ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 820/5871/16
адміністративне провадження № К/9901/37919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства «БІОХІМ-СЕРВІС»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року (суддя Спірідонов М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 року (головуючий суддя Шевцова Н.В. судді: Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.)
у справі № 820/5871/16
за позовом Приватного підприємства «БІОХІМ-СЕРВІС»
до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкової вимоги,
У С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «БІОХІМ-СЕРВІС» (надалі позивач, Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкову вимогу, якою визначено необхідність погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.01.2017 року в задоволені позову відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки банком, обслуговуючим позивача, були прийняті платіжні доручення на сплату всієї суми податку у строки, передбачені Податковим кодексом України, то відсутні підстави для вимоги про сплату сум податку, не зарахованих до бюджету банком.
Але, оскільки Київська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не є органом державної влади, яким винесено спірну податкову вимогу, та відповідно і не наділена повноваженнями щодо скасування оскаржуваної податкової вимоги Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, від 13.03.2016 року № 1883-25 позовні вимоги задоволенню не підлягають
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2017 року залучив до участі у справі в якості другого відповідача Індустріальну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Ухвалою від 03.04.2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції змінив в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову Підприємства.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платником податків не виконаний обов`язок зі сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 19 728 грн. Чинне податкове законодавство не звільняє платника податків від обов`язку сплатити суму основного зобов`язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування чи не зарахування такого зобов`язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, що виникло з вини банку.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач наполягає, що не сплата податкового зобов`язання відбулась з вини банку.
Відзив на касаційну скаргу Підприємства від відповідачів на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
14.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням від 10.02.2015 року № 28 позивач перерахував грошові кошти у сумі 19 799 грн (призначення платежу: «податок на прибуток за 2014 р.; Перераховано повністю по строку 10.02.15 р., Без ПДВ»).
Зазначене платіжне доручення було прийнято банком для виконання, однак виконано не було.
03.10.2016 року позивач звернувся до відповідача, Київської ОДПІ м. Харкова, з заявою про видачу документу, що підтверджує наявність у позивача податкового боргу.
10.10.2016 року позивач отримав копію податкової вимоги Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 13.03.2015 року №1883-25, з якої вбачається, що станом на 12.03.2015 року позивач має податковий борг в розмірі 19 728 грн та відповідно до пункту 88.2. статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відсутність вини позивача у несплаті податків встановлено судовим рішенням Господарського суду м. Києва від 08.06.2015 року у справі №910/9251/15.
Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно положень пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що законодавець не звільняє платника податків від обов`язку сплатити суму основного зобов`язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов`язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 804/4602/16.
Верховний Суд зазначив, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.
З огляду на те, що оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки податкове зобов`язання на момент її винесення податковим органом належно виконане не було.
Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.
З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкове законодавство не звільняє платника податку від обов`язку сплатити податок до бюджету.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 344 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «БІОХІМ-СЕРВІС» залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року в частині, яка залишена без змін рішенням суду апеляційної інстанції та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 року у справі № 820/5871/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник