ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/7447/15
адміністративне провадження № К/9901/26412/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/7447/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ-СТОК МАРКЕТС КОМПАНІ" до Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя Катунов В.В., судді: Бершов Г.Є., Ральченко І.М.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ-СТОК МАРКЕТС КОМПАНІ» (далі також Товариство, позивач) звернулась до суду з позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі також ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 №0002392201, №0002382201, №0002372201.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №820/7447/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/7447/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 06.04.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій неповно та неправильно: досліджено докази, встановлено обставини у справі і застосовано норми матеріального права. Відповідач вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям, що обумовлені приписами статті 159 КАС України, що є безумовною підставою для скасування таких рішень у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач відображає обставини, встановлені актом перевірки, за змістом касаційна скарга відповідає змісту апеляційної скарги. Норм матеріального права, які, на думку відповідача, судами неправильно застосовані, податковий орган не наводить. ОДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. Товариство вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, наведені висновки податкового органу не базуються на фактичних обставинах справи, не відповідають вимогам нормативно-правових актів України. Як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо недоведеності правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень від 29.05.2014 №№1018, 1019, 1027 та наказу №767 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ-СТОК МАРКЕТС КОМПАНІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 04.06.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 04.06.2014.
За підсумками перевірки складено акт перевірки від 20.06.2014 №2156/20-34-22-01-05/33606534.
Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення:
статтей 44 85 Податкового кодексу України;
пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток по операціям з цінними паперами за 2013 рік на суму 60000грн. та підпункту 213.1.7. пункту 213.1 статті 213, пункту 214.8 статті 214, пунктів 219.1, 219.2 статті 219 Податкового кодексу України, у результаті чого не здійснено нарахування акцизного податку у загальній сумі 9000грн. за 2013 рік;
заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи» на загальну суму 127'998' 000грн. за 2012 рік (податок на прибуток на загальну суму 26 879 622грн.), чим порушено підпункт 135.5.4. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.
Як вважав відповідач, підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства слугувало те те, що позивач у рядку 510 «Векселі видані» форми 2 «Балансу» станом на 01.01.2011 відображена сума 127' 998' 200грн., що підтверджуються актом попередньої перевірки та даними бухгалтерського рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». У щорічній статистичній формі «Баланс» за 2012 рік Товариством відображено зменшення даних по рядку 510 «Векселі видані» на суму 127' 998200грн. Однак, відповідно до наданих до перевірки документів, а саме: банківських виписок та касових книг встановлено відсутність отриманих коштів або їх перерахування за видані векселі. Інші первинні документи, що підтверджують погашення векселів в інший ніж грошовий спосіб до перевірки не надано. Також, згідно з даними оборотно-сальдових відомостей по рахункам 62 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» та відповідно до рахунку 378 «Розрахунки з дебіторами за договорами поручения» встановлено, що станом на 01.04.2011 у позивача рахується дебіторська заборгованість по рахунку 378 «Розрахунки з дебіторами за договорами поручения», яка була утворена у 31.05.2009 та підтверджена результатами попередньої перевірки (акт від 23.06.2011 № 1968/22- 014/33606534), тобто строк позовної давності закінчився, у зв`язку з чим Товариством в порушення пункту 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України занижено доходи за 2012 рік на загальну суму 127' 998200грн. та податок на прибуток на суму 26' 879' 622грн.
Крім цього, Товариством по додатку ЦП декларації з податку на прибуток за 2013 рік відображена реалізація векселів та загальну суму 500000грн. та витрати на їх придбання на загальну суму 600000грн. Однак, згідно з даними балансу (фінансовий облік) за 2013 рік станом на 01.01.2013 (строка 1120 - «векселі одержані») відображено у сумі 600000грн., станом на 31.12.2013 по цій строчці - 0,0грн. Таким чином, позивачем проведена реалізація векселів на суму 600000грн. Витрати на придбання векселів Товариством не підтверджені первинними документами. Податковим органом на адресу підприємства надіслано запит від 13.06.2014 №4286/10/20-34-22-01-16-2 щодо надання пояснень та документального підтвердження відображення вказаних сум по додатку ЦП декларації з податку на прибуток за 2013 рік. Однак, позивач листом від 13.06.2014 №24- БК надав картки рахунків 341 та 3782, що не є підтвердженням факту проведення операцій та не підтверджуються даними попередньої перевірки, інші документи до пояснень не надані. Таким чином, в порушення пункту 135.2 статті 135, пункту 153.8 статті 153, пункту 151.4 статті 154 Податкового кодексу України Товариством занижено дохід від продажу цінних паперів занижено на 600000грн. в результаті чого податок на прибуток за 2013 рік по операціям з цінними паперами занижено на 60000грн.
На думку ОДПІ, позивачем занижено податок на прибуток за 2012 - 2013 роки на загальну суму 26' 939' 622грн.
Також, перевіркою встановлено, що відповідно до рядка 1120 «Векселі одержані» Балансу (Звіту про фінансовий стан) станом на 01.01.2013 у позивача обліковуються векселі на суму 600000грн. Станом на 31.12.2013 значення рядка 1120 «Векселі одержані» складає 0,0грн. Таким чином, Товариством проведена реалізація векселів поза біржовими торгами. Враховуючи вищевикладене, в порушення підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213, пункту 214.8 статті 214, пунктів 219.1, 219.2 статті 219 Податкового кодексу України занижено особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами на загальну суму 9000грн.
Оскільки до перевірки Товариством не надано первинні документи, які б підтверджували придбання та реалізацію векселів, відповідно статті 44 Податкового кодексу України до нього застосовуються штрафні санкції за незабезпечення платником зберігання первинних документів та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, передбачені пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у сумі 510грн.
На підставі акту перевірки ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014:
№0002392201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами на суму 9000,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2250,00грн.;
№0002382201, яким позивачу донараховано податок на прибуток фінансових установ, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на суму 26' 939' 622,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6' 734' 905,50грн.;
№0002372201, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн. за ненадання документального підтвердження пояснень.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, Товариство звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.
Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено. Як вважали суди, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що належними та допустимими доказами доведено той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У справі, що розглядається, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0002382201 про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи» на загальну суму 127' 998' 000грн. за 2012 рік (податок на прибуток на загальну суму 26' 879' 622грн.).
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, 28.09.2012 в рахунок погашення дебіторської заборгованості, ОСОБА_1 згідно Акту прийому - передачі передав позивачу 30 простих векселів на загальну суму 127' 998' 200грн. (емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ-СТОК МАРКЕТС КОМПАНІ»).
Зазначена операція проведена у регістрах бухгалтерського обліку: Дт 341 «Векселі одержані» Кт 3782 «Розрахунки по цінним паперам».
Відповідно до статті 219 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється збігом боржника та кредитора в одній особі. Такий збіг відбувається, якщо платник за векселем на основі безперервного ряду індосаментів стає його держателем.
Судами зауважено, що право платника за векселем стати векселедержателем виданих їм векселів передбачене частиною третьою статті 11 Уніфікованого вексельного закону.
Таким чином, зобов`язаний за векселем, став власником емітованих ним векселів, тобто став кредитором та боржником, відносно вексельного зобов`язання.
Коли держателем векселя є відповідальна за його погашення особа, вексельне зобов`язання в силу наведеної вище норми Цивільного кодексу України є припиненим.
Як з`ясовано судами, таке припинення вексельної заборгованості було відображено у регістрах обліку: Дтб21 «Векселі видані» Кт 341 «Векселі одержані».
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій не вважали обґрунтованими доводи податкового органу стосовно «безнадійної кредиторської заборгованості» у сумі 127' 998' 200грн.
Суд першої інстанції зауважив, що правомірність задекларованих підприємством податкових даних є підтвердженою як регістрами бухгалтерського обліку, так і первинними документами, що були надані до матеріалів справи.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 08.07.2014 №0002382201.
Податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2014 №0002392201, що також є спірним у цій справі, визначено заниження податку на прибуток по операціям з цінними паперами за 2013 рік, відповідачем встановлено порушення підпункту 213.1.7. пункту 213.1 статті 213, пункту 214.8 статті 214, пунктів 219.1, 219.2 статті 219 Податкового кодексу України, а саме - нездійснення нарахування акцизного податку у загальній сумі 9000грн. за 2013 рік.
Підпунктом 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування особливого податку є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.
Як визначено пунктом 214.8 статті 214 Податкового кодексу України, базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.
Відповідно до підпункту 215-1.1.4. пункту 215-1.1 статті 215-1 Податкового кодексу України податок за операціями з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами справляється у розмірі 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі.
Положеннями статті 219 Податкового кодексу України унормовано, що обчислення сум податку здійснюється шляхом множення ставки податку на базу оподаткування згідно з пунктом 214.8 статті 214 цього Кодексу. Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу. Податковим агентом за біржовими та позабіржовими операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є відповідний торгівець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.
Відповідно до статті 1088 Цивільного кодексу України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» передбачено, що безготівкові розрахунки перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Розглядаючи справу, судами встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, в акті попередньої перевірки від 23.06.2011 №1968/22-014/33606534 у додатку 2 наведено інформацію щодо оплати грошовими коштами у 2010 році ВАТ «ОЛЬГА» векселів на суму 500000грн., пред`явлених за Актом №Т-01 від 12.03.2007. Втім, відсутня інформація щодо передачі цих погашених векселів.
Вказане підтверджує посилання Товариства, що надані у поясненнях податковому органу в листі від 13.06.2014, щодо наявності зазначених векселів у залишках по рахунку 341 «Векселі отримані» на кінець 2012 року та відображення у декларації з податку па прибуток доходу у сумі 500000грн. після проведення операції з їх передачі векселедавцю (ВАТ «Ольга»), оскільки податкова звітність також базується на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, на підставі доказів, суди дійшли висновку, що всі документальні свідчення (щодо витрат на придбання векселів, період одержання, суми, отриманої від векселедавця ВАТ «Ольга») були належним чином перевірені попередньою перевіркою, що не заперечується в Акті.
У свою чергу, відповідно до підпункту 213.2.4 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України не підлягають оподаткуванню операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала або урахувала ордерний або борговий цінний папір з видачі, урахування та погашення цінних паперів.
Оскільки, як встановлено, Товариством у 2013 році задекларовані доходи (50000грн.) та витрати (60000грн.) по простих векселях, які передані векселедавцю після повної сплати договірних вимог, викуплені емітентом, такі операції не є об`єктами оподаткування акцизним податком.
Відтак, є підстави вважати, що наведена операція не підлягає оподаткуванню акцизним податком, а тому винесення податкового повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0002392201 є неправомірним.
Податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2014 №0002372201 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн. за порушення пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, а саме за ненадання документального підтвердження пояснень наданих в листі Товариством від 13.06.2014, які були отримані ОДПІ.
Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно з пунктом 85.6.статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому впиняється відповідний запис.
Як передбачено пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суди з`ясували, що в запиті від 13.06.2014 податковим органом зазначено, що копії документів вимагаються у зв`язку із встановленням можливих порушень законодавства.
Разом з тим, посадовими особами ОДПІ акт про відмову надати копії документів не складався. В акті перевірки відсутній конкретний перелік документів, які на думку відповідача не надані в ході перевірки, як цього вимагає пункт 5.2 наказу ДПА України №984 від 22.12.2010, яким затверджено порядок оформлення результатів документальних перевірок.
Судами констатовано, що всі витребувані документи, які підтверджують правильність відображення даних, задекларованих у додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за 2013 рік, надані в ході перевірки в повному обсязі, що також підтверджується додатком №4 до акту перевірки, де наведено узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «БК-СМК».
Таким чином, оскільки податковому органу в ході перевірки були надані усі витребувані документів, суди дійшли висновку, що позивачем не порушено вимоги пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, тому винесення податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафної санкції в розмірі 510,00грн. є безпідставним.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не можна вважати обґрунтованими, та підсумовує, що у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам та обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх скасування, не вбачається.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 345 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі №820/7447/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду