№ 821/968/15-а - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №821/968/15-а

адміністративне провадження №К/9901/8877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року (суддя Войтович І.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (головуючий суддя Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року №0001432200, №0001442200, №0001452200 та від 20 січня 2015 року №0001422200/0.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення Товариством положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси»), які, як вважає податковий орган, не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів; крім того зазначало про помилковість висновків акту перевірки про завищення ним від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток й від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції: №0001432200 від 27 жовтня 2014 року, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14570453,00 грн.; №0001422200/0 від 20 січня 2015 року, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 47781,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 38225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9556,25 грн.; №0001442200 від 27 жовтня 2014 року, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9869,00 грн.; а також скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції №0001452200 від 27 жовтня 2014 року в частині нарахування Товариству суми грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 154285,75 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надавши правову оцінку обставинам справи, визнав необґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси») не мали реального характеру, а також прийшов до висновку про відсутність у Інспекції правових підстав для нарахування Товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 154 285,75 грн. (з 171 905,95 грн., що були йому нараховані), а також недопущення ним завищення від`ємного значення з ПДВ та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток; до того ж останнє питання вже було предметом судового дослідження в інших справах, рішення в яких набрали законної сили.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі Інспекція зазначала про помилковість висновків судів попередніх інстанцій й неприйняття ними до уваги висновків, викладених в акті перевірки, щодо нереальності здійснених позивачем із ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси» господарських операцій, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток й від`ємного значення з ПДВ, а також порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступних висновків.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11 серпня 2014 року по 01 жовтня 2014 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2014 року №248/22/00213993.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року №0001432200, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 570 453,00 грн.; №0001442200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9 869,00 грн.; №0001452200, яким Товариству нараховано суму грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 171 905,95 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року №0001422200/0, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 47 781,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 38 225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9 556,25 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення Товариством:

- пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138, підпунктів 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, пункту 150.1 статті 150, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виразилось у заниженні податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38 225,00 грн., у тому числі за 2012 рік - в сумі 38 225,00 грн.;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.9 статті 138, підпунктів 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, пункту 150.1 статті 150, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 46 ПК України, внаслідок чого Товариством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 14 570 453,00 грн., у тому числі за півріччя 2013 року - в сумі 14 570 453,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що виразилось у завищенні від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2012 року - в сумі 2148,00 грн., за листопад 2012 року - в сумі 77,00 грн., грудень 2012 року - в сумі 4083,00 грн., січень 2013 року - в сумі 3487,00 грн., лютий 2013 року - в сумі 74,00 грн.;

- статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №185/94), що призвело до несвоєчасного повернення валютної виручки за експортними контрактами в сумі 4 500 000,00 рос.руб. (1 174 680,00 грн.); 769 855,00 рос.руб. (186 975,00 грн.); 16 389,00 польських злотих (43 275,00 грн.).

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В той же час підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що в порушення вимог підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2012 та 2013 роки, та включено до рядку 06.5 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2012 - 2013 роки частину від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, сума якого зменшена за результатами попередніх перевірок.

В той же час в ході розгляду даної адміністративної справи суди встановили, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №2а-455/12/2170 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 15 листопада 2011 року №0001382301 (прийняте за наслідками перевірки, результати якої оформлено актом від 03 листопада 2011 року №546/23-8/00213993), яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 31 368 687,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано й залишено в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року.

В свою чергу при здійсненні наступної перевірки (акт від 28 грудня 2012 року №556/22/00213993) Інспекція, посилаючись на акт попередньої перевірки від 03 листопада 2011 року №546/23-8/00213993, знов не врахувала наявне у Товариства від`ємне значення та прийняла податкові повідомлення-рішення про визначення йому податкового зобов`язання з податку на прибуток, оскаржені платником податків в судовому порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі №821/1225/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року, позов Товариства задоволено й відповідно встановлено необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення платником податків валових витрат за 2 - 4 квартали 2011 року.

Відтак, беручи до уваги приписи статті 72 КАС України, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про необґрунтованість висновку податкового органу про завищення Товариством витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у зв`язку із включенням до таких витрат частини від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яка була зменшена за результатами попередніх перевірок, оскільки висновки останніх у згаданій частині спростовані в судовому порядку.

Також в акті перевірки податковий орган посилався на включення Товариством до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сформованих по відносинам з ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси» на підставі правочинів, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Дослідивши наявні у справі докази, суди встановили, що на підставі укладених із ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси» договорів Товариство придбало товари (у ТОВ «Южхімресурси» - амоній хлор, олово та добавку, хімпрепарати; у ТОВ «Елконт» - тиристори, діоди, охолоджувачі) для використання їх у своїй господарській діяльності, що підтверджується видатковими накладними №2271 від 07 грудня 2012 року сума з ПДВ 570,00 грн., №2331 від 21 грудня 2012 року сума з ПДВ 9300,00 грн., №2310 від 19 грудня 2012 року сума з ПДВ 444,00 грн., №РН-0000264 від 17 жовтня 2012 року сума з ПДВ 12888,00 грн., №РН-0000274 від 30 жовтня 2012 року сума з ПДВ 12888,00 грн., №РН-0000336 від 13 грудня 2012 року сума з ПДВ 22188,00 грн., №РН-0000338 від 18 грудня 2012 року сума з ПДВ 1742,40 грн., №РН-0000343 від 20 грудня 2012 року сума з ПДВ 4012,80 грн., №РН-0000349 від 25 грудня 2012 року сума з ПДВ 3171,24 грн., №6 від 17 січня 2013 року сума з ПДВ 4437,60 грн., №РН-0000025 від 14 лютого 2013 року сума з ПДВ 2218,80 грн., №РН-0000035 від 04 березня 2013 року сума з ПДВ 1723,50 грн., №РН-0000041 від 22 березня 2013 року сума з ПДВ 942,18 грн., №РН-0000042 від 22 березня 2013 року сума з ПДВ 1742,40 грн., №РН-0000040 від 22 березня 2013 року сума з ПДВ 4431,60 грн.; податковими накладними №12 від 22 березня 2013 року, №11 від 20 березня 2013 року, №9 від 20 березня 2013 року, №2 від 04 березня 2013 року, №1 від 01 березня 2013 року, №6 від 14 лютого 2013 року, №6 від 17 січня 2013 року, №397 від 25 грудня 2012 року, №390 від 20 грудня 2013 року, №395 від 20 грудня 2012 року, №386 від 18 грудня 2012 року, №384 від 13 грудня 2012 року, №379 від 07 грудня 2012 року, №364 від 04 грудня 2012 року, №313 від 30 жовтня 2012 року, №302 від 17 жовтня 2012 року, №54 від 18 грудня 2012 року, №48 від 17 грудня 2012 року, №20 від 07 грудня 2012 року; а також товарно-транспортними накладними.

Проведення розрахунків між суб`єктами господарювання підтверджено платіжними дорученнями: №4572 від 06 грудня 2012 року, №4687 від 14 грудня 2012 року, №4701 від 17 грудня 2012 року, №3882 від 17 жовтня 2012 року, №3982 від 24 жовтня 2012 року, №4032 від 29 жовтня 2012 року, №4189 від 12 листопада 2012 року, №4388 від 23 листопада 2012 року, №4527 від 03 грудня 2012 року, №4514 від 03 грудня 2012 року, №4579 від 06 грудня 2012 року, №4725 від 19 грудня 2012 року, №93 від 16 січня 2013 року, №456 від 01 березня 2013 року, №690 від 20 березня 2013 року, №714 від 22 березня 2013 року.

Вказані товарно-матеріальні цінності були придбані позивачем та використані у власній господарській діяльності для наступних господарських цілей: тиристори, діоди, охолоджувачі - для виробництва зварювального устаткування (ПДГ-508М, КАЄС-401, КИУ-1201, А-1416, КИГ-601, К-1000, К-922 та ін.); хімічні препарати, амоній хлор, олово та добавка - для проведення випробувань виробів та хімічної обробки деталей.

Відтак, враховуючи, що первинні документи, складені між позивачем та контрагентами, містять всі необхідні реквізити й відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону, а виписані контрагентами податкові накладні, в свою чергу, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України; придбаний же товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами (ТОВ «Елконт» та ТОВ «Южхімресурси») документально підтверджені, фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях й направлені на досягнення дійсних правових наслідків; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

В свою чергу, свій викладений в акті перевірки висновок щодо наявності у позивача з ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Елконт» відносин по правочинам, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, контролюючий орган ґрунтував на дослідженні актів перевірки названих контрагентів, однак, як зазначили суди попередніх інстанцій, ці акти не могли бути покладені в основу твердження про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій між ними, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку; в даному випадку жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами умов господарських договорів відповідач не надав, а тому його висновок про завищення Товариством валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Елконт» є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно ж посилань податкового органу на віднесення Товариством без достатніх правових підстав до складу витрат коштів, сплачених як проценти за користування кредитними коштами установ банків, слід відзначити наступне.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже визначальним фактором для віднесення процентів до складу валових витрат є використання таких кредитних коштів у власній господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.

Як зазначено в акті перевірки, 14 січня 2013 року Товариством укладено з ПАТ «Фортуна-Банк» кредитний договір №04кл/04/961/юр на поповнення обігових коштів, згідно умов якого надання кредиту здійснюється в гривнях окремими частинами зі сплатою 24 процентів річних, в межах максимального ліміту заборгованості 24280000 грн., а в подальшому на підставі додаткової угоди №02 від 21 травня 2013 року максимальний ліміт кредитної заборгованості встановлено в розмірі 24580000 грн.

Відповідно виписок банків за 2013 рік кредитні кошти у сумі 24280000 грн., які поступили на рахунок ПАТ «КЗЕСО-Холдинг», були вилучені з обігу шляхом здійснення переплати за договором купівлі-продажу для придбання комплектуючих виробів, матеріалів та обладнання, а 14 січня 2014 року на рахунок Товариства надійшло повернення грошових коштів в сумі 24280000 грн. у зв`язку з неможливістю виконання умов договору.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами, використаними в операціях, не пов`язаних з провадженням господарської діяльності, підлягають виключенню з інших витрат, зокрема, зі складу фінансових витрат Декларації з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки якщо платник здійснює операції, які є нехарактерними для основного виду діяльності, й такі операції відбувалися протягом нетривалого терміну та виявилися збитковими, то така діяльність не визначається господарською, а відповідно зменшуються витрати підприємства в частині, що не призвела до збільшення доходів.

Разом з тим, ці твердження відповідача як такі залишились поза увагою суду першої інстанції; апеляційний же суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у вказаній частині, зазначив лише про безпідставність й необґрунтованість таких посилань відповідача, а також їх невідповідність нормам податкового законодавства, не навівши при цьому жодних мотивів з посиланням на відповідні документальні докази, за яких він прийшов до такого висновку.

Як наслідок судами взагалі не досліджено й не встановлено обставин, пов`язаних із отриманням Товариством від ПАТ «Фортуна-Банк» кредитних коштів та їх використанням саме при здійсненні ним господарської діяльності, що, як вже зазначалось, є визначальним для можливості включення нарахованих за користування цими коштами процентів до складу витрат; матеріали справи відповідних документів також не містять.

Тобто судами не з`ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов`язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування витрат перевіряємого періоду за рахунок витрат оплати відсотків за користування кредитними коштами, й не надано належної правової оцінки останнім у контексті особливостей організації та ведення діяльності Товариства, які у повній мірі досліджені судами також не були.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до передчасного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0001432200 від 27 жовтня 2014 року про зменшення Публічному акціонерному товариству "Каховський завод електрозварювального устаткування" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Що ж до податкового повідомлення-рішення №0001452200 від 27 жовтня 2014 року про нарахування Товариству грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 171 905,95 грн., суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1 Закону №185/94 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Частиною 3 статті 1 цього Закону також передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

За змістом частини 1 статті 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 2 статті 4 Закону №185/94).

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши обставини справи, відповідно до яких на виконання умов експортного контракту №15/80 від 20 лютого 2007 року із врахуванням додаткових угод, укладеного із ЗАТ «Каховка» (РФ), Товариство відвантажило на користь фірми-нерезидента продукцію (електрозварювальне обладнання) із граничним строком надходження виручки - 27 лютого 2013 року й у зв`язку із непроведенням останнім у цей строк розрахунків 05 березня 2013 року звернулось до Арбітражного суду РФ з позовом про стягнення із ЗАТ «Каховка» суми своєчасно несплаченої виручки, прийшли до висновку, що з дати прийняття судом позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом (справа №А08-1104/2013) перебіг строку, передбаченого статтею 1 Закону №185/94, зупинився й відповідно нарахуванню Товариству підлягала пеня за період лише з 28 лютого 2013 року по 04 березня 2013 року включно, тобто за 5 днів, яка складала 17 620,20 грн.

В той же час згідно із частинами 3 та 4 статті 4 Закону №185/94 у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону №185/94, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про позитивне вирішення спору.

Проте наведене залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, які, як наслідок, не проаналізували та не надали в цьому контексті (з врахуванням результату розгляду Арбітражним судом РФ справи №А08-1104/2013) оцінки обставинам справи щодо правомірності нарахування Інспекцією пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД після 05 березня 2013 року.

Водночас суди, встановивши, що позивачем на виконання умов укладеного з KZESO WELD COMPANY SP. Z.о.о., м.Катовице, Польща експортного договору №06/01-2013 від 18 вересня 2013 року відвантажено останньому продукцію (запчастини для рельсозварювальних машин) на загальну суму 16389 польських злотих із граничним терміном надходження валютних коштів - 25 грудня 2013 року й у зв`язку із непроведенням до 31 грудня 2013 року їх оплати Товариству нараховано пеню за прострочення терміну надходження валютної виручки в сумі 778,96 грн. (за 6 днів), які, до того ж, були визнані та сплачені позивачем в повному обсязі, прийшли до висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001452200 від 27 жовтня 2014 року у згаданій частині.

При цьому з огляду на таку позицію судів (про відмову в задоволенні позову в частині) та зважаючи на зміст поданої відповідачем касаційної скарги, Верховним Судом не надається оцінка їх правильності у цій частині.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене й зважаючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку й правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0001432200 від 27 жовтня 2014 року про зменшення Публічному акціонерному товариству "Каховський завод електрозварювального устаткування" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 570 453,00 грн. та №0001452200 від 27 жовтня 2014 року в частині нарахування Публічному акціонерному товариству "Каховський завод електрозварювального устаткування" суми грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 154 285,75 грн. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в цій частині.

В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду