ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №823/5406/15

адміністративне провадження №К/9901/13456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/5406/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, треті особи - Міністерство аграрної політики та продовольства України, Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року (головуючий суддя: Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя: Ключкович В.Ю., судді: Карпушова О.В., Петрик І.Й.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» бюджетної заборгованості у сумі 1478499,00 грн;

1.2. зобов`язати Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити операції з оплати кредиторської заборгованості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» у сумі 1478499,00 грн.

1.3. Позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» взяло учать та перемогло у конкурсі за бюджетною програмою «Фінансові заходи в агропромисловому комплексі» за напрямком фінансування «Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів». Всі необхідні документи для проведення відповідачем вказаного вище відшкодування були своєчасно направлені на адресу останнього. Натомість, відповідач на неоднарозові звернення щодо проведення розрахунку повідомляв підприємство, що таке відшкодування проведено не буде у зв`язку з відсутністю необхідних коштів у бюджеті. Таку бездіяльність ГУ ДКСУ у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України позивач вважає протиправною.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» бюджетної заборгованості у сумі 1478499 грн.

2.2. Зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити операції з оплати кредиторської заборгованості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніські сади» у сумі 1478499 грн.

2.3. Здовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджено допущення Казначейством бездіяльності у грудні 2012 року, яка полягає у не здійсненні оплати платіжного доручення щодо перерахування коштів позивачу 28-29 грудня 2012 року.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та закрити провадження у цій справі.

4. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у відповідача в спірній ситуації відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з відсутністю відповідних договорів щодо розрахунково-касового обслуговування. Зазначає, що здійснюючи перекази грошових коштів на підставі такого договору, Головне управління виконує функції банку, а не суб`єкта владних повноважень, а тому між сторонами в цій справі відсутні публічно-правові відносини. Вважає, що цей спір повинен вирішуватися в межах господарського, а не адміністративного судочинства, про що, на його думку, свідчать аналогічні справи № К/800/19471/14, № 822/1671/14, № 2а-251/10/2370.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. ТОВ «Золотоніські сади» є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.

6. У 2012 році товариство отримало право на фінансову підтримку через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року.

7. Підтвердженням права на отримання ТОВ «Золотоніські сади» фінансової підтримки є Реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19 грудня 2012 року № 25.

8. Відповідно до наказів Міністерства агарної політики та продовольства України від 30 листопада 2012 року №745 (із змінами від 24 грудня 2012 року №807), суб`єктам господарювання агропромислового комплексу Черкаської області за заходом здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів передбачалися кошти в сумі 26331966,00 грн, в тому числі ТОВ «Золотоніські сади» - 1478449, 00 грн.

9. Зазначені кошти розподілами відкритих асигнувань з рахунку № НОМЕР_1 Міністерством агарної політики та продовольства України від 06 грудня 2012 року №1538 та від 25 грудня 2012 року №1723 в повному обсязі спрямовані до Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації.

10. 25 грудня 2012 року реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19 грудня 2012 року № 25 зареєстрований та взятий на облік у ГУ ДКСУ у Черкаській області.

11. Однак, перерахунок вказаних коштів на рахунок позивача відповідач не здійснив, при цьому останній підтверджує наявність заборгованості за відповідною бюджетною програмою перед позивачем на вказану суму.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Правовідносини, пов`язані з виконанням бюджетних зобов`язань за бюджетними програмами фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу шляхом здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів регулюються Бюджетним кодексом України та Порядком № 794, яким (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено процедуру використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів.

17. Пунктом 1 Порядку № 794 встановлено, що цим Порядком визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінагрополітики для часткової компенсації відсоткової ставки за залученими суб`єктами господарювання агропромислового комплексу у банках, у тому числі іноземних, коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками в іноземній валюті, залученими від Міжнародної фінансової корпорації, Європейського банку реконструкції та розвитку, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками, залученими в іноземній валюті від нерезидентів, що отримуються позичальниками внаслідок випуску нерезидентами середньо- та довгострокових облігацій на міжнародних фінансових ринках, за умови участі активів позичальників у випуску з нерезидентом - емітентом облігацій, використаними на пріоритетні напрями розвитку агропромислового комплексу, та наданими кредитами з реалізації проектів енергозбереження відповідно до Закону України «Про ратифікацію Кредитної угоди (Фінансування Української ЕСКО (друга фаза) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку». Бюджетні кошти спрямовуються також на погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства» та лізингових платежів.

18. За приписами частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.

19. Частиною четвертою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

20. Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних озпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

21. Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України. Зокрема, пунктами 3 - 5 цієї норми встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством(пункт 4); розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 Кодексу (пункт 5).

22. Водночас, за приписами пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

23. Пунктом 1-1 Порядку № 794 встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінагрополітики.

24. Згідно з абзацами 4, 5 пункту 14 Порядку №794, Мінагрополітики спрямовує бюджетні призначення Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних і управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій на підставі рішення комісії Мінагрополітики. Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій на підставі рішення комісії Мінагрополітики подають до головних управлінь Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсації шляхом перерахування коштів на поточні рахунки позичальників та лізингоодержувачів.

25. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального Фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

27. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку неперерахуванням позивачу коштів, належних йому як переможцю конкурсу за бюджетною програмою «Фінансові заходи в агропромисловому комплексі» за напрямком фінансування «Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів».

29. Також судами встановлено, що Головне управління агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації оформило та подало до Казначейства всі документи, необхідні для здійснення останнім перерахування коштів в розмірі 1478499,00 грн на рахунок їх одержувача (ТОВ «Золотоніські сади»), про що свідчить відмітка Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на реєстрі бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19 грудня 2012 року №25.

30. Крім того, судом апеляційної інстанції із заперечень Казначейства на позовну заяву, поданих до суду першої інстанції встановлено, що кошти на розподільчий рахунок Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Управління АПР) від Мінагрополітики (головного розпорядника бюджетних коштів) надійшли 27 грудня 2012 року. Далі, відповідно до порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2011 року № 1223 (втратив чинність 08 лютого 2013 року), Управлінням АПР після отримання виписки з рахунка НОМЕР_2 відкритих асигнувань за узагальненими показниками протягом наступного робочого дня після отримання виписки про відкриття асигнувань подано до Головного управління розподіли відкритих асигнувань за КПКВК 2801180. Отримані розподіли були опрацьовані Головним управлінням протягом операційного дня 28 грудня 2012 року, що підтверджується випискою з субрахунку № НОМЕР_2 за 28 грудня 2012 року. Проте, перерахування коштів не було здійснене у зв`язку з закінченням бюджетного періоду, а також відсутністю підкріплення субрахунків ЄКР для проведення зареєстрованих платежів від Державної казначейської служби України.

31. Перевіряючи правомірність дій Казначейства у грудні 2012 року, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з правил статті 3 Бюджетного кодексу України, за якою бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Також врахував, що статтею 57 Бюджетного кодексу України встановлено, що не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України.

32. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено із заперечень Казначейства, які містяться в матеріалах справи, що на виконання вимог статті 57 Бюджетного кодексу України, наказу Державної казначейської служби України від 10 грудня 2012 року № 370 «Про затвердження Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України по завершенню бюджетного 2012 року та початку 2013 року», відповідно до наказів Головного Управління від 12 грудня 2012 року № 215/ОД «Про затвердження Регламенту роботи по завершенню бюджетного 2012 року та початку 2013 року» та від 20 грудня 2012 року № 220ЮД «Про регламент роботи по завершенню бюджетного 2012 року» (далі - Наказ № 220/0Д) встановлено граничний час прийому платіжних документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного, обласного бюджетів та інших клієнтів для забезпечення завершення їх виконання. Так, наказом № 220/ОД встановлено, що 28 грудня 2012 року операційний день продовжено до 17 години, а 29 грудня 2012 року - Головне управління працює без клієнтів.

33. Крім цього, встановлено, що, відповідно до звіту ф. 7д «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами», станом на 01 січня 2013 року за Управлінням АПР по КПКВК 2801180 обліковувалась кредиторська заборгованість на загальну суму 37009271,33 грн, з них 1478499,00 грн - кредиторська заборгованість по розрахунках по з ТОВ «Золотоніські сади». Станом на 01 січня 2016 року за Департаментом АПР по КПКВК 2801180 обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 20601407,87 грн.

34. Враховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про допущення Казначейством бездіяльності у грудні 2012 року, яка полягає у не здійсненні оплати платіжного доручення щодо перерахування коштів позивачу 28-29 грудня 2012 року.

35. Однак, Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та таким, що не ґрунтується на нормах бюджетного законодавства, за якими основою для прийняття рішень щодо підкріплення субрахунків ЄКР головних управлінь Казначейства України відповідно до Порядку казначейського обслуговування виконання державного бюджету за видатками є сформовані Казначейством України реєстри та зведені реєстри на відкриття асигнувань. Казначейство України готує розпорядження на підкріплення ЄКР центральному апарату Державної казначейської служби України та його головним управлінням і засобами електронного зв`язку доводить його до виконання Головних управлінь Казначейства. Суми підкріплення субрахунків ЄКР по кожному Головному управлінню Казначейства не можуть перевищувати сум зобов`язань ДКСУ перед цими управліннями. Державна казначейська служба України встановлює ліміт субрахунків ЄКР Головним управлінням Казначейства України з урахуванням їх платіжного календаря та в щоденному режимі здійснює моніторинг фінансового стану Головних управлінь Казначейства України. Головні управління Казначейства України для своєчасного підкріплення субрахунків ЄКР щоденно надають Казначейству України електронною поштою заявку-розрахунок за встановленою формою про прогнозовану потребу в коштах наступного робочого дня. У разі виникнення ризиків втрати платіжної спроможності протягом дня Головні управління Казначейства України надсилають додатково заявку про підкріплення ЄКР. Оплата платіжних доручень та чеків на отримання готівки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється органами Казначейства України після отримання підкріплення на здійснення видатків загального та спеціального фондів.

36. Отже, суди попередніх інстанцій не врахували цих правил чинного законодавства України, яке визначає права та обов`язки відповідача в справі. При цьому, судами не було надано оцінку діям позивача в розрізі вказаних правових норм та не встановлено чи вчинив відповідач всі необхідні та залежні від нього дії з метою повного та своєчасного виконання вказаного вище розподілу бюджетних асигнувань та чи мав він можливість за обставин, що існували, самостійно здійснити перерахування коштів позивачу чи був спроможний, виходячи з часових обмежень, подати до ДКСУ додатково заявку про підкріплення ЄКР.

37. Окрім того, Верховний Суд зауважує, що суд першої інстанції, помилку якого не виправив і суд апеляційної інстанції, не звернув належної уваги на суб`єктний склад сторін в цій справі, не проаналізував компетенцію суб`єктів владних повноважень, яких позивачем визначено в справі відповідачем та третіми особами, не встановив хто має відповідати за цим позовом, виходячи з положень пункту 1-1 та абзаців 4, 5 пункту 14 Порядку №794.

38. За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні цього спору та під час ухвалення судових рішень за результатами розгляду цієї справи суди належним чином не пересвідчились чи звернуто цей адміністративний позов до тієї особи, яка має відповідати за ним, в розумінні правил статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час ухвалення судами рішень).

39. Таким чином, Верховний суд приходить до висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

40. Водночас, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

41. Приписами частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

42. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

43. У свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

45. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вказаних фактичних обставин та вчинення зазначених процесуальних дій, що мають значення для правильного вирішення справи.

46. Крім цього, Верховним Судом враховується таке.

47. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, оскільки, на його думку, цей спір повинен розглядатися відповідно до положень господарського судочинства. В обґрунтування своїх доводів вказає на правову позицію, висловлену в справах № К/800/19471/14, № 822/1671/14, № 2а-251/10/2370.

48. Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

49. Оскільки відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції, а судові рішення, якими він обґрунтовує порушення судами предметної юрисдикції, не є такими, що прийняті у справах з подібними підставами та предметом позову у подібних правовідносинах, тому Верховний Суд вважає відсутніми підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

VIІ. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова