ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 824/1571/19-а
адміністративне провадження № К/9901/7840/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/1571/19-а
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мацький Є. М., Залімський І. Г., Сушко О. О.) від 19 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 28 781,82 грн.
2. В обґрунтування позову Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначає, що станом на дату подання адміністративного позову, фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи обставини непогашення податкового боргу у встановлені законодавством строки, Головне управління ДПС у Чернівецькій області вважає що такий борг підлягає стягненню з ОСОБА_1 в судовому порядку.
3. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми «Ф» від 29 грудня 2018 року № 0000939-5506-2403, підписане начальником Сторожинецького управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області Петрів А., згідно якого позивачці було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 28 781,82 грн.
4. На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зауважує, що спірне податкове повідомлення-рішення на даний час не вручене ОСОБА_1 належним чином контролюючим органом, оскільки, місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 . На дану адресу жодних листів контролюючим органом не надсилалося. Відтак позивач за зустрічним позовом вказує, що податкове зобов`язання за таким податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (1/2 від загальної площі будинку становить 338,6 кв. м.) (право власності з 09 грудня 2017 року). Отже, у 2018 році частка об`єкта житлової нерухомості позивача становить менше 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пунктів «а»-«г» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).
Також ОСОБА_1 зазначає, що рішення Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік» та «Про внесення змін до рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік» всупереч положенням чинного законодавства не оприлюднені у офіційних друкованих засобах масової інформації, а відтак вони є нечинними. Отже, на думку ОСОБА_1 , податковий орган при визначенні податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, тому оскаржуване позивачем за зустрічним позовом рішення підлягає скасуванню.
5. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року в задоволенні позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовлено повністю.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми «Ф» №0000939-5506-2403 від 29 грудня 2018 року, згідно якого ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 28 781,82 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 1 681,80 грн.
6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області задоволено.
Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 28 781,82 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. 18 червня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Чернівецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити в силі постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Разом з відзивом на касаційну скаргу Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області заявлено клопотання про заміну про заміну сторони позивача на належну сторону, тобто, Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 43143196) замінити на Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 44057187).
10. Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 43143196) замінити на Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 44057187).
11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є власником 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та визначення часток від 09 грудня 2017 року.
13. Частка ОСОБА_1 від загальної площі будинку згідно названого вище договору становить 338,6 кв.м.
14. За результатами нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0000939-5506-2403, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2017 рік в розмірі 28 781,82 грн.
15. Указане податкове повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_3 (а.с.7).
16. В подальшому, контролюючим органом було виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 30 січня 2019 року № 436-54 та направлено її ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_3 (а.с.5-6).
17. Податковий орган вважаючи, що податкове зобов`язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0000939-5506-2403 є узгодженим, набуло статусу податкового боргу, та є несплаченим, у зв`язку з цим, звернувся з позовом про його стягнення в судовому порядку.
18. В свою чергу ОСОБА_1 вважаючи, що зазначене податкове зобов`язання не може вважатись узгодженим, а податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0000939-5506-2403 незаконним, оскільки таке рішення не направлено їй належним чином. На її думку податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0000939-5506-2403 є протиправним ще й тому, що податковий орган при визначенні податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. З указаних підстав, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області та задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки податковий орган при визначенні суми податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району від 21 червня 2016 року № 92-6/2016 в розмірі 0,3% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1кв. метр.
20. Такий висновок обґрунтовано тим, що рішення Чагорської сільської ради Глибоцького району «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік» всупереч вимогам статті 57 Конституції України, частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» не було оприлюднене у офіційних друкованих засобах масової інформації, відтак не може вважатися таким, що підлягає застосуванню контролюючим органом з метою оподаткування у 2017 році.
21. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області та відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що податковим органом правомірно нарахований позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, оскільки у податковий (звітний) період - 2017 рік, позивач була власником об`єкту нерухомості, а відтак, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 21 червня 2016 року № 92-6/2016.
22. При цьому апеляційний суд зауважив, що судом першої інстанції не враховано, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», встановлено що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податків і зборів, які прийняті на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Підставою касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
25. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що податковим органом не надано доказів направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на адресу місця проживання ОСОБА_1 або доказів його вручення останній, а тому таке податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків, а визначені в ньому суми неузгодженими.
26. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції повинен був дослідити доводи чи офіційно з`ясувати обставини про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач не отримувала податкове повідомлення-рішення.
27. Однак суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи без наведення обґрунтування, мотивів та підстав вирішив стягнути податковий борг, навіть не зробивши висновок про те, чи є сума податкового зобов`язання узгодженою чи ні та не вказавши жодних підстав прийняття такого рішення - не перевірив доводи Головного управління ДПС у Чернівецькій області та ОСОБА_1 щодо узгодженості суми податкового зобов`язання та обґрунтованості підстав стягнення податкового боргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судові рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
31. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
32. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
33. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
34. Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
35. Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.
36. Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
37. Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України, положеннями абзацу 1 якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
38. Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
39. Положеннями пункту 179.7 статті 178 ПК України визначено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
40. Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
41. Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.
42. Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
43. Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
44. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди повинні були дослідити доводи відповідача про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримував.
45. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
46. Згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
47. При цьому суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК України, згідно з яким податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
48. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
49. Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
50. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.
51. У свою чергу, у випадку неможливості вручення поштовою службою податкового повідомлення-рішення для визнання податкового повідомлення-рішення врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, обов`язковому встановленню підлягають причини невручення, зазначені поштовою службою.
52. При цьому, згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
53. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
54. У справі, яка розглядається, дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості, суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання контролюючим органом порядку направлення податкового повідомлення-рішення та вимоги, а також обставин їх вручення або причин невручення платнику податків поштовою службою.
55. Окрім того, залишено поза увагою й твердження позивача та відповідача стосовно направлення спірного податкового повідомлення-рішення. Зокрема в ході розгляду справи відповідач неодноразово наголошувала, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 ), однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення на зазначену адресу місця проживання її не направлялося. Водночас позивач вказував, що остання відома адреса місцезнаходження ОСОБА_1 згідно реєстру фізичних осіб-платників податків: АДРЕСА_3 . На зазначену адресу відповідачу є було направлено податкове повідомлення-рішення та вимогу.
56. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції повинен надати правову оцінку таким доводам позивача та відповідача.
57. Ці всі обставини підлягають встановленню та правовій оцінці на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.
58. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 353 КАС України.
59. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 43143196) на Головне управління ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 44057187).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 824/1571/19-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
І. Л. Желтобрюх