ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 821/286/17

касаційне провадження № К/9901/42085/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доминант Сервис» (далі - Товариство) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 (суддя Войтович І.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (Головуючий суддя - Федусик А.Г., судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доминант Сервис» до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322206 від 29.02.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17000,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що оспорюване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте на підставі неправомірно проведеної фактичної перевірки, оскільки, як зазначено в акті перевірки, фактична перевірка здійснена у присутності адміністратора ОСОБА_1 (що записано з її слів), тоді як зазначену особу ніхто не уповноважував на представництво Товариства ні в яких органах та перевірках, а відтак вказана перевірка була проведена в порушення порядку, передбаченого положеннями статей 80 81 Податкового кодексу України. Також, Товариство вказувало на те, що Управління провело фактичну перевірку кафе, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , тобто в іншому місці, ніж зареєстроване Товариство.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте Управлінням на підставі та у межах повноважень суб`єкта владних повноважень, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки судами встановлено відсутність у Товариства ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у кафе, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 17.05.2015 по 20.05.2015, що підтверджено Z-звітами за вказаний період та інформацією, наявною у АІС «Податковий блок». Також, суди виходили з того, що фактична перевірка була проведена на підставі наказу, копія якого була вручена адміністратору кафе - ОСОБА_1 , яка надала перевіряючим журнал проведення перевірок і книгу обліку розрахункових операцій та підписала акт перевірки, що свідчить про те, що ОСОБА_1 є особою, яка фактично проводить розрахункові операції у господарській одиниці Товариства.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що вручення копії наказу на перевірку ОСОБА_1 без доказів її причетності до діяльності Товариства є порушенням порядку проведення перевірок, оскільки ніяких доказів належності ОСОБА_1 до діяльності Товариства контролюючим органом у процесі розгляду справи надано не було.

У запереченні на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що з метою здійснення підприємницької діяльності Товариство отримало ліцензії (для місця здійснення діяльності (адреса магазину, ресторану, кафе, відділу та інш): кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями: реєстраційний № 4-21-21-64-04522 із терміном дії з 16.05.2014 до 16.05.2015, реєстраційний № 5-21-21-64-06902 із терміном дії з 25.05.2015 до 21.05.2016.

17.02.2016 Управлінням на підставі статей 19-1, 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, було проведено фактичну перевірку об`єкта - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Товариству, з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу та з метою дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, партнерів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), результати якої оформлені актом від 19.02.2016 №047/21/22/22/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено порушення господарюючим об`єктом, який належить Товариству, статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у реалізації в період з 16.05.2015 по 20.052015 у кафе алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, що підтверджується Z-звітами №0713 від 16.05.2015 (акцизний збір (АЗ) складає 28,19 грн., тобто реалізовано алкогольних напоїв (АН) на суму 563,80 грн.); №0714 від 17.05.2015 (АЗ складає 21,24 грн., тобто реалізовано АН на суму 424,80 грн.); №0715 від 18.05.2015 (АЗ складає 22,10 грн., тобто реалізовано АН на суму 442,00 грн.); №0716 від 20.05.2015 (АЗ складає 18,10 грн., тобто реалізовано АН на суму 362,00 грн.), що свідчить про те, що алкогольні напої реалізовувались у термін в якому строк дії ліцензії № 4-21-21-64-04522 закінчився, а строк дії ліцензії № 5-21-21-64-06902 ще не настав.

На підставі вказаного акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000322206 від 29.02.2016, яким на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувало до Товариства штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно частини 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 був затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно до пункту 25 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у ліцензії зазначається, зокрема, термін дії.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовувалося позивачем, мав місце факт реалізації у кафе алкогольних напоїв в період, коли діючі ліцензії, які надають право продажу таких товарів, у Товариства були відсутні, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Оцінюючи доводи Товариства у касаційній скарзі щодо неправомірності проведення фактичної перевірки, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фктична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За приписами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, копію наказу про проведення фактичної перевірки було вручено адміністратору кафе - ОСОБА_1 , про що вона поставила свій підпис у направленні на перевірку. Також, ОСОБА_1 на вимогу перевіряючих надала журнал реєстрації перевірок контролюючих органів, книгу обліку розрахункових операцій та підписала акт перевірки від імені платника податків, що свідчить про те, що ОСОБА_1 на дату проведення перевірки була особою, яка фактично проводила розрахункові операції у кафе, яке належить Товариству. Доказів, які б спростовували зазначені обставини (як-то пояснення ОСОБА_1 тощо), скаржником до касаційної скарги надано не було.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доминант Сервис» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова