ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 824/133/19

провадження № 61-390ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

секретар судового засідання - Шевченко В. М.,

учасники справи:

заявник - товариство з додатковою відповідальністю «РичФілд»,

боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «ІР-Агроторг»,

за участю представників: Бевз В. В., Талащенка В. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІР-Агроторг» на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року

у справі за заявою товариства з додатковою відповідальністю «РичФілд» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 23 листопада 2018 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «РичФілд» до товариства з обмеженою відповідальністю «ІР-Агроторг» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і її обґрунтування

У липні 2019 року товариство з додатковою відповідальністю «РичФілд» (далі - ТДВ «РичФілд») звернулось до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 23 листопада 2018 року у справі № 100/2018 за позовом ТДВ «РичФілд» до товариства з обмеженою відповідальністю «ІР-Агроторг» (далі - ТОВ «ІР-Агроторг») про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначало, що рішенням МКАС при ТПП України по справі № 100/2018 від 23 листопада 2018 року стягнуто з ТОВ «ІР-Агроторг» на користь ТДВ «РичФілд» 32 000 доларів США, попередньо сплачених за товар, який не був поставлений, 2 496 доларів США в рахунок витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 34 496 доларів США.

Рішення МКАС при ТПП України набуло чинності 23 листопада 2018 року, є остаточним і підлягає виконанню.

Правовою підставою для розгляду справи в МКАС при ТПП України є арбітражне застереження, що міститься у пунктах 9.1 - 9.2 Контракту № 11/17-ER від 24 січня 2017 року, відповідно до якого: «Всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв`язку з ним, у тому числі що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України (м. Київ) відповідно до його Регламенту (за виключенням пункту 3 статті 52 Регламенту)».

За таких обставин ТДВ «РичФілд» просило визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року, а також видати виконавчий лист на його примусове виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його прийняття

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, постановленою ним як судом першої інстанції, заяву ТДВ «РичФілд» про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року у справі № 100/2018 задоволено.

Визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року у справі № 100/2018 за позовом ТДВ «РичФілд» до ТОВ «ІР-Агроторг» про стягнення заборгованості.

Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року у справі № 100/2018 про стягнення з ТОВ «ІР-Агроторг» на користь ТДВ «РичФілд» 32 000 доларів США, попередньо сплачених за товар, який не був поставлений, 2 496 доларів США в рахунок витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 34 496 доларів США.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що між сторонами укладено арбітражне застереження, яке передбачає розгляд справи МКАС при ТПП України, рішення якого набрало законної сили та стало обов`язковим для сторін; боржник був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд, надавав свій відзив на позовну заяву; підстав, визначених статтею 478 ЦПК України для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання такого рішення апеляційним судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року ТОВ «ІР-Агроторг» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати та залишити заяву ТДВ «РичФілд» без розгляду або ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТДВ «РичФілд» відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставне відкриття апеляційним судом провадження у справі у зв`язку із неусуненням заявником недоліків, вказаних в ухвалі про залишення заяви ТДВ «РичФілд» без руху, та ненаданням до суду належного документа на підтвердження повноважень свого представника.

Крім цього, ТОВ «ІР-Агроторг» зазначає, що при розгляді заяви апеляційним судом було залишено поза увагою неодноразові порушення МКАС при ТПП України приписів Регламенту при розгляді справи внаслідок нерівного та упередженого ставлення до боржника та необ`єктивності в оцінці доказів. Наведене обґрунтовує безпідставним продовженням МКАС при ТПП України заявнику строку для сплати арбітражного збору, а також наданням арбітражним судом оцінки копії листа (без запитування його оригіналу для огляду), наданого ТОВ «ІР-Агроторг», на підтвердження визнання ТДВ «РичФілд» обов`язку щодо поставки товару із запевненням того, що ним докладаються зусилля для вирішення труднощів.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

До Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТДВ «РичФілд» із посиланням на безпідставність аргументів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, постановленої у відповідності до вимог законодавства.

Стягувач звертає увагу на відсутність підстав, передбачених статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 2889-XII від 19 грудня 1992 року, для відмови у виконанні рішення компетентного суду, яким за угодою сторін є МКАС при ТПП України.

Провадження у суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, якщо його місце на території України, розглядаються апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу.

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник ТОВ «ІР-Агроторг» Талащенко В. Є. апеляційну скаргу підтримав.

Представник ТДВ «РичФілд» Бевз В. В. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила.

Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї (стаття 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Під визнанням та виконанням рішення іноземного суду розуміється процедура поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів його примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.

Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначені у статті 478 ЦПК України.

Так, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2017 року між ТДВ «РичФілд» (покупець) та ТОВ «ІР-Агроторг» (продавець) укладено контракт № 11/17-ER, відповідно до умов якого продавець зобов`язався постачати, а покупець - прийняти і оплатити продукти харчування, вироблені в Україні.

У пункті 9 контракту міститься арбітражне застереження, згідно якого всі спори, розбіжності, чи вимоги, що виникають за цим контрактом або у зв`язку із ним, зокрема ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення або припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в МКАС при ТПП України (м. Київ) відповідно до його Регламенту (за винятком пункту 3 статті 52 Регламенту).

З огляду на наведене, сторони контракту обрали арбітраж як спосіб вирішення спорів, а також визначили компетентний арбітражний суд, його склад, матеріальне право і мову судочинства.

Контракт підписаний обома сторонами та недійсним не визнавався.

У зв`язку з невиконанням ТОВ «ІР-Агроторг» своїх зобов`язань за контрактом ТДВ «РичФілд» звернулось з відповідним позовом до МКАС при ТПП України.

Рішенням МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року у справі № 100/2018 стягнуто з ТОВ «ІР-Агроторг» на користь ТДВ «РичФілд» 32 000 доларів США, попередньо сплачених за товар, який не був поставлений, 2 496 доларів США в рахунок витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 34 496 доларів США.

Справа № 100/2018 розглянута компетентним арбітражем - МКАС при ТПП Україниу складі одноособового арбітра, визначеного відповідно до Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду. Зауважень щодо порядку формування складу арбітражу, а також заяв про відвід від сторін не надходило.

Матеріали справи не містять доказів реалізації боржником права на оскарження вказаного рішення арбітражу, яке набрало законної сили, є остаточним та підлягає негайному виконанню, що підтверджується доданою ТДВ «РичФілд» до заяви довідкою МКАС при ТПП України № 2099/14-6 від 17 грудня 2018 року (а. с. 54).

Доказів виконання цього рішення у добровільному порядку ТОВ «ІР-Агроторг» не надано.

Обставин, які відповідно до вимог статті 478 ЦПК України є підставою для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, судом першої інстанції не встановлено.

Оскільки рішення МКАС при ТПП України від 23 листопада 2018 року набрало чинності і підлягає негайному виконанню, проте у добровільному порядку боржником не виконується, а також враховуючи відсутність визначених цивільним процесуальним законодавством підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на його виконання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком Київського апеляційного суду про наявність підстав для задоволення заяви ТДВ «РичФілд».

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне відкриття судом першої інстанції провадження у справі у зв`язку із відсутністю належного підтвердження повноважень представника ТДВ «РичФілд», колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 5 частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додається, зокрема, довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без руху, ТДВ «РичФілд» надало ордер на надання правової допомоги, який, так само як і додані до заяви копії довіреності та договору про надання правової допомоги є належними документами на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги ТДВ «РичФілд», що, в свою чергу, не свідчить про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

Крім того, колегією суддів також відхиляються посилання в апеляційній скарзі щодо виконання підпису в ордері в графі «керівник» не уповноваженою особою за відсутності підтвердження вказаної обставини належними та допустимими доказами.

Доводи заявника щодо безпідставного продовження заявнику строку для сплати арбітражного збору, а також стосовно порушення арбітражним судом принципу процесуальної рівності сторін у ході розгляду справи Верховним Судом не досліджуються, оскільки перевірка вказаних обставин не охоплюється покладеним на суд статтею 478 ЦПК України обов`язком зі встановлення наявності чи відсутності підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Колегія суддів також зазначає, що відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення призведе до порушення права власності ТДВ «РичФілд» на майно (кошти/присуджені суми, належні до виплати заявнику на підставі остаточного і обов`язкового до виконання арбітражного рішення) у розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стран Грін Рефайперте та Стратіс Андреадіс проти Греції» від 21 листопада 1994 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367 368 374 375 381-384 474-479 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІР-Агроторг» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська