ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 821/326/17

касаційне провадження № К/9901/32771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 (головуючий суддя - Косцова І.П., Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 № 29735-15.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що строк дії договору оренди землі від 17.09.2010 закінчився 17.09.2013, позивач не звертався до орендодавця з клопотанням про продовження дії договору, і з вересня 2013 року земельна ділянка не перебувала у його користуванні, з огляду на що нарахування йому грошових зобов`язань із орендної плати за землю за 2014 рік згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 22.03.2017 позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 19.06.2014 № 29735-15.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк дії договору оренди землі закінчився 17.09.2013, а позивач не звертався до орендодавця із клопотанням про продовження терміну оренди земельної ділянки, то відсутні підстави для нарахування позивачу грошових зобов`язань з орендної плати за землю згідно спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням того, що за інформацією Іванівської сільської ради Чаплинського району (довідка від 20.03.2017 № 140) ОСОБА_1 фактично не використовував земельну ділянку, що також підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (деталізована).

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що він повідомляв орендодавця про факт припинення користування земельною ділянкою або про намір припинення вказаного договору, з огляду на що доводи податкового органу про те, що договір оренди землі від 17.09.2010 був фактично припинений 04.12.2014 - у день прийняття Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області наказу № 21-1890/18-14-СГ є обґрунтованими.

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки з 17.09.2013 закінчився строк дії договору оренди землі від 17.09.2010, ОСОБА_1 не звертався до орендодавця за два місяці до закінчення строку дії договору із клопотанням про продовження строку дії договору, як передбачено положеннями статті 8 цього договору, а також сторонами у місячний термін не було укладено додаткову угоду до договору про продовження його дії як того вимагає статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки з 17.09.2013 ОСОБА_1 фактично не використовував земельну ділянку, що підтверджено довідкою Іванівської сільської ради Чаплинського району від 20.03.2017 № 140 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (деталізована). Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав будь-якої правової оцінки тому, що 04.03.2014 земельна ділянка площею 42,299 га була поділена на чотири ділянки Державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Чаплинському районі Херсонської області і передана фізичним особам.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.04.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 04.04.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 17.09.2010 між ОСОБА_1 (орендарем) та Чаплинською районною державною адміністрацією (орендодавцем) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (статті 1 договору); в оренду передається земельна ділянка загальною площею 42,2999 га (статті 2 договору); договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (стаття 8 договору). Вказаний договір зареєстрований у Чаплинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.09.2010.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до орендодавця за два місяці до закінчення строку дії договору із клопотанням про продовження строку дії договору, як передбачено положеннями статті 8 цього договору, фактично земельна ділянка з 17.09.2013 не перебувала у користуванні ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Іванівської сільської ради Чаплинського району від 20.03.2017 № 140 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (деталізована).

Разом з цим, Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 № 29735-15, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання із орендної плати з фізичних осіб на суму 24211,25 грн.

В обґрунтування правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення Інспекція послалася на те, що фактично договір оренди землі від 17.09.2010 припинив свою дію у день прийняття Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області наказу № 21-1890/18-14-СГ від 04.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та надання у власність земельних ділянок».

Зі змісту Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Отже Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

При цьому, абзацом другим пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, а також зважаючи на те, що строк дії договору оренди землі від 17.09.2010, укладеного між ОСОБА_1 (орендарем) та Чаплинською районною державною адміністрацією(орендодавцем), закінчився, про продовження строку її цього договору позивач до орендаря не звертався, фактично земельна ділянка з 17.09.2013 не перебувала у користуванні ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Іванівської сільської ради Чаплинського району від 20.03.2017 № 140 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (деталізована), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання із орендної плати за землю з фізичних осіб за 2014 рік є безпідставним.

При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на те, що договір оренди землі від 17.09.2010 був фактично припинений 04.12.2014 - у день прийняття Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області наказу № 21-1890/18-14-СГ, оскільки з наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.11.2014 вбачається, що 04.03.2014 земельна ділянка площею 42,299 га була поділена на чотири ділянки Державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Чаплинському районі Херсонської області і передана фізичним особам.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 підлягає скасуванню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 - залишенню в силі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова