№ 822/2753/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 822/2753/16

адміністративне провадження № К/9901/36726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 822/2753/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Енергетик", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Ковальчук А.М.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року

(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Енергетик", в якому просив:

- визнати протиправною відмову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 грудня 2016 року №13351/28.2/7-16;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг внести зміни до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої електроенергії в період з 01.12.2013 р. по 13.04.2016 р., та електроенергії в період з 01.12.2013 р. по 13.04.2016 р. з урахуванням коефіцієнту зеленого тарифу 2,00.

2. Позовні вимоги мотивовано неправомірною відмовою відповідача здійснити перерахунок поставленої йому електроенергії за період з 01 грудня 2013 року до 13 квітня 2016 року в загальному обсязі 396340 КВт/год з урахуванням коефіцієнту зеленого тарифу « 2,0» у відповідності до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі №822/5966/15.

Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій

3.02 березня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 грудня 2016 року №13351/28.2/7-16.

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг внести зміни до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої електроенергії в період з 01.12.2013 р. по 13.04.2016 р., та електроенергії в період з 01.12.2013 р. по 13.04.2016 р. з урахуванням коефіцієнту зеленого тарифу 2,00.

4. 20 квітня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін

5. Рішення судів мотивовані тим, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 р. про зобов`язання встановити коефіцієнт зеленого тарифу 2,00 не поновлює порушені права позивача на отримання належної оплати за вироблену електроенергію, оскільки повернення коштів, які позивач втратив у зв`язку з протиправним зменшенням тарифу, не відбулося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 10 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

7. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 822/2753/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що його лист від 12 грудня 2016 № 13351/28.2/7-16 не є нормативно-правовим актом та/або рішенням, а носить лише роз`яснювальний, інформаційний характер з приводу конкретної ситуації і не може бути взагалі предметом оскарження.

Відповідач зазначає, що він не має законодавчої змоги встановлювати коефіцієнта «зеленого» тарифу за минулі періоди, а отже на його думки ним було виконано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у повному обсязі.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 822/2753/16.

9. 10 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень попередніх інстанцій.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює діяльність на ринку електричної енергії та є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що підтверджується ліцензією на виробництво електричної енергії, яка видана НКРЕКП.

Так, з метою здійснення продажу електроенергії за "зеленим" тарифом, між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Енергоринок" укладено Договір №9979/02 від 18 листопада 2013 р., погоджений Національної комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики.

За умовами вказаного договору позивач зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 2.3 - 2.5 договору на продаж електроенергії, укладеного між позивачем та ДП "Енергоринок", тариф з продажу виробленої позивачем електроенергії з альтернативних джерел визначається наступним чином: величину тарифу встановлює Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики, у національній валюті; Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 2,1 (коефіцієнт відповідно до Закону України Закону України "Про електроенергетику"); величина тарифу на електроенергію, яку продають позивачі, не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату; фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу для позивачів встановлюється шляхом перерахування в євро величини "зеленого" тарифу, розрахованого відповідно до положень договорів; вартість електричної енергії, купленої ДП "Енергоринок" у позивача в розрахунковому місяці визначається на підставі тарифу та фактичних обсягів купленої електроенергії.

Згідно з пп. 5.5.2 п. 5.5 договору, укладеного позивачем з ДП "Енергоринок", останній зобов`язаний здійснювати оплату позивачам відповідно до алгоритму розподілу коштів ОРЕ.

Таким чином, за договором між позивачем та ДП "Енергоринок" встановлено, що вартість електричної енергії визначається на підставі "зеленого" тарифу, перерахованого НКРЕКП, при цьому оплата здійснюється відповідно до алгоритму розподілу коштів ОРЕ.

З 01 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 розпочав постачання електроенергії, однак НКРЕКП встановлено коефіцієнт "зеленого тарифу" 1,2.

За період з 01 грудня 2013 року до 13 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_1 вироблено та поставлено електроенергії в сумі 396340 КВт/год згідно коефіцієнту зеленого тарифу " 1,2".

З моменту введення в експлуатацію Кунівської ГЕС і початку постачання електроенергії в мережу, коефіцієнт зеленого тарифу повинен був становити 2,0.

У жовтні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом щодо зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для нього коефіцієнт "зеленого" тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Кунівської ГЕС з 03 квітня 2013 року - тобто коефіцієнт 2,00 замість протиправно встановленого коефіцієнту 1,2.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідно до звіту про виконання судового рішення, поданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 квітня 2016 року на відкритому засіданні НКРЕКП внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 31 березня 2016 року №510 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію для суб`єктів господарювання та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва".

Так, згідно із вказаного звіту, ФОП ОСОБА_1 встановлено зелений тариф з коефіцієнтом 2,00 лише з 31 березня 2016 року.

Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється для електроенергії, виробленої мікрогідроелектростанціями, введених в експлуатацію з 01.04.2013 по 31.12.2014 коефіцієнт "зеленого" тарифу становить 2,00.

31 жовтня 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до НКРЕКП із заявою про необхідність проведення перерахунку за вироблену та продану електроенергію за період з 01 грудня 2013 року по 13 квітня 2016 року.

Проте, листом від 12 грудня 2016 року, НКРЕКП відмовлено в здійсненні перерахунку мотивуючи це тим, що жодним нормативним актом не передбачено встановлення тарифів за розрахунковий період, що минув.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позов заявлений у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем рішення Хмельницького окружного суду від 18 листопада 2015 року у справі №822/5966/15.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 (№ 67534/01).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просив встановити для себе коефіціент "зеленого" тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Кунівської ГЕС - 3 квітня 2013 року

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі 822/5966/15, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року, позов було задоволено.

Пунктом другим резолютивної частини рішення було зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 коефіцієнт "зеленого" тарифу з урахуванням введення в експлуатацію Кунівської ГЕС з 3 квітня 2013 року.

Згідно вказаного звіту, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 встановлено зелений тариф з коефіцієнтом 2,00 лише з 31 березня 2016 р.

З метою відновлення порушених прав та належного виконання рішення суду у справі №822/5966/15, 31 жовтня 2016 року позивач звернувся до НКРЕКП із заявою про необхідність проведення перерахунку за вироблену та продану електроенергію за період з 01 грудня 2013 року по 13 квітня 2016 року, тобто за грошовою компенсацією, яка становить різницю між фактично отриманою вартістю за поставлену електроенергію та вартістю котру позивач повинен був отримати при умові встановлення відповідачем йому належного «зеленого» тарифу за вироблену та поставлену електроенергію.

НКРЕКП у листі № 13351/28.2/7-16 від 12 грудня 2016 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку мотивуючи це тим, що жодним нормативним актом не передбачено встановлення тарифів за розрахунковий період, що минув.

Отже змістом цього листа, відповідач фактично проінформував позивача про незгоду з рішенням суду, яке набрало законної сили та відмовляється від виконання його резолютивної частини, трактуючи рішення суду на власний лад.

При цьому за логікою відповідача у зв`язку з відсутністю нормативно-правової бази, яка б дозволяла вносити зміни до тарифів минулих періодів та розрахуватися з постачальником електроенергії належним чином за поставлену ним електроенергію, тобто за тарифами встановленими постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі 822/5966/15, відповідач самостійно звільнив себе від виконання зобов`язань перед позивачем щодо відновлення його матеріального становища шляхом здійснення виплати йому різниці у вартості за отриману електроенергію.

У цьому випадку колегія суддів КАС ВС вважає, що позивачем оскаржується не рішення суб`єкта владних повноважень у формі листа, а безпосередньо бездіяльність останнього, (підтверджена та висвітлена додатково позицією відповідача у «листі»), яка полягає у небажанні НКРЕКП задовольнити законні очікування позивача на отримання компенсаційних виплат щодо поставленої ним відповідачу електроенергії, які у свою чергу недоотримав позивач через протиправну поведінку відповідача в частині встановлення розміру «зеленого тарифу» нижчого ніж було передбачено законодавством про енергетику на той момент.

Ці обставини в свою чергу були предметом дослідження під час розгляду адміністративної справи № 822/5966/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання вчинити дії.

Бездіяльність відповідача, яка полягає у зволіканні (небажанні) з відновленням порушених прав позивача у належний спосіб, і призвела до звернення позивача до суду з такими позовними вимогами.

Так, статтею 15 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР (Закон №575/97-ВР) визначено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Оптовий ринок електричної енергії України зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, за "зеленим" тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.

Відповідно до частини 18 статті 171 Закону №575/97-ВР, держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі всієї електроенергії, за встановленим "зеленим" тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (ст. 1 Закону №575/97-ВР).

Частиною 3 статті 151 Закону №575/97-ВР встановлено, що кошти поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії визначено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики від 21 грудня 2011 року №2.

Порядок використання коштів Оптового ринку визначається Інструкцією, яка є Додатком №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії.

У відповідності до пункту 10.1.1. вказаної інструкції, всі запропоновані зміни до Алгоритму Оптового ринку мають відповідати Закону України "Про електроенергетику", встановлюються і затверджуються відповідною постановою НКРЕ.

НКРЕ відповідно до Закону України "Про електроенергетику" має право вносити зміни до Алгоритму Оптового ринку самостійно без погодження з іншими органами.

З аналізу наведених норм вбачається, що для забезпечення виконання встановлених у державі гарантій щодо оплати виробленої енергії за «зеленим тарифом», відповідач має право вносити зміни до алгоритму оптового ринку електричної енергії.

При цьому, з урахуванням того, що відповідно до п.10.1.1 Інструкції про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України відповідач наділений виключним правом вносити зміни до алгоритму оптового ринку електричної енергії, колегія суддів КАС ВС вважає, що судове рішення зобов`язального характеру щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії є належним способом відновлення порушених прав позивача.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №826/3295/15.

Протиправне невстановлення «зеленого тарифу» з коефіцієнтом 2,0 призвело до недоотримання позивачем повної оплати за вироблену електричну енергію, унеможливило виконання належним чином встановлених державою гарантій для виробників електроенергії з альтернативних джерел відповідно до норм Закону №575/97-ВР.

Натомість у касаційній скарзі доводи відповідача спрямовані виключно на допущені судами порушення під час розгляду справи, проте він жодним чином не зазначає про шляхи вирішення питання щодо відшкодування позивачу коштів за отриману від нього електроенергію за заниженими цінами внаслідок встановлення позивачу заниженого «зеленого» тарифу, ніж було передбачено законодавством.

Така поведінка в свою чергу додатково свідчить про небажання відповідача самостійно вирішити цю несприятливу для позивача ситуацію, яка сталася саме з вини НКРЕКП.

Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

За таких обставин, колегія суддів КАС ВС дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 822/2753/16- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій