ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2021 року

Київ

справа №822/620/17

адміністративне провадження №К/9901/1032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (суддя Петричкович А.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (колегія суддів: Курко О. П., Білоус О.В. Совгира Д.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 18.01.2017 № 22/23 про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 336000,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 18.01.2017 №22/23 в частині накладання штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 240000 (двісті сорок тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу скасовано.

Прийнято нову постанову. В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позапланова перевірка управління Держпраці у Хмельницькій області призначена із порушенням законодавства. Серед підстав для проведення позапланового заходу, які визначені у ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не передбачено звернення Державної податкової інспекції. Також, ні в акті перевірки, ні у постанові про накладання штрафу немає жодних відомостей про наявність згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 .

Під час перевірки управлінням Держпраці в Хмельницькій області були використані матеріали податкової перевірки. Відповідач сформував свої висновки на поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були надані уповноваженим особам ДПІ у м. Хмельницькому. Однак, лише ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надавали пояснення під час перевірки інспекторам. Відповідно до матеріалів перевірки між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не було укладено трудових договорів, внаслідок чого на позивача було накладено штраф за порушення законодавства про працю. Однак, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено цивільно-правові договори на виконання робіт. Таким чином, відносини між ФОП ОСОБА_1 та вказаними особами не були трудовими, а мали цивільно-правовий характер, так як цим відносинам була властива визначеність результату виконаних робіт, оплатність, строковість, якість, місце виконання робіт, засоби та матеріал з яких виконується робота, самостійне визначення виконавцем часу протягом якого останній буде виконувати роботи за договором. За цих обставин, відповідачем при приведені перевірки неправильно визначено суму штрафних санкцій, яку відображено у постанові.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 16 по 23 грудня 2016 року, відповідачем на підставі наказу від 05 грудня 2016 року №977, направлення на перевірку від 05 грудня 2016 року №7112/16 було проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому у вказаному наказі підставою його прийняття зазначено: 1) згода Держпраці України № 11985/4.3/4.2-ДП-16 від 01.12.2016 р.; 2) лист Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 22883/8/22-25-13-04-15 від 17.10.2016 року (стор. 121 -122 справи т.1).

Відповідно до листа Державної служби України з питань праці №11985/4.2-ДП-16 від 01 грудня 2016 року Управлінню Держпраці у Хмельницькій області надано згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками проведеної відповідачем перевірки складено Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №22-01/2378 від 23.12.2016 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки стверджено, що під час здійснення перевірки уповноваженим особам ДПІ в м. Хмельницькому 12.09.2016 надано письмові пояснення громадянами, які знаходилися в швейному цеху за адресою: АДРЕСА_1 про трудові відносини з ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 12.09.2016 уповноваженим особам ДПІ, вона працювала технологом по виробництву в швейному цеху із 29.08.2016 р. Розпорядок робочого дня з 9:00 до 18:00 з понеділка по п`ятницю, заробітна плата в день складає 250 грн. На даній посаді працювала без офіційного працевлаштування. Трудовий договір було укладено 07.10.2016.

Згідно письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_3 від 12.09.2016 вона працювала на посаді швачки у ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2016. З початку роботи за виконану роботу отримала 2500 грн. Трудовий договір ОСОБА_3 не оформляла, заяву на прийняття на роботу не писала.

Відповідно до письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_4 від 12.09.2016, вона працювала прасувальницею в швейному цеху у ФОП ОСОБА_1 з другої половини 2015 року. Заяву на роботу писала, трудовий договір підписувала. В місяць отримувала заробітну плату в середньому 1500 грн. Під час перевірки було встановлено, що між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 07.10.2016 було укладено трудовий договір.

Згідно письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_5 від 12.09.2016, вона працювала швачкою в швейному цеху з початку 2016 року. Згідно її пояснень, вона оформлена за трудовою угодою з початку 2016 року Заробітна плата складала 2000 грн. Під час перевірки було встановлено, що між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 07.10.2016 було укладено трудовий договір.

Відповідно до письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_6, вона працювала на посаді швеї у ФОП ОСОБА_1 з 22.01.2016. Згідно її пояснень, трудовий договір підписувала. Заробітна плата в середньому становила 4000 грн. в місяць. Під час перевірки було встановлено, що між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 07.10.2016 було укладено трудовий договір.

Згідно письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_8 від 12.09.2016, вона працювала на посаді арт менеджера у ФОП ОСОБА_1 у швейному цеху з квітня 2016 року. В її обов`язки входило підбір манекенниць серед своїх знайомих та відбір фотографій для подальшого їх виставляння в соціальні мережі. Заробітну плату отримувала 2 рази в місяць. Розмір заробітної плати становив 2420 грн. в місяць.

21.12.2016 ОСОБА_8 в приміщенні Управління Держпраці у Хмельницькій області було надано письмові пояснення щодо трудових відносин із ФОП ОСОБА_1 , якими було підтверджено пояснення від 12.09.2016, що надавалися для уповноважених осіб ДПІ в м. Хмельницькому. Її робочий час тривав з 9:00 до 18:00 з обідньою перервою з 13:00 до 14:00 з вихідними днями - субота та неділя. Крім того, ОСОБА_8 було додатково повідомлено, що 7.10.2016 між нею та ФОП ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, який був розірваний за згодою сторін 23.11.2016.

Відповідно до письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_9 від 12.09.2016 р., вона працювала на посаді швеї у ФОП ОСОБА_1 у швейному цеху за тимчасовим договором, який знаходився у бухгалтера. Заробітна плата становила 2500 грн. У повторних поясненнях, наданих 28.09.2016 уповноваженим особам ДПІ, ОСОБА_9 повідомила, що працювала у ФОП ОСОБА_1 з 14.07.2016 та отримала заробітну плату за липень 2016 - 1000 грн, серпень 2016 - 2500 грн.

Також, ОСОБА_9 в приміщенні управління Держпраці у Хмельницькій області надала письмові пояснення щодо трудових відносин із ФОП ОСОБА_1 , якими було підтверджено пояснення від 12.09.2016 та 28.09.2016, що надавалися для уповноважених осіб ДПІ в м. Хмельницькому. Крім того, ОСОБА_9 було додатково повідомлено, що 07.10.2016 між нею та ФОП ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, який був розірваний за згодою сторін 20.10.2016. Заробітна плата за липень становила 1000 грн., за серпень 2500 грн., вересень 1500 грн., жовтень 1000 грн. Робочий час тривав з 9-00 до 18-00 з обідньою перервою з 13-00 до 14-00 з вихідними днями - субота, неділя.

Відповідно до письмових пояснень, наданих уповноваженим особам ДПІ ОСОБА_7, вона протягом двох років працює на посаді бухгалтера у ФОП ОСОБА_1 у швейному цеху за адресою АДРЕСА_1 .

В своїх поясненнях ОСОБА_7 зазначила, що станом на 12.09.2016 у ФОП ОСОБА_1 офіційно працевлаштовано 10 осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Враховуючи вищезазначене, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , проте підприємець не видав наказів чи розпоряджень про прийняття на роботу, не подав повідомлення у фіскальну службу до початку роботи про новоприйнятих працівників та не уклав з ними за вищевказаний період трудових договорів у письмовій формі, тобто вищевказані особи працювали без належного оформлення на роботу.

При цьому, відповідачем вказано, що на вимогу посадових осіб за встановлений період роботи фізичних осіб позивачем не було надано табелів обліку робочого часу найманих працівників чи інших документів, якими ведеться облік робочого часу найманого працівника. У табелі обліку робочого часу за вересень 2016 року, наданого ФОП ОСОБА_1 , години роботи працівників не відображені.

Відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, в частинах де вказано, що "трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою"; "працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного (внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Також, відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 253 КЗпП України, у якій вказано, що "особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню".

Згідно з постановою про накладення штрафу уповноваженими особами №22/23 від 18.01.2017, на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України відповідачем вирішено накласти штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 336000 гривень.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що безпосередньо відповідачем встановлено лише відсутність трудових договорів з двома працівниками, а саме з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про що свідчать їх пояснення дані саме відповідачу. Висновку про решту працівників відповідач зробив на підстав акта перевірки ДПІ в м. Хмельницькому.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем сповна встановлено та підтверджено належними доказами наявність трудових відносин з переліченими працівниками, трудовий договір з якими не складено.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390)

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі - Порядок №390) інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов`язкової звітності, поданих суб`єктом господарювання;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна «законодавство» від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірку проведено за наявності для цього визначених законодавством підстав, з огляду на положення абз. 4 п. 3 Порядку № 390, в силу яких позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Поряд із цим, у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» або у іншому Законі, як акті аналогічної юридичної сили, такої підстави для проведення позапланової перевірки, як за зверненням юридичної особи не передбачено.

Відтак, суд доходить висновку, що в розумінні Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна «законодавство» від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 Порядок № 390 не може застосуватись всупереч Закону N 877-V, встановлюючи додаткову підставу для проведення перевірки, що заборонено безпосередньо положеннями ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що порядок проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинен відбуватись з дотриманням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», про що зазначено також у абз. 3 п. 3 Порядку № 390.

Відповідно до принципів законності та заснованості на законі (стаття 19 Конституції України), відповідач - управління Держпраці у Хмельницькій області зобов`язане діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 передбачено, що одним із принципів державного нагляду є здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Суд, проаналізувавши статтю 6 Закону, робить висновок, що відповідач при фактичному здійсненні такої перевірки вийшов за межі своїх повноважень наданих йому Законом, оскільки стаття 6 Закону містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок контролюючими органами.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №823/647/17, від 27.10.2020 у справі № 804/3566/17.

Колегія суддів вказує, що підставою для проведення перевірки стало надходження повідомлення від ДПІ в м. Хмельницькому, проте вказане повідомлення не можна співставити з будь-якою підставою для проведення позапланової перевірки, передбачених ст. 6 Закону.

Крім того, згідно частини сьомої статті 4 Закону у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Суд касаційної інстанції погоджується із твердженнями відповідача про те, що на Держпраці відповідно до Конвенції №81 1947 покладено повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю. Аналіз положень цього міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, та який відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, дозволяє зробити висновок, що Держпраці, встановивши в ході позапланової перевірки, яка призначена у суворій відповідності до закону, порушення законодавства про працю з питань, які не були предметом перевірки, однак є типовими для всіх працівників, та безпосередньо стосуються правопорушення, яке зумовило призначення позапланової перевірки, має право винести припис та застосувати фінансову відповідальність до винної особи.

Водночас, відповідач під час проведення перевірки суб`єкта господарювання у будь-якому випадку повинен дотримуватися порядку призначення та проведення такої перевірки, визначеному законодавством України, а зазначена Конвенція не передбачає винятків щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за результатами перевірки, призначеної та проведеної з грубим порушенням порядку, визначеного національним законодавством та результати якої не породжують для суб`єкта господарювання правових наслідків.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що правові підстави для проведення позапланової перевірки - відсутні, а тому постанова про накладення стягнення, яка прийнята за результатами її проведення, підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 18.01.2017 № 22/23 про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 336000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області (код 39793137) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 9936,06 грн.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук