ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року

Київ

справа №820/6534/16

адміністративне провадження №К/9901/45306/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді: Пянова Я. В., Зеленський В. В., Чалий І. С.) у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Державна фінансова інспекція в Харківській області (далі - позивач, Інспекція) звернулася до суду з позовом до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просила стягнути з відповідача кошти в розмірі 200 802,00 грн до державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної ревізії відповідача виявлено фінансові порушення, які призвели до матеріальної шкоди, завданої Державному бюджету України. За наслідками проведеної ревізії складено відповідний акт та прийнято вимогу про усунення порушень законодавства, згідно якої відповідача зобов`язано усунути виявлені ревізією порушення законодавства, в тому числі шляхом відшкодування збитків до державного бюджету. Оскільки відповідачем вказану вимогу оскаржено не було та вона є чинною, вказана вимога підлягає обов`язковому виконанню відповідачем. Разом з тим відповідач збитки не усунув, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення відповідних сум збитків до державного бюджету.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області задоволено. Стягнуто з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України кошти у загальному розмірі 200802,00 грн до Державного бюджету України на р/р 31118090700429, код бюджетної класифікації 21080500 "Інші надходження", символ звітності 090, МФО 851011, УДКСУ у Харківському районі, код ЄДРПОУ 37999633.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимогу про усунення порушень законодавства від 05 травня 2016 року № 20-07-25-14/3228 відповідач не оскаржував та не виконав її в повному обсязі, тому у відповідності до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в порядку виконання висунутої раніше вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 820/6534/16. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Харківській області до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення суми відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки. У цій справі Інспекція пред`явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Вказані факти виключають можливість відповідача оскаржувати вимогу про усунення порушень законодавства від 05 травня 2016 року № 20-07-25-14/3228 в судовому порядку, а тому це не свідчить про згоду відповідача з вимогою про усунення порушень законодавства. Тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. Виявлені позивачем порушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 830 (далі - постанова КМУ № 830) щодо проведення робіт із стандартизації застосовується лише на етапі планування та калькуляції вартості таких робіт, як це і було зроблена Інститутом тваринництва НААН.

На думку касатора, постанова №830 також застосовується до правовідносин, пов`язаних із обліком і калькуляцією собівартості спірних робіт.

Суд апеляційної інстанції, надаючи правової оцінки законності виробничих процесів, пов`язаних із виконанням договорів на закупівлю послуг з виконання науково-технічних робіт, застосував до спірних правідносин норми спеціального законодавства, Закон України „Про стандарти, технічні регламенти, та процедури оцінки відповідності" та ДСТУ 1.2.2003. Проте, правовий спір, що виник між сторонами, лежить в площині бюджетних видатків та не регулюються цим законодавством.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вірно застосував до правовідносин норми матеріального права, що потягло за собою скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення суми.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/45306/18 (адміністративна справа№820/6534/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Гончарової І. А., суддів: Олендера І. Я. Ханової Р. Ф.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року № 108/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року №33, що унеможливлює участь судді - доповідача - Гончарової І. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Державна фінансова інспекція у Харківській області на підставі плану контрольно-ревізійної роботи в грудні 2015 року, січні - березні 2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 жовтня 2012 року по завершений звітний період 2015 року.

За наслідками ревізії складено акт від 29 березня 2016 року № 07-10/14, за висновками якого встановлено порушення вимог законодавства у фінансово-господарській діяльності за перевірений період, в тому числі фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму 606192,24 грн, зокрема:

- недоотримання Державним бюджетом коштів у сумі 1355,47 грн внаслідок неперерахування до Державного бюджету кредиторської заборгованості по депонованій заробітній платі, термін позовної давності який минув;

- втрата боржника в зобов`язанні на суму 49 617,79 грн;

- нецільове використання бюджетних коштів (крім міжбюджетних трансфертів) не у відповідності до КЕКВ, затвердженим кошторисом у сумі 343546,17 грн;

- зайве нарахування та виплати премії на суму 2600 грн;

- зайво виплачено заробітної плати зовнішнім сумісникам під час перебування їх у відрядженні за основним місцем роботи - 2679,39 грн:

- зайве перерахування грошових коштів до державних цільових фондів - 1916, 42 грн;

- витрати підзвітних коштів в обсягах, що перевищують затверджені норми - 1395,0 грн;

- проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення вартості робіт на розроблення науково-технічної продукції та послуг з виконання розробки у сфері стандартизації та сертифікації на суму 200802,00 грн.

Так, проведеною ревізією встановлено отримання відповідачем в 2012 році грошових коштів та нараховано доходи від виконання бюджетних договорів з Міністерством аграрної політики України в сумі 276000,00 грн.

Зазначені договори відповідачем укладено з Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі - МінАПК) на закупівлю послуг з виконання науково - технічних робіт за державні кошти договір від 28 серпня 2012 року № 67/13 та на закупівлю послуг з виконання розробки у сфері стандартизації та сертифікації за державні кошти по наступним договорам від 14 серпня 2012 року № 68с/131, № 68с/132, № 68с/133, №68с/134, № 68с/135.

Всього за період, що підлягав ревізії, за кошти державного бюджету відповідачем в 2012 році укладено 6 договорів з Міністерством аграрної політики та продовольства України .

Джерелом фінансування зазначених договорів є державний бюджет на 2012 рік, бюджетна програма 2801050 «Дослідження, прикладні наукові та науково - технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку агропромислового комплексу, підготовки наукових кадрів, наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції, дослідження та експериментальні розробки у сфері агропромислового комплексу».

У вище зазначених договорах з Міністерством аграрної політики та продовольства України зазначалося, що власником розробок є держава в особі замовника.

При укладанні договорів складався повний пакет необхідних документів, а саме: календарний план, технічне завдання, планова калькуляція вартості. Також до ревізії було надано розрахунки до кожної статті калькуляції.

Згідно умов договорів розрахунки проводяться поетапно, згідно з актами здачі - приймання розробок із стандартизації та сертифікації, пропорційно надходженню коштів з держбюджету (п.4.1.).

В пункті 6.3 зазначено, що виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором та забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає вимогам до розробок у сфері стандартизації і визначається Технічним завданням.

Згідно п.6.4.4. договору виконавець несе відповідальність за цільове використання бюджетних коштів та фактичні витрати, відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Між відповідачем та МінАПК, на виконані по вказаних договорах роботи, складалися акти здачі-приймання робіт.

Згідно актів виконаних робіт по договору від 28 серпня 2012 року № 67/13, в 2012 році відповідачем було виконано І етап робіт та МінАПК профінансовано зазначена робота першого етапу. В 2012, 2013, 2014 та в 2015 роках наступні етапи по зазначеному договору не виконувались та Міністерством не фінансувались. По незакритому договору виконання робіт на 2013, 2014 та в 2015 рік не пролонговано, тобто по даному договору роботи не завершені.

Відповідно до договорів від 14 серпня 2012 року № 68/131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 в 2012 році відповідачем виконано та Міністерством профінансовано два етапи робіт. Третій етап по зазначених договорах не фінансувався.

Згідно акту ревізії від 29 березня 2016 року № 07-10/14 встановлено, що відповідачем роботи по зазначених договорах завершено, розробки по стандартизації здано в міністерство.

Ревізією наявності карток обліку фактичних витрат, за відповідною формою по кожній НДДКР по договорам від 14 серпня 2012 року № 68с/131, № 68с/132, № 68с/133, №68с/134, № 68с/135 та від 28 серпня 2012 року № 67/13 встановлена відсутність наявності зазначених карток, що є порушенням вимог пункту 40 постанови КМУ №830.

Під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією в частині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи встановлено, що в калькуляціях та в актах приймання - передачі розробок у сфері стандартизації по договорам від 14 серпня 2012 року № 68/с131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 (за II етап) за 2012 рік зазначена фактична вартість II етапу в сумі 9000,00 грн по кожному договору. По всіх договорах, згідно актів приймання - передачі розробок у сфері стандартизації, загальна вартість виконаних робіт складає 45000,00грн або по кожному договору 9000,00 грн.

Акти виконаних робіт по зазначених договорах по виконанню II етапу складені 31 грудня 2012 року, оплата по зазначених договорах Міністерством проведена 24 грудня 2012 року в повному обсязі в сумі 45000,00 грн.

По даних бухгалтерського обліку в 2012 році фактична вартість робіт по II етапу по кожному договору складає 3456,00 грн, тобто по всіх договорах в загальній сумі 17280,00 грн.

Розбіжність виникла по витратах на оплату праці по кожному договору в сумі 4050,0 грн та по всіх договорах в загальній сумі 20250,0 0грн та по відрахуваннях на соціальні заходи по кожному договору 1494,00 грн та по всіх договорах в загальній в сумі 7470,00 грн, в результаті не нарахування та не виплати зазначених витрат в 2012 році.

В актах виконаних робіт відображена загальна вартість виконаних робіт II етапу по кожному договору в повному обсязі по 9000,00 грн, по даним бухгалтерського обліку загальна вартість робіт по кожному договору складає 3456,00 грн. Акти виконаних робіт підписані відповідачем та МінАПК.

За даними бухгалтерського обліку зазначені операції відображено в звіті господарськими операціями по контрагенту МінАПК наступними бухгалтерськими проводками: виконання робіт відображено 31 грудня 2012 року по дебету 634/2«Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та по кредиту балансового рахунку 723 «Реалізація науково-дослідних робіт за договорами»;

- надходження коштів відображено 24 грудня 2012 року по дебету балансового рахунку 323/31 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» та по кредиту рахунку 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті».

Дані витрати по заробітній платі та нарахуванням нараховувались та виплачувалися в січні 2013 року на підставі наказу директора інституту (відповідача) від 02 січня 2013 року №02/к, всупереч відсутності заборгованості по заробітній платі та відрахуванням на соціальні заходи що підтверджується станом на 01 січня 2013 року формами фінансової звітності Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-1 д, №4-1 м) та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, в порушення вимог статті З Бюджетного кодексу, вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.4 умов договорів, вимог пункту 38 постанови КМУ №830 та пункту 6.1. Методики визначення трудомісткості та вартості робіт із стандартизації затвердженого наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19 жовтня 2007 року № 274 (далі - Методика №274) в 2012 році завищено фактичну вартість виконаних робіт науково - технічної продукції з розробки у сфері стандартизації та сертифікації на загальну суму 27720,0 грн по договорах з МінАПК від 14 серпня 2012 року № 68/с131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 (за II етап).

Крім того, під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією в частині витрат на роботи, які виконують сторонні підприємства в 2012 році по договорах з МінАПК від 14 серпня 2012 року № 68/с131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 по І етапу робіт контролюючим органом встановлено, що в плановій калькуляції по першому етапу планувались витрати на роботи по наступних договорах від 14 серпня 2012 року № 68с/131 в сумі 5953,00 грн № 68с/132, в сумі 5153,00 грн, № 68с/133 в сумі 5411,00 грн, №68с/134 в сумі 5669,00 грн, № 68с/135 в сумі 5153,0 грн, які повинні виконувати стороння організація Державне підприємство «Український науково - дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі - ДП «УкрНДНЦ») відповідно до технічного завдання, календарного плану та калькуляцій.

Фактично відповідачем в 2012 році не укладались договори та не проводились роботи, які повинні виконувати сторонні підприємства, організації та установами.

На виконання першого етапу робіт укладався договір відповідачем на виконання робіт стороннім підприємством ДП «УкрНДНЦ» лише 23 жовтня 2013 року № 231.3/2.2 - 620. Акти виконаних робіт по зазначених договорах по виконанню І етапу складені 31 грудня 2012 року, оплата по зазначених договорах МінАПК проведена 26 листопада 2012 року.

В актах відображено фактичні витрати на виконання робіт сторонньою організацією, які по даних бухгалтерського обліку не підтверджуються та в отриманій оплаті враховано оплату сторонній організації, яку Інститут в 2012 році не проводив по наступних договорах від 14 серпня 2012 року № 68с/131 в сумі 5953,00 грн № 68с/132, в сумі 5153,00 грн, № 68с/133 в сумі 5411,00 грн, №68с/134 в сумі 5669,00 грн, № 68с/135 в сумі 5153,00 грн.

Дана розбіжність відображена у довідці планових та фактичних витрат по І етапу виконаних робіт.

Крім того, заборгованість по виконанню робіт та отриманню коштів перед ДП «УкрНДНЦ» не підтверджується станом на 01 січня 2013 року формами фінансової звітності Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-Ід, №4-їм) та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

По даних бухгалтерському обліку акти виконаних робіт та надходження коштів від МінАПК відображено в Звіті господарськими операціями по контрагенту, наступними бухгалтерськими проводками:

- виконання робіт відображено 31 грудня 2012 року по дебету 634/2«Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та по кредиту балансового рахунку 723 «Реалізація науково-дослідних робіт за договорами»;

- надходження коштів відображено 26 листопада 2012 року по дебету балансового рахунку 323/31 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» та по кредиту рахунку 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті».

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, в порушення вимог статті 3 Бюджетного кодексу, вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.4 умов договорів, вимог пункту 38 постанови КМУ № 830 та пункту 6.1. Методика №274 в 2012 році завищено фактичну вартість виконаних робіт науково - технічної продукції з МінАПК з розробки у сфері стандартизації та сертифікації в 2012 році на загальну суму 27339,00 грн по КПКВ 6591060 по наступних договорах від 14 серпня 2012 року № 68с/131 в сумі 5953,00 грн, № 68с/132, в сумі 5153,00 грн, № 68с/133 в сумі 5411,00 грн, №68с/134 в сумі 5669,00 грн, № 68с/135 в сумі 5153,00 грн.

Внаслідок допущеного порушення державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією витрат, в частині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи по договору від 28 серпня 2012 року № 67/13 (за І етап) за 2012 рік встановлено, що в калькуляції та в акті здачі - приймання науково - технічної документації по договору від 28 серпня 2012 року № 67/13 (за І етап) за 2012 рік зазначена фактична вартість І етапу в сумі 195000,00 грн, за даними бухгалтерського обліку фактична вартість виконаних робіт по І етапу складає 49257,00 грн.

Крім того, станом на 01 січня 2013 року відсутня заборгованість по заробітній платі та відрахуванням на соціальні заходи в формах фінансової звітності Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-Ід, №4-їм) та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

Розбіжність виникла по витратах на оплату праці в сумі 106460,00 грн та відрахуванням на соціальні заходи в сумі 39283,00 грн, в результаті не нарахування та не виплати зазначених витрат в 2012 році.

Дані витрати нараховувались та виплачувалися в лютому 2013 року на підставі наказу директора Інституту від 22 лютого 2013 року №23/к.

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, в порушення вимог статті З Бюджетного кодексу, вимог статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.4 умов договорів, вимог пункту 38 постнови КМУ № 830 в 2012 році Інститутом проведено завищення фактичної вартість виконаних робіт науково - технічної продукції в частині оплати праці та відрахувань на соціальні заходи в загальній сумі 145743,00 грн по договору з МінАПК від 28 серпня 2012 року № 67/13.

Після розгляду заперечень відповідача до зазначеного акту ревізії № 07-10/14 від 29 березня 2016 року, з якими позивач не погодився (висновки від 29 квітня 2016 року на заперечення по акту ревізії, позивачем відповідачу направлено обов`язкову до виконання вимогу щодо усунення порушень законодавства від 05 травня 2016 року № 20-07-25-14/3228, відповідно до якої відповідачу було приписано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

На час звернення позивача до суду залишилась невідшкодованою матеріальна шкода (збитки) Державному бюджету України на загальну суму 200802,00 грн., що стало підставою для звернення з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Пунктом 38 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 20 липня 1996 року (далі - постанова №830) визначено, що облік витрат на проведення НДДКР здійснюється згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року №250 на підставі документів первинного обліку. Метою обліку витрат на проведення НДДКР є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат за місцем їх здійснення (відділ, лабораторія), контроль за термінами виконання етапів робіт та джерелами фінансування. Дані цього обліку використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників та аналітичних розрахунків.

Пунктом 39 постанови №830 встановлено, що витрати на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) включаються у їх собівартість за той звітний період, у якому вони здійснені незалежно від часу їх оплати, якщо інше не передбачене Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Витрати в іноземній валюті, що включаються у собівартість НДДКР, відображаються в бухгалтерському обліку у валюті України в сумах, які визначаються за офіційним курсом, установленим Національним банком на час здійснення операцій.

Відповідно до пункту 40 постанови №830 облік фактичних витрат ведеться по кожній науково-дослідній та дослідно-конструкторській роботі (далі - НДДКР) окремо. На документах первинного обліку обов`язково зазначається код (шифр) НДДКР, за допомогою якого ведеться облік витрат у межах статей калькуляції.

З метою достовірності відображення в бухгалтерському обліку витрат, що включаються у собівартість НДДКР, організація забезпечує контроль за складанням первинних документів згідно з встановленим порядком.

В аналітичному обліку витрати, що включаються у собівартість НДДКР, групуються в межах визначеної номенклатури статей калькуляції.

Аналітичний облік здійснюється на картках обліку фактичних витрат, складених за відповідною формою (додаток №4) по кожній НДДКР.

Для проведення аналізу використання коштів в організації складається звіт про виконання кошторису витрат на проведення НДДКР (додаток №5) та зведена відомість витрат на проведення НДДКР (додаток №6).

Прямі витрати відповідно до документів первинного обліку включаються у собівартість НДДКР безпосередньо за прямими ознаками.

Накладні витрати щомісяця розподіляються пропорційно заробітній платі персоналу, зайнятого проведенням НДДКР.

Фактичні витрати на здійснення заходів щодо охорони праці (техніки безпеки, виробничої санітарії, вентиляції тощо), які не належать до капітальних робіт, включаються у накладні витрати.

Облік накладних витрат повинен забезпечити узагальнення витрат відповідно до статей і визначення фактичного розміру цих витрат у цілому по організації незалежно від джерел фінансування.

Відповідно до статті 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні.

У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення

У справі, що розглядається, поставлено питання про стягнення коштів (збитків) у загальному розмірі 202 802,00 грн, що пов`язані із завданням матеріальної шкоди.

У цій справі встановлено, що Інститут тваринництва НААН є бюджетною установою, яка надає платні послуги згідно з функціональними повноваженнями (постанова КМУ № 1180 від 28 липня 2003 року «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами»). Кошти, які надходять за виконані роботи, є власними надходженнями установи підгрупи 1 першої групи (пункту 4 стаття 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI та зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Казначейства (пункт 10.1. розділу X Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року №1407).

До власних надходжень Інституту тваринництва НААН відносяться кошти, отримані від Міністерства аграрної політики України по виконанню робіт із стандартизації, а саме, по розробці національних стандартів. Даний вид послуг відноситься до пункту 2 постанови КМУ №1180 від 28 липня 2003 року «Проведення робіт з діагностики, стандартизації і сертифікації технологічних процесів, обладнання та матеріалів, метрологічного забезпечення, технічного захисту інформації».

Вимоги пп. 38, 39, 40 постанови № 830 поширюються на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-пошукових робіт (пункт1 Постанови КМУ № 1180 від 28 липня 2003 року).

Окрім того, відповідно до пункту 6.1. Методики визначення трудомісткості та вартості робіт із стандартизації, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19 жовтня 2007 року № 274, планування, облік і калькулювання собівартості робіт із стандартизації, а також НДР /ДКР/, яка передує розробленню національного НД, здійснюють відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 830 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт".

Тобто, вимоги постанови № 830 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) щодо проведення робіт із стандартизації застосовуються лише на етапі планування та калькулювання вартості таких робіт, що і було зроблено Інститутом тваринництва НААН.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Інститут не порушував вимоги пп. 38, 39, 40 постанови КМУ № 830 від 20 липня 1996 року.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу, в якій зазначено, що залишки коштів власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, на поточних рахунках у банках державного сектору зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів).

Окрім того, згідно із пунктом 3 статті 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року №309, за спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (відкритих асигнувань (виділених коштів), залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів (в частині власних надходжень) та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228 видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. 3міни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків бюджетних коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані у кошторисі на відповідний рік.

Також, цим пунктом у відповідності до статті 57 Бюджетного кодексу України передбачено, що установи мають право використовувати протягом поточного бюджетного періоду залишки бюджетних коштів, що утворилися на початок року на рахунках спеціального фонду, для здійснення видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік.

Слід зазначити, що в 2012 році за рішенням Національної академії аграрних наук на виконання наказу НААН №297 від 03 листопада 2011 року «Про реорганізацію Інституту птахівництва НААН» шляхом приєднання до Інституту тваринництва як структурного підрозділу відділ птахівництва ІТ НААН була проведена відповідна реорганізація протягом квітня-серпня 2012 року. Внаслідок проведеної реорганізації до Інституту тваринництва НААН перейшли всі зобов`язання Інституту птахівництва НААН, і як вбачається з кошторисних документів, збільшення надходжень та видатків Інститут тваринництва відбувалося у 2012 році, саме через проведену реорганізацію.

Як вбачається із кошторисних документів за 2012 рік (кошториси, плани використання бюджетних коштів та довідки про зміни до них), які в повному обсязі були надані ревізійній групі, Інститутом тваринництва за 2012 рік фактичний обсяг власних надходжень з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року був менший, ніж плановані показники, враховані у спеціальному фонді кошторису, і тому Інститутом тваринництва з метою дотримання вимог бюджетного законодавства, а саме абзацу 5 пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (Постанова КМУ від 28 лютого 2002 року №228) були внесені відповідні зміни до кошторису та плану використання бюджетних коштів за спеціальним фондом та зменшені надходження і видатки на 263 254,00 грн.

Таким чином, Інститут тваринництва не мав права брати бюджетні зобов`язання понад бюджетні призначення, що були затвердженні відповідними кошторисними документами на 2012 рік.

Відповідно до статті 57 Бюджетного кодексу на кінець бюджетного періоду 2012 року Казначейством України був збережений залишок коштів на рахунках спеціального фонду Державного бюджету в розмірі 531339,50 грн для відповідних витрат у наступному бюджетному періоді (2013 року) з урахуванням їх цільового призначення.

Відповідні бюджетні призначення на наступний бюджетний 2013 рік Інституту тваринництва були відкриті, що підтверджується кошторисом та планом використання бюджетних коштів на 2013 рік.

Окремо необхідно зауважити на те, що акти приймання-передачі розробок у сфері стандартизації за договорами від 14 серпня 2012 року № 68/с 131, № 68/с 132, № 68/с 133, № 68/с 134, № 68/с135 по ІІ-му етапу на загальну суму 45 000,00 грн (9 000,00 х 5) готувалися безпосередньо виконавцями стандартів за вказаними договорами та у грудні 2012 року були направлені на погодження до Міністерства аграрної політики та продовольства України (МінАПК), але погоджені та підписані МінАПК акти надійшли до Інституту тваринництва НААН лише в березні 2013 року та, відповідно, були нараховані доходи, що знайшло відображення в звіті форми №4-Ід за 1-й квартал 2013 року у рядку 020 гр. 8. Факт отримання та проведення актів у 1-му кварталі 2013 року підтверджується і інформацією з меморіального ордеру 14 за березень 2013 року. У цьому ж періоді (І-й кв. 2013 р.) була нарахована та виплачена заробітна плата відповідно до наказу №02/к від 02 січня 2013 року та табелів, які були надані до бухгалтерії разом з наказом.

Оскільки акти приймання-передачі є документами первинного обліку і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій після їх підписання замовником та отриманням виконавцем, то Інститут тваринництва не мав підстав відобразити операцію з нарахування доходів у грудні 2012 року без наявного первинного документу (акту приймання-передачі) та відповідно ці акти не відображені у звіті за 2012 рік у формі №4 Ід у рядку 020 гр. 8.

Вищезазначене підтверджується також наданими до суду апеляційної інстанції доказами:

- копією наказу на відрядження ІТ НААН № 616/0 від 20 грудня 2012 року, який підтверджує той факт, що заступник директора з наукової роботи був відряджений з 24 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України для виконання робіт відповідно до договорів № 68с/131-68с/135.

- копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження № 616/0 від 28 грудня 2012 року, який підтверджує, що заступником директора з наукової роботи було отримано відзиви на першу редакцію стандартів, що розробляються відповідно до договору з Міністерством аграрної політики та продовольства України для № 68с/131-68с/135.

- копією наказу на відрядження ІТ НААН № 60 від 25 лютого 2013 року, який підтверджує той факт, що завідувача лабораторії конярства було відряджено з 25 лютого 2013 року по 27 лютого 2013 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

- копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження № 60 від 01 березня 2013 року, який підтверджує той факт, що завідувач лабораторії конярства отримала акти здачі-приймання виконаних робіт за договорами з Міністерства аграрної політики та продовольства України за ДСТУ.

Окрім того, кошти, що надійшли від МінАПК за вказаними договорами на рахунки Інституту тваринництва, і як зазначалося вище, у кошторисі за спеціальним фондом на 2012 рік не було відповідних бюджетних призначень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01 грудня 2005 року № 3164-1V в редакції, що діяла у 2012 -2013 роках, стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Слід зазначити, що Інститут тваринництва отримав право на розроблення стандартів за вказаними договорами шляхом визнання його переможцем за відповідною тендерною процедурою.

Відповідно до ДСТУ 1.2:2003. «Національна стандартизація. Порядок розроблення національних нормативних документів», яким встановлено правила розробки та визнання національних стандартів України, п. 3.1.6. визначені етапи щодо організації й координації розроблення стандартів та підготування їх до впровадження.

Згідно із п. 3.1.9. саме ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» є уповноваженою організацією з питань НД.

Національні стандарти розробляють на підставі договорів, правила укладання яких установлюють визначені органи відповідно до чинного законодавства (п. 3.2.1. ДСТУ 1.2:2003).

Крім того, термін виконання робіт не регулюється актом виконаних робіт по розробці певних етапів нормативних документів, так як згідно з статтею 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Держспоживстандарт України з питань стандартизації визначає термін робіт і Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Якщо Міністерство аграрної політики при укладанні угоди на розробку проектів ДСТУ визначає 4-6 місяців, то відповідно до Закону України період роботи над ДСТУ може складати від двох до чотирьох років.

Так, згідно із статтею 11 Закону України тільки Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набуття чинності національним стандартам.

Зокрема, абзацом 3 п. 3.6.3 ДСТУ 1.2:2003 визначено, що для пробного стандарту встановлюють також обмеження строку чинності, до того ж він не повинен бути більший ніж 3 роки.

Відповідно до укладених договорів з МінАПК фінансування робіт з розробки стандартів було розбито на три етапи, які припадали на різні календарні періоди. Так як фінансування кожного етапу здійснюється окремо і не має впевненості в тому, що наступний етап буде профінансовано, а розроблення стандарту на всіх етапах від погодження на розробку, надання першої редакції та до остаточної редакції здійснюється уповноваженою організацією ДП «УкрНДНЦ», то без наявності у запланованому фінансуванні (калькуляції) витрат на оплату робіт сторонніх організацій на кожному етапі ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» відмовлявся здійснювати супровід щодо розробки ДСТУ та прийняття до розгляду першої редакції ДСТУ.

При цьому, за визначеною ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» процедурою, договір з організацією розробником ДСТУ, в даному випадку Інститутом тваринництва, укладається лише на стадії надання остаточної редакції ДСТУ.

Інститут тваринництва в даному випадку неухильно виконував вимоги чинного законодавства та діяв за правилами, встановленими уповноваженим органом з організації й координації роботи з розроблення НД. Проходження всіх процедур підтверджується відповідною кореспонденцією ІТ НААН.

Щодо всіх питань, порушених в результаті ревізії фінансово - господарської діяльності Інституту тваринництва стосовно виконання робіт з розробки у сфері стандартизації та сертифікації за договорами з МінАПК та уповноваженою організацією ДП «УкрНДНЦ», колегія суддів наголошує, що термін виконання робіт із стандартизації не регулюється актом виконаних робіт по розробці певних етапів нормативних документів, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Держспоживстандарт України з питань стандартизації визначає термін робіт і Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Якщо Міністерство аграрної політики при укладанні угоди на розробку проектів ДСТУ визначає 4-6 місяців, то відповідно до Закону України період роботи над ДСТУ може складати від двох до чотирьох років. Так, згідно із статтею 11 вищезазначеного Закону тільки Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набуття чинності національним стандартам.

Зокрема, абзацом 3 пункту 3.6.3 ДСТУ 1.2:2003 визначено, що для пробного стандарту встановлюють також обмеження строку чинності, до того ж він не повинен бути більший ніж 3 роки.

Таким чином встановлена судом суперечність та невідповідність законодавчих актів у сфері стандартизації бюджетному законодавству, у даному випадку повинна бути застосована на користь відповідача, оскільки усунення таких суперечностей є обов`язком держави, а не суб`єктів господарювання.

Підтвердженням цього є також наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 грудня 2014 року № 1428 «Про прийняття національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, міжнародних стандартів України, скасування національних стандартів України та міждержавних стандартів України», яким і були прийняті національні стандарти, що розроблялися Інститутом тваринництва, і як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що фінансування цих робіт завершилося в 2012 році, а договори на виконання третього етапу МінАПК через відсутність фінансування з розробником стандартів взагалі не укладалися, Інститутом тваринництва роботи були виконані повністю.

Окремо по договору МінАПК від 28 серпня 2012 року № 67/13 необхідно зазначити, що відповідно до розділу V п 5.2. цього договору приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється на засіданні Науково-технічної ради Мінагрополітики України чи її секції протягом 15 робочих днів з дня надходження в Міністерство і завершується складанням Протоколу з висновком про відповідність (невідповідність) виконаної роботи вимогам Технічного завдання та календарного плану, а також пропозиціям щодо подальшої реалізації договору з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Звіт про виконання робіт за договором від 28 серпня 2012 року № 67/13 було розглянуто та затверджено на засіданні секції НТР МАП Протоколом № 2 від 13 грудня 2012 року.

Відповідно до Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (ст. 10) та Національного стандарту України ДСТУ 1.2:2003 п.3.15 нормативні документи розробляють технічні комітети (при Інституті тваринництва діє ТК - 158), який організовує роботу згідно ДСТУ 1.2:2003 п. 3.1.6 та 3.2.

Колегія суддів зазначає, що залишок кошторисних призначень на 4 квартал 2012 року за статтями «Заробітна плата» та «Нарахування на заробітну плату» дозволив Інституту тваринництва зареєструвати бюджетні зобов`язання (нарахована заробітна плата) та здійснити касові видатки за зобов`язаннями, що виникли за виконання договорів станом на 30 вересня 2012 року, а саме за виконання 1-го етапу за договорами з МінАПК 14 серпня 2012 року № 68/с131, № 68/с132, № 68/с133, № 68/с 134, № 68/с135, та закінченим договорам від 09 грудня 2011 року №68 с/128, 68 с/129, договорами з Інститутом свинарства НААН, а також на виплату заробітної плати працівникам, які працювали за договорами підряду.

Таким чином, Інститутом тваринництва були дотриманні всі вимоги законодавства України, а саме статей 48 58 Бюджетного кодексу, постанови КМУ від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року №309, а також вимоги постанови КМУ № 830 від 20 липня 1996 року «Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» в частині, що стосується робіт із стандартизації.

Окрім того, необхідно зауважити на те, що вищезазначені договори виконані Інститутом тваринництва в повному обсязі, будь-які претензії щодо якості, термінів та строків виконання у замовника відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

Судді Л. О.Єресько

В. М. Соколов