ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 824/1078/16-а

касаційне провадження № К/9901/35542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції ДФС У Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 (суддя - Березіна Т. М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Біла Л.М., судді - Гонтарук В.М., Граб Л.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, ФОП ОСОБА_1 , платник податку) звернувся до Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, Інспекція, податковий орган) із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2016 № 0000552408, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 645 408, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 430 272, 00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 215 136, 00 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задовольнив.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, ФОП ОСОБА_1 правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Укртрансоіл-2009», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, а наявні недоліки у їх заповненні носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості цих первинних документів щодо придбання позивачем товару. Також суди зазанчали, що інформацією ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, викладеною в акті № 1628/10-16-22-02/38274072 від 12.08.2015, відповідно до якої відповідач стверджував про неможливість підтвердити контрагентом формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртрансоіл-2009», а міститься лише інформація щодо неможливості підтвердити формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із ненаданням ТОВ «Укртрансоіл-2009» контролюючому органу необхідних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності у вказаному періоді. Крім того, судами попередніх інстанцій прийнято до уваги, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 по справі № 810/3265/15 визнано протиправним та скасовано наказ на призначення позапланової перевірки, наслідком якої стали акти ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 1052/10-16-22- 02/38274072 від 18.05.2015 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» з питань правильності нарахування акцизного податку та інших податків і зборів при виготовленні, придбанні, реалізації нафтопродуктів та палива моторного альтернативного за період з 01.10.2014 по 28.02.2015» та № 1628/10-16-22-02/38274072 від 12.08.2015 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.05.2015».

Відповідач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив рішення судів скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі № 824/1078/16-а.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147- VII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханової Р.Ф., Хохуляк В. В.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Вижницькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області з 29.06.2016 по 19.07.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , РНКПО: НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 рік.

Результати перевірки оформлено Актом № 000013/24-08/2269104378 від 26.07.2016 (далі у тексті - Акт).

Перевіркою встановлено порушення платником податку, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України), внаслідок чого було завищено податковий кредит всього на суму 430 272, 00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом 08.08.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 645 408, 00 грн (430 272, 00 грн - основного платежу, 215 136, 00 грн - штрафні (фінансові санкції).

Висновки фахівців податкового органу ґрунтуються на тому, що надані для перевірки ФОП ОСОБА_1 первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху торгово- матеріальних цінностей між ТОВ «Укртрансоіл-2009» та зазначеним платником податків.

Зокрема, товарно-транспортні накладні форми № 1-ТН, виписані ТОВ «Укртрансоіл-2009» на адресу ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог договору поставки нафтопродуктів від 12.06.2013 № 151/9, замість форми № 1- ТТН (нафтопродукт), яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (зі змінами та доповненнями), не мають юридичної сили та доказовості, враховуючи відсутність у них обов`язкових реквізитів, передбачених зазначеною Інструкцією, відтак не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Також, скаржник посилається на висновки Акту ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2015 № 1628/10-16-22-02/38274072 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укртрансоіл- 2009» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.05.2015» про неможливість підтвердити формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість зазначеного платника податку за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року у зв`язку із ненаданням необхідних документів, як доказ спростування факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртрансоіл-2009».

Не погодившись з висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанції в контексті дотримання відповідачем частини другої статті 2 КАС України при прийнятті оскаржуваного індивідуального акту, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону № 996-ХІV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укртрансоіл-2009» укладено договір поставки нафтопродуктів від 12.06.2013 № 151/9. Пунктом 3.7 договору визначено, що покупець отримує товар згідно товаросупровідних документів, а саме на підставі видаткових накладних, та/або актів приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін. Покупець на момент отримання товару зобов`язаний забезпечити свого повноважного представника відповідною довіреністю на отримання товару. Підписи повноважних представників на видаткових накладних та/або актах приймання, є достатнім та належним доказом приймання-передачі товару.

На підтвердження реальності господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ «Укртрансоіл-2009» позивачем надані первинні документи, зокрема: рахунки на оплату поставлених товарів, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності товару, що поставляється, звіт про дебетові і кредитові операції з 01.05.2014 по 30.06.2014, з 01.07.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з яких вбачається перерахування коштів на рахунки ТОВ «Укртрансоіл-2009» за вказані періоди, тобто підтверджується реальний рух коштів за придбаний товар, що підтверджує реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укртрансоіл-2009».

Також на підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів від 12.06.2013 № 151/9 позивачем укладено Договір послуг перевезення від 02.01.2014 з ТОВ «Компа+С», яким передбачено надання послуг щодо транспортування (доставки) паливно-мастильних матеріалів (дизпаливо, бензин) вантажним автомобілем марки DAF TE95XF480 (з цистерною). Своєю чергою, ТОВ «Компа+С» уклав з ПП ОСОБА_2 угоду про надання послуг (виконання робіт) водія вантажного автомобіля марки DAF TE95XF480 (з цистерною).

Згідно з Книгою кількісно-сумового обліку матеріальних цінностей відображено прихід (отримання) позивачем пального у 2014 році, де містяться відмітки про отримання товару від ТОВ «Укртрансоіл-2009».

Судовими інстанціями установлено, що перелічені вище первинні документи відповідають вимогам Закону № 996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з чим у повній мірі погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів також підтримує і висновок судів попередніх інстанцій та, відповідно, не погоджується із твердженням відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом у зв`язку із використанням останнім при постачанні нафтопродуктів до позивача форми товарно-транспортної накладної № 1-ТН, замість форми № 1-ТТН (нафтопродукт), яка доведена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 9 Закону № 996-XIV визначено законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів для первинних та зведених облікових документів, а саме: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У спірних товарно-транспортних накладних вказано реквізити відправника - ТОВ «Укртрансоіл-2009», перевізника - ОСОБА_1 , водія - експедитора - ОСОБА_2 , зазначено супровідні документи та відомості про вантаж, що повністю узгоджується з відомостями, які містяться в інших первинних документах, що наявні в матеріалах справи, відтак використання в даному випадку форми такої накладної жодним чином не вказує на відсутність факту реального здійснення господарський операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укртрансоіл-2009».

Отже, зазначені податковим органом обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує, що формальні недоліки в оформленні первинних документів платника податків не можуть самі по собі братися до уваги, оскільки їх слід оцінювати в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, документів в підтвердження транспортування (перевезення), а також помилки у їх оформленні, зокрема, складення їх не за встановленою формою, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний Акт ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2015 № 1628/10-16-22-02/38274072, відповідно до якого відповідач стверджував про неможливість підтвердити контрагентом, ТОВ «Укртрансоіл-2009», формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам, викладеним у цьому акті, дійшли правильного висновку, що при його складанні податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Укртрансоіл-2009»; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт, а лише міститься інформація щодо неможливості підтвердити формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із ненаданням ТОВ «Укртрансоіл-2009» контролюючому органу необхідних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності у вказаному періоді, отже, не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртрансоіл-2009».

Крім того, судами попередніх інстанцій прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 по справі № 810/3265/15 визнано протиправним та скасовано наказ на призначення позапланової перевірки, наслідком якої стали акти ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.05.2015 № 1052/10-16-22- 02/38274072 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» з питань правильності нарахування акцизного податку та інших податків і зборів при виготовленні, придбанні, реалізації нафтопродуктів та палива моторного альтернативного за період з 01.10.2014 по 28.02.2015» та від 12.08.2015 № 1628/10-16-22-02/38274072 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з 01.03.2015 по 31.05.2015».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції позивача з придбання нафтопродуктів мали реальний характер, були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, на противагу чому податковим органом не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Укртрансоіл-2009» можливості здійснювати господарську діяльність за період виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 151/9 від 12.06.2013, а ненадання контрагентом для перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області необхідних документів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, враховуючи правомірність таких дій контрагента, встановлених за рішенням суду.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №824/1078/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова