№ 823/1455/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа № 823/1455/17

провадження № К/9901/50165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білак М. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа - Черкаське районне відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Рідзеля О. А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Собківа Я. М. (головуючий), Петрика І. Й., Сорочка Є. О.

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (надалі також ГУНП в Черкаській області, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 7 червня 2017 року № 1475 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 - поліцейського Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (надалі - Черкаське РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області);

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 7 червня 2017 року № 149 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 7 червня 2017 року з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС);

1.3. поновити ОСОБА_1 з 8 червня 2017 року на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області;

1.4. стягнути з ГУНП в Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру 390,09 гривень за кожен день вимушеного прогулу до моменту прийняття рішення про поновлення позивача на службі в поліції.

2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував протиправністю оскаржуваних наказів як таких, що видані за відсутності доказів учинення ним дисциплінарного проступку, що поставлений йому в провину, так і остаточного рішення суду про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

3. При цьому позивач зауважив на тому, що відповідні висновки службового розслідування спростовані постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року у справі № 712/5479/17, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

4. Крім того, позивач посилався на те, що наказ про його звільнення видано під час тимчасової непрацездатності.

5. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на дотримання чинного законодавства під час проведення службового розслідування та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з учиненням дисциплінарного проступку, який виразився у негідній поведінці позивача в позаслужбовий час і недотриманні професійної та службової етики.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. На підставі наказу від 3 травня 2017 року № 1195 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин події, відповідно підпункту 2.2.5, пункту 2.6 Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_1 у зв`язку зі складанням адміністративних матеріалів.

7. За наслідками проведеного службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_1 , у зв`язку з оформленням адміністративних матеріалів складено висновок від 11 травня 2017 року, затверджений начальником ГУНП в Черкаській області.

8. Так, у вказаному висновку зазначено, що 1 травня 2017 року близько 02:35 години біля будинку № 101, що розташований по бульвару Шевченка в м. Черкаси, працівниками Управління патрульної поліції у м. Черкаси (надалі - УПП у м. Черкаси), у зв`язку з не освітленням заднього номерного знаку, зупинено автомобіль KIA Sportege, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

9. Під час спілкування з позивачем працівниками УПП у м. Черкаси встановлено, що ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, зіниці очей не реагують на світло). На вимогу патрульних пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння позивач, у присутності двох свідків, відмовився. Патрульним поліцейським позивач також пояснив, що перебував за кермом зазначеного автомобіля лише деякий час, у зв`язку із його технічною несправністю.

10. Того ж дня відносно ОСОБА_1 , у присутності двох свідків (гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_3 ) за порушення пункту 2.5 ПДР України складено протокол серії БР № 142603 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а також винесено постанову серії АР № 752715 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.

11. Факт керування автомобілем KIA Sportege, д.н.з. НОМЕР_1 , саме позивачем у момент його зупинки патрульними поліцейськими підтверджено рапортом інспектора роти № 2 батальйону УПП в м. Черкаси молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , та відеозаписом із камер відеоспостереження патрульних поліцейських.

12. Так, при перегляді відеозапису з нагрудної камери інспектора УПП в м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_5 виявлено, що 1 травня 2017 року о 02:43 годині гр. ОСОБА_6 , яка перебувала в автомобілі з позивачем під час його зупинки, пояснює патрульним поліцейським те, що у зв`язку із технічною несправністю автомобіля КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , деякий час за кермом даного автомобіля перебував її співмешканець - ОСОБА_1 , який також це підтвердив.

13. ОСОБА_7 , якому доручено проведення службового розслідування, 3 травня 2017 року запропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення, проте останній відмовився від їх надання, посилаючись на статтю 63 Конституції України.

14. Також під час проведення службового розслідування, 4 травня 2017 року відібрано пояснення у членів екіпажу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якими зупинено ОСОБА_1 і свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у присутності яких складався протокол на позивача.

15. Наданими письмовими поясненнями інспектори патрульної поліції повністю підтвердили вищевикладені відомості щодо оформлення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 і факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння.

16. Крім того, у судовому засіданні в суді першої інстанції допитано свідків - інспекторів 2 батальйону УПП в м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_5 та молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , які повідомили суду обставини, аналогічні зазначеним у висновку про результати службового розслідування від 11 травня 2017 року та поясненням, наданим у рамках службового розслідування.

17. З пояснень, наданих суду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в тому числі і письмових в рамках проведеного службового розслідування, встановлено, що після зупинення автомобіля KIA Sportege р.н. НОМЕР_1 , яким керував позивач, у останнього були явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покрову, обличчя). Також свідки зазначені свідки пояснили, що позивачеві було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, однак, останній відмовився від проходження медичного огляду у присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними поясненнями наданими під час проведення службового розслідування.

18. Свідок гр. ОСОБА_3 наданими в суді першої інстанції поясненнями також підтвердив, що ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови та порушення координації рухів.

19. За наслідками службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у негідній поведінці у позаслужбовий час, недотриманні норм професійної та службової етики в порушення вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України й інших нормативно правових актів з питань безпеки дорожнього руху, статей 1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, статті 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, тобто за вчинення проступків несумісних з подальшим проходженням служби, наказом від 7 червня 2017 року № 1475 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

20. Наказом ГУНП від 7 червня 2017 № 149 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) звільнено зі служби в поліції.

21. Незгода ОСОБА_1 із вказаними наказами зумовила звернення до суду.

22. В аспекті предмету доказування суди також установили, що ОСОБА_1 відповідно до листка непрацездатності серії АДЗ № 324452 у період із 30 травня 2017 року по 12 червня 2017 року був тимчасово непрацездатним.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

23. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року позов задовольнив частково:

23.1. визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Черкаській області від 7 червня 2017 року № 149 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області з 7 червня 2017 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС);

23.2. поновив ОСОБА_1 з 8 червня 2017 року на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області;

23.3. стягнув з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 45886,06 гривень;

23.4. допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього грошового забезпечення за один місяць;

23.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

24. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд констатував, що вищезазначені дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет.

25. Також суд першої інстанції зауважив, що сама по собі постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року у справі № 712/5479/17 не має преюдиціного значення для вирішення цієї адміністративної справи. Суд указав, що непритягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не може бути підставою для задоволення його позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

26. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного наказу від 7 червня 2017 року № 1475 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ є правомірним.

27. Поряд із цим, установивши, що наказ відповідача про звільнення від 7 червня 2017 року № 149 о/с видано у період тимчасової непрацездатності позивача, та вказавши, що неведене суперечить приписам статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність зазначеного наказу і, відповідно, про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування цього наказу із поновленням позивача на роботі та виплатою йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

28. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2018 року скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року повністю й ухвалив нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

28.1. змінив наказ ГУНП в Черкаській області від 7 червня 2017 року № 149 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області з 7 червня 2017 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС), зазначивши дату звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області з 13 червня 2017 року;

28.2. відмовив в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 .

29. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції погодився із висновками Черкаського окружного адміністративного суду щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Водночас апеляційний суд, погодившись із позицією сулу першої інстанції щодо протиправності звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності, дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог і зміни дати звільнення позивача у відповідному наказі.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

30. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

31. Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що:

31.1. наказ від 3 травня 2017 року № 1195 «Про призначення та проведення службового розслідування» містить датовану 4 травня 2017 року резолюцію про доручення ОСОБА_7 проведення службового розслідування, тоді як останній відібрав у позивача пояснення саме 3 травня 2017 року. На думку позивача, відповідні пояснення є недопустимим доказом у цій справі та не можуть свідчити про дотримання з боку відповідача процедури проведення службового розслідування;

31.2. постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року у справі № 712/5479/17 закрито провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які поставлені позивачеві в провину;

31.3. суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що обставина винесення наказу про звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності може бути лише підставою для внесення змін до оспорюваного наказу в частині дати звільнення, нічого не зазначив про процедуру такої зміни, а також не з`ясував, чи може зміна дати звільнення вважатись належним захистом порушеного права.

32. У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив такі вимоги до суду касаційної інстанції:

32.1. скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року;

32.2. скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог й ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити: визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 7 червня 2017 року № 1475.

33. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - без змін.

V. Нормативне регулювання та мотиви Верховного Суду

34. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

36. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

37. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

38. Згідно з частинами першою-четвертою статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

39. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу оскаржуваних судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

40. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.

41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

43. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

44. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

45. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» набрав чинності 7 жовтня 2018 року.

46. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

47. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

48. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

49. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

50. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

51. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, з-поміж іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

52. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

53. Згідно з пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

54. У силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

55. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову та касаційної скарги, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП в Черкаській області з огляду на факт закриття провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року у справі № 712/5479/17, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, однак ґрунтуються на самостійних правових підставах.

56. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).

57. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

58. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

59. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

60. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

61. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

62. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

63. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

64. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

65. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

66. Отже, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що у випадку, що розглядається, постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року у справі № 712/5479/17 сама по собі не впливає на наявність чи відсутність у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку..

67. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

68. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

69. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

70. Надаючи оцінку іншій частині аргументів позивача та відповідним висновкам, наведеним в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, суд касаційної інстанції зазначає таке.

71. Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

72. За приписами частин першої-третьої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Особи, з вини яких накладені дисциплінарні стягнення не виконані без поважних причин, несуть відповідальність за цим Статутом.

73. Зважаючи на викладене та констатовану у цій справі правомірність наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з поліції, Верховний Суд зазначає, що з виданням цього наказу у відповідача виник імперативний обов`язок його реалізації шляхом видання наказу про звільнення позивача у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

74. Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача на працю є зміна дати звільнення зі служби в поліції відповідно до приписів частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту із зазначенням дати звільнення зі служби - наступного робочого дня, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, тобто 13 червня 2017 року.

75. Зазначені висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 8 жовтня 2013 року у справі № 21-250а13, та постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 823/810/17, від 13 січня 2020 року у справі № 823/411/17, від 5 березня 2020 року у справі № 815/4478/16 та інших.

76. Що стосується доводів позивача про те, що надані ним 3 травня 2017 року пояснення є недопустимим доказом доведення його провини, суд касаційної інстанції зазначає, що вказані аргументи не можуть бути прийняті на цій стадії судового процесу як такі, що не були підставою позову в суді першої інстанції, тоді як за правилами статей 47 341 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

VІІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

77. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення в частині, що є предметом перегляду в суді касаційної інстанції, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

78. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.

VІІI. Судові витрати

79. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 823/1455/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

М. В. Білак