ЄРПН у терміни, визначені цим Кодексом, в яких відображено обсяг наданих позивачу за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. послуг та суми, що підлягали сплаті з урахуванням податку на додану вартість (№ 1 від 01.09.2015р. на загальну суму з ПДВ 801546, 00 грн., № 1 від 01.12.2015р. на загальну суму з ПДВ 801510, 00 грн., № 3 від 31.12.2015р. на загальну суму з ПДВ 739509, 00 грн., № 1 від 01.06.2016р. на загальну суму з ПДВ 794819, 02 грн.) (т. 1 а.с. 80-83).

Оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення придбаних позивачем у ТОВ «Турнікет-М» послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені, що свідчить про правомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ по вищезазначеним операціям, за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність таких висновків судів попередніх інстанцій за результатами оцінки первинних документів у справі, а лише містять посилання на не надання до перевірки протоколів погодження договірної ціни, калькуляції, технічні вимоги, складання яких передбачено умовами договорів, а також документів, які підтверджують необхідність проведення робіт з технічного обслуговування.

Однак колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій за результатами оцінки первинних документів в сукупності встановлено, що вони відображають суть та зміст господарських операцій, найменування виконаних робіт, їх вартість та кількість, відомості про замовника та виконавця робіт та підтверджують придбання послуг, які використанні позивачем у власній господарській діяльності. До того ж, за висновками судів попередніх інстанцій, актом перевірки не зафіксовано, які саме реквізити відсутні зокрема, у актах приймання-передачі послуг, що вказувало б на їх не відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже вказані доводи контролюючого органу не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Посилання контролюючого органу в доводах касаційної скарги на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального Закону. Крім цього, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами за висновками судів попередніх інстанцій, що не спростовано доводами касаційної скарги. Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18), але не виключно.

Колегія суддів завертає увагу, що контролюючий орган під час перевірки використав податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області 11.10.2016 № 428/20-40-14-08-12/38494773 за червень 2016 року, яка містять посилання на витяг з ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 по справі № 642/4477/16-к щодо встановлених обставин в ході проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016221090000115 від 10.06.2016р. за ч.4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України (порушеної за фактом розкрадання бюджетних коштів та внесення не достовірних відомостей у податкову звітність при проведенні робіт для КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М»).

Однак ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 по справі № 642/4477/16-к (на яку посилаються контролюючий орган в акті перевірки, а також в доводах касаційної скарги), копія якої наявна в матеріалах даної справи, відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури в кримінальному провадженні № 42016221090000115 від 10.06.2016р. за ч.4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України про тимчасовий доступ до речей і документів, що знаходяться у ТОВ «Турнікет-М» (т. 1 а.с. 63-71).

Так, відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час розгляду даної справи, контролюючим органом не надано доказів ухвалення судових рішень за результатами кримінального провадження, а судами попередніх інстанцій встановлено відсутність вироку у кримінальному провадженні № 42016221090000115 по справі № 642/4477/16-к, у зв`язку з чим відхилені посилання відповідача на ухвалу слідчого, що не спростовано доводами касаційної скарги відповідача.

Крім цього, судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи вірно взято до уваги акт ДФІ в Харківській області від 04.04.2016р. №06-12/2 ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Харківський метрополітен» за період з 01.01.2013р. по 2015р., яким зафіксовано, що «проведеною зустрічною звіркою ТОВ «Турнікет-М» встановлено, що в періоді з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. розрахунки між ТОВ «Турнікет-М» та КП «Харківський метрополітен» проводились на підставі 10 договорів про надання послуг з модернізації, ремонтування обладнання автоматизованої системи оплати проїзду станції обладнання автоматизованих систем оплати за проїзд та виконання робіт з модернізації систем керування автоматичними контрольними пунктами типу АКП-73М та «Каскад-15». Актом ревізії підтверджується законність проведення тендерних процедур, за результатами яких КП «Харківський метрополітен» з ТОВ «Турнікет-М» було укладено договори № 127-06/АТЗ від 30.06.2015р. та № 270-12/АТЗ від 29.12.2015р. по наданню послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені.

Крім цього, а акті зазначено, що на виконання умов укладених договорів ТОВ «Турнікет-М» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. було виконано робіт (надано послуг) для КП «Харківський метрополітен» на загальну суму 24 603 521,19 грн., з яких: - по договорам підряду на виконання робіт - на суму 19 803 611,19 грн.; - по договору надання послуг з технічного обслуговування - на суму 4 799 910,00 грн., а також встановлено, що КП «Харківський метрополітен» в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 р. за виконані роботи (надані послуги) перераховано грошових коштів в сумі 23 810 012,19 грн. (в т.ч.: в 2013 році - 5 767 498,62 грн., за 2014 рік - 10 246 758,90 грн., за 2015 рік - 7 795 754,67 грн.) (т. 1 а.с. 53-62).

Доводами касаційної скарги не спростовані вищенаведені обставини, встановленими судами попередніх інстанцій із акта ДФІ в Харківській області від 04.04.2016р. №06-12/2 ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Харківський метрополітен» за період з 01.01.2013 р. по 2015р., враховуючи проведену зустрічну звірку ТОВ «Турнікет-М».

Отже, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій надали належну й вичерпну правову оцінку всім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій позивача з кожним із контрагентів, дослідили договори, а також усі складені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та підтверджують фактичне їх здійснення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 820/5336/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк