№ 824/142/22 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 824/142/22

провадження № 61-10066ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого судді - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

за участю секретаря судового засідання: Греку І. Б.,

учасники справи:

позивач в арбітражному спорі (стягувач) - MG KlimatechnikGmbH (Німеччина),

відповідач в арбітражному спорі (боржник) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у складі судді Кашперської Т. Ц. та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі судді Кашперської Т. Ц. у справі за заявою MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 липня 2022 рокуу справі за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви та судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції

02 листопада 2022 року MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) звернувся до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 про стягнення грошових коштів із Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»).

Заява мотивована тим, що 19 липня 2022 року МКАС при ТПП України прийняв рішення у справі № 256/2021, відповідно до якого частково задоволено вимоги MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» та стягнуто з відповідача на користь позивача 595 000,00 євро - основного боргу, 15 764,38 євро - 3 проценти річних, 18 027,65 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та 3 500,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 996 292,03 євро, у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту від 01 липня 2019 року № 53-129-01-19-01907. Це рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року є остаточним та набуло законної сили з дати його винесення, що додатково підтверджується довідкою МКАС при ТПП України від 17 серпня 2022 року № 1252/14-7. Станом на момент подання цієї заяви відповідач добровільно не виконав рішення арбітражного суду, що змушує позивача ініціювати виконання рішення в примусовому порядку.

MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) просило:

- визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року в справі № 256/2021 за позовом MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за контрактом від 01 липня 2019 року № 53-129-01-19-01907;

- видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь компанії MG Klimatechnik GmbH 959 000,00 євро - основного боргу, 15 764,38 євро - 3 проценти річних, 18 027,65 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору та 3500 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, всього 996 292,03 євро;

- стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH судовий збір в сумі 1 240,50 грн та витрати на оплату правової допомоги в Київському апеляційному суді в сумі 500,00 євро.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року заяву MG Klimatechnik GmbH задоволено.

Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) 959 000,00 євро основного боргу, 15 764,38 євро - три проценти річних, 18 027,65 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, 3 500,00 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 996 292,03 євро.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) 1 240,50 грн судового збору.

Видано виконавчий лист на MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року у справі № 256/2021.

Задовольняючи заяву MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції виходив з того, що арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення набуло статусу обов`язкового, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року заяву MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 євро.

Додаткова ухвала Київського апеляційного суду як суду першої інстанції мотивована тим, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) документально підтверджено понесення під час розгляду справи у Київському апеляційному суді витрат на правничу допомогу, надану АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр», у розмірі 500,00 євро.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг та позиції інших учасників справи

У травні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційної суду від 08 травня 2023 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви MG Klimatechnik GmbH (Німеччина), обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони в контракті передбачили, що строк дії всіх умов - 31 серпня 2021 року, за виключенням домовленостей щодо оплати та гарантійних зобов`язань. Таким чином, арбітражна угода діяла - до 31 серпня 2021 року. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що арбітражна угода мала обмежений строк дії та на час арбітражного розгляду справи ця угода не була дійсною, тому арбітражний суд не мав права приймати рішення по суті спору. Рішення МКАС при ТПП України прийняте 19 липня 2022 року, тобто більше ніж через 9 місяців із моменту, коли арбітражна угода припинила дію.

Суд першої інстанції не врахував, що в арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Оскільки спір виник щодо виконання контракту про публічні закупівлі, тому розгляд цієї справи МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України.

Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про те, що рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України; виконання підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, цього арбітражного рішення та сплати ним коштів у визначеному розмірі, а також призведе до неналежного забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, доведення підприємства до банкрутства, вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, в тому числі у зимовий період, а також на постійну готовність України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

У липні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував обставини, які стосуються необхідності MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) залучати адвоката до участі у справі та здійснення витрат на адвокатські послуги, зокрема, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) є юридичною особою та у нього є штат працівників (юристів), які могли здійснювати представництво підприємства у суді без залучення адвоката. Суд не звернув увагу, що справа № 824/142/22 є нескладною та такою, що не потребує значних зусиль. Стягуючи з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) судові витрати, суд не врахував незадовільний фінансовий стан підприємства, що може негативно позначитись на загальному балансі фінансів компанії.

У липні 2023 року на електрону пошту Верховного Суду від MG Klimatechnik GmbH (Німеччина)надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в якому MG Klimatechnik GmbHпросить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відзив мотивовано тим, що MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) доведено реальність понесених витрат на правничу допомогу, тоді як ДП «НАЕК «Енергоатом» не надало жодних доказів надмірності понесених стягувачем витрат на правничу допомогу.

У серпні 2023 року на електрону пошту Верховного Суду від MG Klimatechnik GmbH (Німеччина)надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційної суду від 08 травня 2023 року, в якому MG Klimatechnik GmbH просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги про те, що спір у цій справі не міг бути переданий на розгляд МКАС при ТПП України, є безпідставними, оскільки згідно з частиною другою статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Посилання заявника на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» відноситься до підприємств, що має стратегічне значення для економіки держави та стягнення грошових коштів вплине на його платоспроможність є недопустимими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях. Доводи апеляційної скарги щодо недійсності арбітражної угоди у зв`язку із закінченням строку дії контракту є необґрунтованими, оскільки арбітражне застереження є видом арбітражної угоди і розглядається автономно від усіх інших положень контракту.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.

Представники ДП «НАЕК «Енергоатом» - Мітічкін А. С. та Найденко І. О. у судовому засіданні підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у скаргах.

Представник MG Klimatechnik GmbH - адвокат Копусь А. А. просив у задоволенні апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» відмовити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд як суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Частиною другою статті 24 ЦПК Українипередбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01 липня 2019 року MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» уклали контракт, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, поставити запасні частини до засувок клинових (Spare parts to the wedge-shaped slide valve) виробництва KSB SE & Co. KGaA (Німеччина) для потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з пунктами 9.2 - 9.4 контракту усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України у відповідності до регламенту даного суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України, мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.

Пунктом 10.1 контракту сторони передбачили, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2021 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року частково задоволено первісний позов та вирішено стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG Klimatechnik GmbH (Німеччина) 959 000,00 євро основного боргу, 15 764,38 євро - три проценти річних, 18 027,65 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, 3 500,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 996 292,03 євро. У задоволенні позовних вимог за первісним позовом в сумі 78,83 євро та в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення набрало законної чинності з дати його винесення 19 липня 2022 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, залишеною без зміні постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року, заява ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року залишена без задоволення.

У добровільному порядку ДП «НАЕК «Енергоатом» не виконало рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України по суті

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, положеннями Розділу VIII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.

Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Положення вказаної статті суд застосовує у взаємозв`язку із нормою пункту 1 частини третьої статті 23 ЦПК України, яка передбачає визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, який розташований на території України.

Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначені у статті 478 ЦПК України.

Так, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Щодо компетенції МКАС при ТТП України

У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із публічними закупівлями.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.

На відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.

Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої ЦК України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що спори щодо виконання міжнародних договорів поставки підвідомчі арбітражним судам, оскільки при розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.

Щодо поняття публічного порядку

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див. постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Щодо вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України по суті

Встановивши, що MG KlimatechnikGmbH (Німеччина) звернулося із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року, ухваленого у справі № 256/2021, у межах встановленого законом строку, рішення МКАС при ТПП України вступило в законну силу, є остаточним для сторін та підлягає виконанню, арбітражне застереження недійсним не визнавалося, виконання рішення не порушує публічний порядок України та винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання запитуваного рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання на території України, де розташований боржник. Підстав для відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір, який розглянув арбітраж, не може бути предметом арбітражного розгляду відповідно до вимог частини першої статті 22 ГПК України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб, є необґрунтованими, оскільки за правовою природою спір, який переданий учасниками в цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». За таких обставин, спір, який виник між сторонами, із урахуванням положень частини другої статті 22 ГПК України може бути переданий сторонами до міжнародного арбітражного суду.

Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 31 серпня 2021 року сплив строк дії контракту, а тому на час арбітражного розгляду справи арбітражна угода не була дійсною, відповідно арбітражний суд не мав права приймати рішення по суті спору, оскільки закінчення строку дії контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження. Також, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції правильно зазначив, що протягом усього часу розгляду справи № 256/2021 ДП «НАЕК «Енергоатом» не заперечувало наявність у МКАС при ТПП України відповідної компетенції, а навпаки, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, подавало процесуальні документи (заяву про призначення арбітра, зустрічну позовну заяву, відзив на первісний позов тощо), чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року порушить публічний порядок України, оскільки з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь у цілому, є неспроможними, оскільки зазначене рішенням МКАС при ТПП України стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG KlimatechnikGmbH (Німеччина) грошові кошти у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення комерційного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства. Рішення стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 19 липня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, не загрожує її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, а навпаки підтверджує існуючий правопорядок, за яким рішення міжнародних арбітражних інституцій визнаються на території України та підлягають виконанню, крім випадків, передбачених законом.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції MGKlimatechnik GmbH(Німеччина)надало:

- копію договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року № KMLF/52/2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» та MG Klimatechnik GmbH (а. с. 9 - 18);

- копію додаткової угоди від 31 жовтня 2022 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року № KMLF/52/2021, укладеної між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» та MG Klimatechnik GmbH (а. с. 19);

- копію рахунку від 08 травня 2023 року № 52/2021/4 на суму 535 євро (а. с. 221);

- копію квитанції від 15 травня 2023 року на суму 935 євро, в призначеннях платежу зазначено оплата інвойсу № 52/2021/4 (а. с. 222).

Ураховуючи зазначене, оцінивши подані MG Klimatechnik GmbH(Німеччина) докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь MG KlimatechnikGmbH (Німеччина) 500,00 євро витрат з отримання правничої допомоги.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не подавало клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням не подання ДП «НАЕК «Енергоатом» клопотання про зменшення розміру судових витрат, висновків суду не спростовують, адже за таких обставин у суду не було підстав для самостійного вирішення питання про зменшення цих витрат.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24 259 351 367 368 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний