№ 823/139/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 823/139/17

адміністративне провадження № К/9901/41701/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (головуючий суддя - В.В. Мишенко) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (колегія суддів: Г.В. Земляна, М.В. Межевич, Є.О. Сорочко) у справі №823/139/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними дії службових осіб Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів позивача; зобов`язати Державну податкову інспекцію у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні виписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 №12 від 21.12.2016, №13 від 29.12.2016, №14 від 29.12.2016 при здійсненні господарських правовідносин за датою (операційним днем) направлення їх як електронного документу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.01.2016.; зобов`язати Державну податкову інспекцію у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області поновити для позивача реєстрацію податкових накладних і подачу звітності з дня незаконного блокування з 03.01.2017.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області безпідставно не прийняті та не зареєстровані податкові накладні № 12 від 21.12.2016, № 13 від 29.12.2016, № 14 від 29.12.2016, оскільки між позивачем та відповідачем укладений договір про визнання електронних документів від 03.10.2016 № 031020161, відповідно до якого позивач подає податкову звітність в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку до органу ДФС. Вказаний договір є чинним, а отже відповідач зобов`язаний зареєструвати вказані вище податкові накладні. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем до 03.01.2017 приймалися документи в електронному вигляді.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні виписані ФОП ОСОБА_1 : № 12 від 21.12.2016, № 13 від 29.12.2016, № 14 від 29.12.2016 та визнати такими, що подані датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв`язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.01.2017. Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області поновити для ФОП ОСОБА_1 визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС як оригіналу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивами рішень судів попередніх інстанцій стали встановлені ними обставини відсутності доказів зміни місця реєстрації позивача, а також розірвання договору про визнання електронних документів. Тому відповідач зобов`язаний прийняти подані позивачем засобами електронного зв`язку податкові документи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити, з підстав, які також послугували для розірвання з позивачем договору про визнання електронних документів, - зміна реєстрації місця проживання.

При цьому згідно із поданого доповнення до касаційної скарги, ДПІ наголосило на тому, що належним відповідачем у розгляді даної справи є саме ДФС України, яка відмовила у прийняття податкової звітності позивача.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не може стати перешкодою для розгляду даної справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 031020161 про визнання електронних документів. Відповідно до зазначеного договору позивач має право подавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку до органу ДФС.

Позивач подав до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області податкові накладні: № 12 від 21.12.2016, № 13 від 29.12.2016, № 14 від 29.12.2016, однак відповідно до квитанцій від 03.01.2017 вищезазначені податкові накладні не прийнято.

Підставами для не прийняття вказаних документів зазначено - «порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, можливо припинено дію договору про визнання електронної звітності).

Судами також було з`ясовано, що договір від 03.10.2016 № 031020161 про визнання електронних документів тимчасово призупинений на підставі протоколу № 53 від 29.12.2016, яким зафіксовано відсутність ФОП ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із діями ДПІ щодо неприйняття поданих позивачем для реєстрації податкових накладних, звернувся до суду позовом, що був часткового задоволений.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Пункт 1 цього порядку визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС (пункт 8 Порядку).

Згідно інформації, зазначеної у трьох Квитанціях № 1 від 03.01.2017, які були направлені ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.10.10 на адресу позивача, вбачається, що направлені ними податкові накладні не прийняті.

Тобто направлені позивачем засобами електронного зв`язку податкові накладні були доставлені до ДФС України, як адміністратора автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів», та не прийняті саме ДФС України.

Разом з тим, повноваження, завдання та функції ДФС встановлено статтею 191 Податкового кодексу України та Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236.

Відповідно до підпункту 36 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, визначаються із протиправними діями ДПІ щодо зупинення реєстрації податкових накладних поданих позивачем, зобов`язуючи такий податковий орган їх зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових, належним чином не встановили належного відповідача по справі, та вирішили питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до приписів пункту 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Вказана правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, який висловлений у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 20.02.2018, справа №816/890/17, адміністративне провадження №К/9901/1732/17.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на зміст заявлених позивачем позовних вимог, які по суті були задоволені. Зокрема, позивач не погоджуючись із діями ДПІ щодо не реєстрації поданих ним податкових накладних вважав, що податковим органом було зупинено їх реєстрацію. Натомість, як уже зазначено вище, ДФС у квитанціях за результатами обробки поданих позивачем документів відмовив у їх прийнятті. Факт прийняття податковим органом рішення про зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних під час розгляду даної справи судами не встановлювався, що підлягає перевірці. Натомість зупинення реєстрації податкової накладної є проміжним, а не остаточним рішенням.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк