ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №821/286/16

адміністративне провадження №К/9901/25110/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі № 821/286/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Скадовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд визнати протиправними дії Скадовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Скадовська ОДПІ) щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 №0006261700, №0006271700.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем до початку перевірки не вручено наказ на її проведення, а тому даний факт свідчить про порушення балансу публічних і приватних інтересів, запроваджених законодавством при встановленні умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Такі протиправні дії відповідача призводять до незаконності перевірки та відсутності правових наслідків.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такою перевірки, то відповідно дії відповідача щодо проведення такої перевірки є протиправними, а прийняті податкові повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки підлягають скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що поштове відправлення з копією наказу та повідомлення повернулося на адресу відповідача з наступними відмітками - «за відмовою адресата від одержання» та «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, враховуючи, що копії наказу та повідомлення не були вручені ФОП в незалежних від ОДПІ причин, а саме: в зв`язку з відмовою ФОП від отримання відповідного поштового відправлення, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги, встановлені пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України в частині направлення платнику податків наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки ОДПІ було дотримано

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2016.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції вірно встановлено факт неналежного повідомлення про початок проведення перевірки, що є підставою для визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом надіслано позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження від 25.03.2015, яким запропоновано платнику податків надати всі наявні первинні документи, що підтверджують зміст та реальність господарської операції, в разі ненадання, позивача повідомлено про право контролюючого органу на проведення позапланової перевірки. Даний лист направлено 26.03.2015, платником отримано 10.04.2015, проте запитувані документи позивачем надано не було.

28.04.2015 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем видано наказ №256 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014 року.

За наслідками здійсненого в період з 08.05.2015 по 15.05.2015 контрольного заходу, складено акт від 21.05.2015 №110/17/ НОМЕР_1 про результати невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014 рік.

На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 №0006261700, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 168025,29 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 134012,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 34013,06 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 №0006271700, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 0 грн., та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в сумі 510, 00 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (яка регулює порядок листування контролюючого органу з платником) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, за умови надсилання кореспонденції за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення до початку перевірки податковий орган слід вважати таким, що виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України; несвоєчасність (тобто після початку перевірки) отримання платником відповідного листа може ставитися у провину податковій інспекції лише у випадку, якщо така несвоєчасність настала з вини податкового органу.

Судами також встановлено, що копія наказу від 28.04.2015 №256 та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 28.04.2015 №7 направлено позивачу поштою з повідомленням про вручення 29.04.2015.

Дане поштове відправлення повернулося на адресу відповідача із двома відмітками, а саме: «за відмовою адресата від одержання» та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до листа від 30.07.2015 Херсонської дирекції українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», у період з 29.04.2015 (дата відправлення відповідачем наказу та повідомлення про проведення перевірки) по 08.05.2015 (початок проведення перевірки), по відділенню поштового зв`язку «Скадовськ» значиться повернутим за закінченням терміну зберігання 08.05.2015 рекомендований лист з повідомленням, що має штриховий кодовий ідентифікатор 7570000903970.

З огляду на зазначену обставину, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про те, що лист із наказом та повідомленням про проведення перевірки повернуто на адресу відповідача у зв`язку із відмовою позивача від одержання.

Також, суд зазначив, що поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання 08.05.2015, а тому враховуючи приписи Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, місячний термін зберігання такого поштового відправлення складає період з 09.04.2015 по 08.05.2015, що свідчить про відсутність підстав для беззаперечного твердження про те, що 29.04.2015 відповідачем було направлено позивачу саме наказ та повідомлення про проведення невиїзної перевірки.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, а відтак дії відповідача щодо проведення такої перевірки є протиправними, що свідчить також і про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 залишити в силі

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна,

Судді Верховного Суду