ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 821/642/16
адміністративне провадження № К/9901/11311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Голопристанському районі Херсонської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Хом`якової В.В. від 01.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бойка А.В., Танасогло Т.М., Яковлєва О.В. від 25.10.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до відділу Держгеокадастру в Голопристанському районі Херсонської області (далі - відділ Держгеокадастру, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» (далі - ТОВ «Херсонавтотранс», Товариство), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
- зобов`язати відділ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0126 площею 5,184 га,
- зобов`язати відділ Держгеокадастру виключити з Державного земельного кадастру інформацію про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0126, площею 5,184 га;
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2232 га, кадастровий номер 6522383500:02:002:0128, яка розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район АДРЕСА_2 . Згідно інформації, наданої відділом Держгеокадастру, йому стало відомо, що його земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку площею 5,184 га з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, яка обліковується під базою відпочинку «Дружба», але згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб такої юридичної особи не зареєстровано.
3. Позивач зазначав і про те, що відбувся фактичний поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126 в результаті часткового виділення земельних ділянок з кадастровими номерами 6522383500:02:002:0128 та 6522383500:02:002:0135, проте, станом на 10.05.2016, відповідачем не скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126.
4. Також, позивач посилався на те, що у відділі Держгеокадастру відсутні технічна документація із землеустрою і з оцінки землі, Кадастровий план та Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, та яким її затверджено.
5. З огляду на зазначене, позивач вважав, що відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126 не можуть міститись у земельному кадастрі, а тому просив зобов`язати відділ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126 площею 5,184 га, та зобов`язати виключити з Державного земельного кадастру інформацію про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.
7. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є можливим тільки у випадках, передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр», а саме - у разі поділу земельних ділянок, але в даному випадку обставини, які б могли бути підставами для скасування державної реєстрації земельної ділянки, у спірних правовідносинах відсутні.
8. Суд першої інстанції не знайшов також законних підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача виправити помилку при веденні Державного земельного кадастру, яка полягає в державній реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6522383500:02:002:0126 без належних документів на земельну ділянку.
9. Окрім цього, під час апеляційного перегляду справи 25.10.2016 представником ОСОБА_1 було подано заяву про відмову від позову, в якій він просив прийняти відмову від позову у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем у позасудовому порядку його вимог, а також скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 та закрити провадження у справі.
10. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 заяву позивача про відмову від позову задоволено, а провадження у справі закрито. При цьому, з огляду на встановлену судовим розглядом законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, таку визнано нечинною, як це передбачено статтею 2013 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 157 КАС України, яка діяла станом на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2232 кадастровий номер 6522383500:02:002:0128, яка розташована за адресою
АДРЕСА_2 . Дану земельну ділянку з розташованими на ній чотирма дачними будинками позивач придбав за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2014 у громадянки ОСОБА_2
14. У травні 2016 року позивач дізнався від відповідача, що на земельну ділянку площею 5,184 га з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, яка обліковується під базою відпочинку «Дружба», накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6522383500:02:002:0128, яка належить позивачу, та земельна ділянка з кадастровим номером 6522383500:02:002:0135, яка належить громадянину ОСОБА_3
15. Також позивач встановив, що такої юридичної особи як база відпочинку "Дружба" не існує.
16. 31.03.16 позивач звернувся до відповідача зі скаргою про приведення відомостей Державного земельного кадастру у частині відомостей про земельну ділянку площею 5,184 га кадастровий номер 6522383500:02:002:0126 до вимог чинного законодавства. На дану заяву відповідачем була надана відповідь від 25.04.16 № 31-2111-0.2-864/2/16 про те, що відповідно до підпункту 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворились в результаті такого поділу чи об`єднання.
17. Відмова відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, є, на думку позивача, неправомірною, свідчить про ухилення відповідача від вчинення дій, на які він уповноважений законом, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. У касаційній скарзі позивач зазначає, що звертаючись із заявою про відмову від позову, ОСОБА_1 просив. Окрім іншого, саме про скасування постанови суду першої інстанції, а не визнання її нечинною.
19. Скаржник висловлює доводи і про те, що апеляційним судом були проігноровані докази, які спростовують висновок суду першої інстанції стосовно законності реєстрації спірної земельної ділянки та правомірності знаходження відомостей про неї у Державному земельному кадастрі.
20. Касаційна скарга, окрім іншого, містить мотиви стосовно того, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, застосували правові норми, які не належало застосовувати до спірних правовідносин, а саме - статті 24, 27 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI), оскільки державна реєстрація спірної земельної ділянки не здійснювалась, у зв`язку з чим, неможливо провести скасування її державної реєстрації в порядку вищевказаних статей.
21. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка належить третій особі - ТОВ «Херсонавтотранс» на праві користування, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
23. В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
24. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.
25. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
26. В той же час, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
27. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
28. При цьому, відповідно до частини другої статті 4, пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
29. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
30. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Натомість, у частині першій статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
33. Слід зауважити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
35. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
36. Якщо ж порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
37. Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)), від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), від 15.05.2019 у справі №0540/6280/18-а (провадження № 11-210апп19).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. Як випливає з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, позивач оскаржує державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6522383500:02:002:0126, яка за даними Державного земельного кадастру перебуває у користуванні ТОВ «Херсонавтотранс».
39. Водночас, у судах попередніх інстанцій ТОВ «Херсонавтотранс» заперечувало доводи позивача стосовно незаконності державної реєстрації вищезгаданої земельної ділянки й на підтримку такої позиції висловлювало аргументи про те, що з 1990 року по даний час Товариство є належним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 6522383500:02:002:0126) на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га серія Б №065660, який виданий Херсонському територіально-виробничому об`єднанню "Херсонавтотранс", правонаступником якого був ВАТ "Херсонавтотранс", що підтверджується Статутом. Третя особа також зазначала, що у 2008 році ВАТ "Херсонавтотранс" було перетворено у ТОВ "Херсонавтотранс" з усіма правами правонаступника.
40. Тобто вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування реєстрації земельної ділянки за ТОВ "Херсонавтотранс", що пов`язано з порушенням права власності позивача на земельну ділянку цією юридичною особою, за якою відповідачем зареєстроване право постійного користування на ту саму земельну ділянку.
41. Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, здійснюючи державну реєстрацію земельної ділянки за третьою особою, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувана ОСОБА_1 державна реєстрація земельної ділянки стосувалась реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту цивільного права позивача, а тому, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.
43. Вищенаведене не враховано судами попередніх інстанцій, які допустили порушенням норм процесуального права і ухвалили судові рішення, що не відповідають закону.
44. Варто зауважити, що у зв`язку з вищевикладеним, як суд першої інстанції, розглядаючи дану справу по суті, так і апеляційний суд, який розглянув заяву позивача про відмову від позову, не можуть вважатися «судом, встановленим законом», оскільки не мали відповідної юрисдикції вирішувати цей спір.
45. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
46. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
47. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
48. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).
49. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
50. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково, а ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
51. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 - скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Голопристанському районі Херсонської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», про зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін