ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №823/1811/16
адміністративне провадження №К/9901/17426/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року (головуючий суддя - Гаврилюк В.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі №823/1811/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у наданні інформації про наявність або відсутність заведення у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно нього, викладеної у листі №22650/23-00-21-0414 від 16 листопада 2016 року та листі №22776/23-00-21-0414 від 18 листопада 2016 року за підписом в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області; відмови у наданні інформації щодо номеру оперативно-розшукової справи, в разі її наявності, та дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно-розшукової справи), викладеної у листі від 16 та 18 листопада 2016 року;
- зобов`язати надати запитувану інформацію щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_1 та надати інформацію щодо номеру такої оперативно-розшукової справи, в разі її наявності, і дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно-розшукової справи).
2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позов задоволено.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2016 року позивач звернуся до відповідача з листом, в якому просив у визначений законодавством термін і спосіб повідомити чи ведеться (велася) у 2016 році відносно нього оперативно-розшукова справа. Якщо так, то просив повідомити номер такої справи та дату її заведення (дату затвердження відповідної постанови). Чи проводилися по даній справі оперативно-розшукові заходи, які тимчасово обмежують (обмежували) конституційні права та свободи. В разі якщо такі оперативно-розшукові заходи проводилися, то повідомити (без зазначення джерел такої інформації) в підготовці якого тяжкого чи особливо тяжкого злочину підозрюється (підозрювався) і яким чином оперативним управлінням ГУ ДФС у Черкаській області була перевірена недостовірна інформація про готування злочину, перед заведенням оперативно-розшукової справи.
5. 9 листопада 2016 року у зв`язку з неотриманням відповіді повторно звернувся до відповідача з проханням вжити відповідних заходів реагування та надати відповідь на лист від 20 жовтня 2016 року.
6. Листом від 16 листопада 2016 року відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації. Така відмова обґрунтована тим що відповідно до статті 4.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440, запитувана інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, становить державну таємницю та на підставі частини тринадцятої статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не підлягає передачі та розголошенню. Крім того частиною десять статті 9 Закону забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або не проведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
7. На лист позивача від 9 листопада 2016 року відповідач 18 листопада 2016 року повідомив про розгляд його заяви у межах компетенції податкової міліції та направлення відповіді.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом, яким є Закон України «Про доступ до публічної інформації».
9. Розпорядник, відмовляючи у доступі до відповідної інформації, має застосувати так званий «трискладовий тест», оскільки належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї.
10. У листі відповідача від 16 листопада 2016 року про відмову у наданні запитуваної інформації відсутній висновок щодо наявності хоча б однієї з трьох підстав «трискладового тесту», а відтак законних підстав для обмеження доступу до такої інформації немає, а відмова у доступі є необґрунтованою.
11. Також суди виходили з того що запитувана позивачем інформація не відноситься до складу відомостей, що становлять державну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю, не є конфіденційною чи службовою інформацією і ненадання такої інформації порушує конституційні права позивача, які визначені статтею 34 Конституції України.
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки судів не відповідають чинному законодавству і дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
13. Відповідач зазначає що згідно положення абзацу 3 статті 10 Закону України «Про державну таємницю» інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, визначеному цим Законом. Згідно з пунктом 4.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, державну таємницю у сфері державної безпеки та охорони правопорядку становлять відомості за окремими показниками про зміст, організацію, результати здійснення комплексу або окремого оперативно-розшукового, контррозвідувального чи розвідувального заходу, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці. Тобто запитувана позивачем інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, становить державну таємницю.
14. Також відповідач у касаційній скарзі звертає увагу що не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини.
15. Таким чином інформація щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно позивача не підлягає передачі та розголошенню, є таємною інформацією. Надіслана позивачу відповідь про відмову у наданні запитуваної інформації є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства.
16. Також відповідач зазначає що судом неправомірно зобов`язано надати запитувану інформацію, у той час як суд мав зобов`язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту» відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
17. Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VІ).
20. Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
21. Статтею 5 Закону №2939-VІ передбачено забезпечення доступу до інформації, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
22. Відповідно до статті 6 Закону № 2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
23. Сукупність таких вимог є «трискладовим тестом», дотримання і застосування якого необхідно при розгляді запиту на інформацію.
24. Таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 Закону №2939-VІ, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю (частина перша статті 8 Закону №2939-VІ).
25. Статтею 20 Закону №2939-VІ передбачено строки розгляду запитів на інформацію. Так, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
26. Відповідач отримав запит позивача про надання інформації у день її подання - 20 жовтня 2016 року. Проте у порушення вимог статті 20 Закону №2939-VІ упродовж п`яти робочих днів не надав відповідь на запит, а також не повідомив про необхідність продовження такого строку. Відповідь на запит позивачу була датована 16 листопада 2016 року, а надіслана 18 листопада.
27. Відмовляючи у наданні запитуваної інформації відповідач посилався на положення частини тринадцятої статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», відповідно до якої не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.
28. Також відповідач посилався на частину десяту статті 9 даного Закону, якою забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
29. Проте, як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач у своєму запиті не просив повідомити результати оперативно-розшукової діяльності чи інформацію щодо проведення (непроведення) оперативно-розшукової діяльності відносно нього, оприлюднити чи надати зібрані відомості. Номер оперативно-розшукової справи та дата її заведення не є результатами оперативно-розшукової діяльності та не відносяться до інформації з обмеженим доступом чи відомостей, які становлять державну таємницю.
30. Відповідно до статей 10, 11, 12, 13 Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року №1561-12 наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440 затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю.
31. Пункт 4.4.4 Зводу передбачає що відомостями, що становлять державну таємницю є відомості за окремими показниками про зміст, організацію, результати здійснення комплексу або окремого оперативно-розшукового, контррозвідувального чи розвідувального заходу, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці. При засекречуванні ступінь секретності встановлюється і змінюється в залежності від обсягу і важливості відповідних відомостей за рішенням посадової особи, уповноваженої на встановлення грифа секретності щодо комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів; контррозвідувального чи розвідувального заходу; щодо: комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення інших злочинів.
32. Відмовляючи у наданні запитуваної інформації, відповідач обмежився повідомленням, що така інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, становить державну таємницю та не підлягає розголошенню.
33. Проте належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ.
34. Посилання відповідача у касаційній скарзі, що суд першої інстанції неправомірно зобов`язав надати запитувану інформацію щодо наявності або відсутності заведеної у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно позивача та надати інформацію про номер такої справи та дати її заведення, у той час як міг зобов`язати повторно розглянути запит і надати обґрунтовану відповідь, є неправомірним. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з меж заявлених позовних вимог та дійшов висновку про обґрунтованість доводів позовної заяви саме у визначених позивачем вимогах.
35. Таким чином, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
37. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 343 350 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №823/1811/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду