ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа №822/771/17

касаційне провадження №К/9901/36396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 822/771/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 0000391407.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 0000391407 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14790,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.06.2017 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 без змін.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 115.1 статті 115 Податкового кодексу України.

Зокрема, вказує на те, що визначена пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність передбачає застосування штрафних санкцій за кожну нестворену контрольну стрічку, а не контрольні стрічки. На думку відповідача, щоденне створення контрольних стрічок в електронній формі за своєю правовою сутністю є формою звітності, а тому неподання такої звітності кожного окремого випадку є закінченим правопорушенням, а не продовжуваним.

Переглядаючи оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, щодо суб`єкта господарювання ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, результати якої оформлено актом від 14.06.2016 № 0083/22/01/14/ 2555711513 .

На підставі зафіксованих у вказаному акті висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 0000391407, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у загальній сумі 15212,10 грн., в тому числі:

в сумі 252,10 грн. на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за порушення пункту 12 частини першої статті 3 цього Закону, що полягало у здійсненні реалізації товарів в сумі 126,05 грн., які не обліковані у встановленому порядку.

в сумі 14960,00 грн. на підставі пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за порушення пункту 10 частини першої статті 3 цього Закону, що полягало у незабезпеченні створення контрольних стрічок в електронній формі у загальній кількості 88 штук за період з 01.01.2016.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 0000391407 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14790,00 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт допущення позивачем встановлених актом перевірки порушень щодо нестворення контрольних стрічок в електронному вигляді, що свідчить про наявність підстав для застосування до позивача відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. При цьому суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач мав право застосувати до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за таке порушення лише одну штрафну (фінансову) санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сумі 170,00 грн.) незалежно від кількості виявлених під час перевірки випадків нестворення контрольних стрічок.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

При цьому слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов`язок друкувати або створювати в електронній формі контрольні стрічки, суб`єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення, що за своєю суттю є рядом ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб`єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення.

У свою чергу, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за вчинення порушень, про якій йдеться у пункті 5 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки випадків невиконання щоденного друку або створення в електронній формі контрольних стрічок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2016 позивачем не забезпечено створення в електронній формі та у загальній кількості 88 контрольних стрічок, що зумовлено використанням реєстратора розрахункових операцій MINI 500 ME, заводський номер ПБ 56202980, фіскальний номер 3000063254, версія внутрішнього програмного забезпечення 56 - 08 з модемом 4NS - SM 12036 SM, який не створює контрольну стрічку в електронній формі.

Таким чином, за виявлені в ході перевірки порушення позивачем пункту 10 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР обґрунтованим є застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн., у зв`язку з чим судами правомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 0000391407 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14790,00 грн. (14960,00 грн. - 170,00 грн.).

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у межах цього касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 822/771/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк