П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 820/5347/17

Провадження № 11-261апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області Туренка Андрія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (суддя Горшкова О. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня

2017 року (судді П`янова Я. В., Зеленський В. В., Чалий І. С.),

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області Туренка А. М. (далі - начальник Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області Туренко А. М., Барвінківське відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області відповідно), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні належного контролю за виконанням своїх службових обов`язків посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області зі своєчасного та належного внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами (повідомленнями) ОСОБА_1 про злочин відносно ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року, у порушенні вимог статей 1 38 154 219 221 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) при вирішенні заяви ОСОБА_1 та в ігноруванні положень статей 2 55 56 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у кримінальних провадженнях № 12017220200000390 та № 420172200000472 за заявами позивача.

2. Позов мотивовано тим, що ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2017 року у справі № 611/116/17 задоволено скаргу позивача та зобов`язано відповідальну посадову особу Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 Кримінального кодексу України (далі - КК), викладені в заяві від 16 січня 2017 року, поданій до Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області, стосовно умисного невиконання рішень суду державним виконавцем Барвінківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

3. ОСОБА_1 зауважує, що ухвалою слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 611/946/17 задоволена скарга ОСОБА_1 та скасована постанова слідчого Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12 жовтня 2017 року, якою позивачу відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 420172200000472.

4. Також ухвалою слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 611/947/17 задоволена скарга позивача та скасована постанова слідчого Барвінківського відділенні поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12 жовтня 2017 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 12017220200000390.

5. Окрім того, посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області за неодноразовими зверненнями позивача було складено протоколи щодо ОСОБА_2 про вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 154 КУпАП, та направлено їх до суду.

6. Однак постановами Барвінківського районного суду Харківської області

від 22 вересня та від 19 жовтня 2017 року у справі № 611/772/17 ці протоколи були повернуті на доопрацювання.

7. Позивач уважає, що саме протиправна бездіяльність відповідача та невиконання ним належним чином своїх службових обов`язків щодо контролю за діями посадових осіб Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області призвели до порушення прав позивача, а саме - непритягнення державного виконавця Барвінківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області до кримінальної відповідальності в рамках кримінальних проваджень № 12017220200000390 та № 420172200000472 за умисне невиконання ухвал Барвінківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/926/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/927/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/1593/13-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1060/16-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1593/16-ц та від 06 грудня 2016 року у справі № 611/1059/16-ц, а також непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене щодо позивача правопорушення та неможливості отримати відшкодування шкоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Суддя Харківського окружного адміністративного суду ухвалою від 15 листопада 2017 року відмовила у відкритті провадження у цій справі.

9. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня

2017 року рішення суду першої залишив без змін.

10. Судові рішення мотивовано тим, що спір виник не з приводу реалізації суб`єктом, зазначеним у позові, управлінських функції як суб`єктом владних повноважень, а з правовідносин, які склались при організації виконання функції контролю під час здійснення підконтрольними органами своєї діяльності в рамках КПК.

11. Відтак компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності стосовно заяв і повідомлень про злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

12. При цьому суди посилалися на висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, відповідно до якого правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом з розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

13. Суди констатували, що оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності досудових органів здійснюється у порядку, встановленому КПК, оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15. Скаржник зазначає, зокрема, що спір у цій справі має бути вирішений за правилами адміністративного судочинства, оскільки його предметом є оскарження бездіяльності відповідача саме як суб`єкта владних повноважень, що виконує владні управлінські функції. ОСОБА_1 зауважує, що саме неналежне виконання відповідачем владної функції забезпечення контролю за діяльністю та належним виконанням своїх посадових обов`язків посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області призвело до порушення його прав.

Позиція інших учасників справи

16. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

17. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2018 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 серпня

2020 року призначив її до розгляду.

18. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП в Харківській області Туренка А. М. про визнання протиправною бездіяльності передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

19. ОСОБА_1 16 січня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій просив внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК, за фактом умисного невиконання державним виконавцем Барвінківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ухвал Барвінківського районного суду Харківської області від 21 жовтня

2016 року у справі № 611/926/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/927/16-ц, від 21 жовтня 2016 року у справі № 611/1593/13-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1060/16-ц, від 01 грудня 2016 року у справі № 611/1593/16-ц та від 06 грудня 2016 року у справі № 611/1059/16-ц, які набрали законної сили; притягти державного виконавця Барвінківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК; виконати вимоги Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1377.

20. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 лютого

2017 року у справі № 611/116/17 задоволена скарга ОСОБА_1 , зобов`язано відповідальну посадову особу Барвінківського відділення Балаклійського відділу поліції ГУ НП у Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК, викладені в заяві від 16 січня 2017 року, поданій до Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області.

21. Ухвалою слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області

від 26 жовтня 2017 року у справі № 611/946/17 задоволена скарга ОСОБА_1 та скасована постанова слідчого Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12 жовтня 2017 року, якою позивачу відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 420172200000472 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК.

22. Також ухвалою слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 611/947/17 задоволена скарга позивача та скасована постанова слідчого Барвінківського відділенні поліції Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12 жовтня 2017 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 12017220200000390 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК.

23. Крім того, 18 серпня та 03 вересня 2017 року Барвінківським відділенням Балаклійського відділу поліції ГУ НП у Харківській області складено протоколи за заявою ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 про вчинення останнім правопорушення, передбаченого частиною першою статті 154 КУпАП.

24. Постановами Барвінківського районного суду Харківської області від 22 вересня та від 19 жовтня 2017 року у справі № 611/772/17 указані протоколи щодо ОСОБА_2 повернуто Барвінківському відділенню Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області на доопрацювання.

25. На думку позивача, наведене свідчить про бездіяльність начальника Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області Туренка А. М. , яка виявилась у неналежному контролі за посадовими особами Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП у Харківській області, які зобов`язані були вжити заходи за заявами позивача відповідно до статей 55 та 214 КПК та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про злочини, а також належним чином здійснити оформлення протоколів про адміністративне порушення, вчинене ОСОБА_2 стосовно майна позивача, що стало підставою для звернення із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

26. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. За визначенням пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

28. За змістом статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

30. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

31. Окрім того, здійснення владних управлінських функцій має тягнути за собою виникнення правовідносин влади і підпорядкування, тобто суб`єкт владних повноважень повинен шляхом вчинення дій або бездіяльності, прийняття певних рішень владно керувати поведінкою позивача, впливати на його майнові та/або особисті немайнові права та обов`язки.

32. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

33. У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

34. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

35. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

36. Відповідно до частин другої та третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

37. Як уже зазначалося, відповідно до приписів статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

38. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року

№ 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

39. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законодавсті право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

40. Як убачається з матеріалів справи та позовної заяви, предметом цього спору є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своєї функції контролю за діяльністю працівників Барвінківського відділення Балаклійського відділу ГУ НП в Харківській області, що призвело до порушення прав позивача у вигляді непритягнення винних осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності.

41. Контроль за виконанням своїх обов`язків працівниками територального відділення поліції є диспозитивним обов`язком відповідача, і суд не може втручатися у його виконання шляхом установлення певних фактів або визнання дій та/або бездіяльності щодо здійснення такого контролю правомірними чи протиправними.

42. Виконуючи функції та обов`язки начальника територіального відділення Національної поліції України, відповідач не приймає у процесі нагляду за діяльністю посадових осіб територіального відділення Національної поліції України жодних рішень щодо позивача, не керує його поведінкою, а відтак - не виконує владні управлінські функції стосовно позивача, що унеможливлює й існування порушення права чи інтересу ОСОБА_1 і, як наслідок, не породжує права на судовий захист.

43. Отже, спір у цій справі не підпадає під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 19 КАС, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

45. Водночас у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства» слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

46. Задоволення позовних вимог позивача у такому вигляді, як вони заявлені у цій справі, не може призвести до реального захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в рамках жодної судової юрисдикції.

47. При цьому у випадку незгоди з рішеннями, прийнятими працівниками територіального відділення Національної поліції України в рамках справи про адміністративне правопорушення, позивач має право на оскарження таких рішень у порядку, передбаченому КУпАП, а в разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю працівників поліції, прийнятими та/або вчиненими/допущеною у рамках кримінального провадження, - у порядку КПК.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

48. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі не може бути вирішений за правилами адміністративного судочинства, водночас зауважує, що таких висновків суди дійшли з неправильних мотивів, відтак вважає за необхідне змінити мотивувальні частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій у редакції цієї постанови.

49. Доводи скаржника щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги змінює судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд.

51. Відповідно до статті 351 КАС суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Висновки щодо розподілу судових витрат

52. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

53. Оскільки Велика Палата Верховного Суду змінює судові рішення, але виключно щодо мотивів їх прийняття, не змінюючи резолютивні частини та не ухвалюючи нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345 349 351 356 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня

2017 року змінити, виклавши мотивувальні частини в редакції цієї постанови, у решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук К. М. Пільков Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет