ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

м. Київ

справа № 821/1258/17

адміністративне провадження № К/9901/11214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Танасогло Т.М., Запорожана Д.В. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль») про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Головне управління ДФС у Херсонській області (яке ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль»; далі - відповідач, Товариство), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07 листопада 2017 року, просило стягнути з платника податків суму податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств в розмірі 1626541,72 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість з податку на прибуток підприємств, яка виникла внаслідок несплати пені в розмірі 1626541,72 грн., нарахованої відповідно до вимог статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на суму узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2016 року №0001111422; вказує на те, що до боржника застосовувались заходи стягнення, визначені ПК України, а саме на підставі підпункту 59.1 статті 59 цього Кодексу відповідачу вручено податкову вимогу, однак вказані дії не призвели до погашення податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено; стягнуто з Товариства в рахунок погашення податкового боргу суму коштів в розмірі 1626541,72 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій просило його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на помилковість висновків згаданого суду, оскільки станом на 28 квітня 2017 року за відповідачем обліковувався непогашений податковий борг як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток підприємства, у період з дня направлення (вручення) платнику податків податкової вимоги від 06 березня 2017 року №14-17 і до моменту звернення до суду із цим позовом податковий борг Товариства не переривався, тому надіслана платнику податків податкова вимога не втратила своєї правової дії, що дає право контролюючому органу на стягнення податкового боргу (пені) у судовому порядку.

Товариство у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке воно просило залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні, про що сторонам надіслано судові повістки засобами як поштового, так і електронного зв`язку; крім того, повідомлення сторін про дату та час розгляду справи зафіксовано у телефонограмі.

Однак, сторони своїх представників в засідання суду не направили; разом з тим, від представника Товариства до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на викладене, зважаючи на належне та своєчасне повідомлення учасників процесу про дату та час судового засідання, а також заявлене представником відповідача клопотання, Суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та ТОВ «Квадро-Фінанс» за період 2012-2016 років, за результатами якої складений акт від 01 липня 2016 року №73/21-22-14-04/00131771.

На підставі вказаного акту Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №0001111422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 5938468,75 грн., з яких за основним платежем на 4750775 грн., за штрафними санкціями на 1187693,75 грн.

Також 06 березня 2017 року позивачем виставлено податкову вимогу №14-17 на суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 6429980,57 грн., яка вручена платнику податків (технічному директору під підпис) 10 березня 2017 року.

Встановлено, що в подальшому податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №0001111422 оскаржене відповідачем в судовому порядку. Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №821/1113/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства.

На підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №821/1113/16 в інтегровану картку платника податків 28 квітня 2017 року було внесено відомості про донараховані суми основного платежу у розмірі 4750775 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1187693,75 грн. Одночасно відповідачу нарахована пеня у розмірі 1537220,63 грн. на суму узгодженого грошового зобов`язання, несплаченого у встановлені ПК України строки.

15 червня 2017 року відповідачем сплачено до бюджету узгоджені за наслідками судового оскарження грошові зобов`язання в розмірі 5938468,75 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2016 року №0001111422, що стало підставою для збільшення розміру пені до суми 1626541,72 грн.

На момент звернення податкового органу до суду із цим позовом за відповідачем обліковувалася заборгованість зі сплати пені в розмірі 1626541,72 грн., нарахованої на суму узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2016 року №0001111422.

За наведених підстав позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення податкового боргу зі сплати пені, нарахованої на суму узгодженого грошового зобов`язання, але не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У той же час відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому податкового боргу - контролюючим органом має бути сформована нова податкова вимога.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, своє рішення обґрунтував невиконанням платником податкового обов`язку зі сплати пені, нарахованої на суму узгодженого за наслідками судового оскарження грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, що зумовлює необхідність стягнення названої заборгованості в примусовому порядку.

Водночас, дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення спірної суми заборгованості зі сплати пені у судовому порядку на підставі податкової вимоги від 06 березня 2017 року №14-17, який ґрунтується на тій обставині, що станом на 28 квітня 2017 року в обліковій картці Товариства не обліковувалося податкового боргу зі сплати податків, тому згадана податкова вимога в силу правил статті 60 ПК України є відкликаною, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою нарахування 28 квітня 2017 року в інтегрованій картці платника податків податкового боргу з податку на прибуток підприємства на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №821/1113/16.

У зв`язку із наведеним не дослідженим залишився реальний стан розрахунків відповідача по податку на прибуток підприємств (пені) за відповідний період, а тому висновок апеляційного суду про безпідставність стягнення спірної суми заборгованості є передчасним.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість дійти висновку щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 344 349 353 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер