ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року

м. Київ

справа № 821/1245/16

касаційне провадження № К/9901/40652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (суддя Циганій С.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді - Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства «Єврокомершл Дистриб`юшн» (далі - Підприємство) до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Підприємства за листопад 2015 року; скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0001551201.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: Інспекцією були порушені вимоги пунктів 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган мав правові підстави для проведення лише камеральної перевірки у строк до 21.01.2016, проте Інспекцією 17.02.2016 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка (результати якої оформлені актом від 29.02.2016 № 15/21-03-15-02/37353912), тоді як Підприємство не формувало бюджетне відшкодування за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями за періоди до 01.07.2015, а також не придбавало Товарів (послуг) у платників податку, що використовують спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 Податкового кодексу України, за період до 01.01.2016.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Підприємства за листопад 2015 року; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0001551201.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, згідно якого контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року; Підприємство не формувало суму бюджетного відшкодування за листопад 2015 року за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями, визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки порушенням Підприємством податкового законодавства, зафіксованим у акті перевірки щодо формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Усі доводи скаржника зводяться до цитування змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на порушення Інспекцією порядку призначення документальної виїзної перевірки, з огляду на що дії по її проведенню є протиправними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків такої перевірки, підлягає скасуванню.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.11.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 21.12.2015 Підприємство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року з усіма додатками.

Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року, результати якої оформлені актом від 29.02.2016 № 15/21-03-15-02/37353912, за висновками якого Підприємством були порушені: вимоги пункту 189.1 статті 189, підпункту «в» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року на 230000,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0001551201, яким зменшила Підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2015 року на 230000,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 115000,00 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

При цьому, приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Так, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В свою чергу, абзацами 1, 2 пункту 37 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. З 1 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємство не формувало бюджетне відшкодування за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями за періоди до 01.07.2015, а також не придбавало Товарів (послуг) у платників податку, що використовують спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 Податкового кодексу України, за період до 01.01.2016.

Зазначені обставини підтверджуються даними, вказаними Підприємством у декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року та додатках 1, 4, 5 до неї, а також інформацією, викладеною контролюючим органом у акті перевірки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки та, як наслідок, про відсутність правових наслідків такої і наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова