ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 824/167/16-а
адміністративне провадження № К/9901/34477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/167/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сторожинецький відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Драчук Т. О., Загороднюк А. Г., Полотнянко Ю. П.) від 21 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сторожинецький відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 15 липня 2016 року, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області відносно звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 27 січня 2016 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Сторожинецького відділу Головного управління Національної поліції України - начальника сектора кримінальної поліції;
- поновити ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції у званні капітана поліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 січня 2016 року до дня фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за навчання в Національній академії внутрішніх справ в розмірі 7089, 04 грн.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 348,03 грн. витрат, понесених на проїзні документи;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказ начальника ГУНП в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції з 27 січня 2016 року прийнятий з порушенням вимог законодавства та без дослідження всіх обставин що мають юридичне значення.
3. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року та ухвалено нову про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області № 66 від 27 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13 о/с про звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновлено ОСОБА_1 з 28 січня 2016 року на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 110482,59 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 січня 2016 року по 21 червня 2017 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 7089,04 грн. сплачених за навчання в Національній академії внутрішніх справ.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань 606,32 грн. судового збору на користь
ОСОБА_1 решті позовних вимог - відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 17 липня 2017 року Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 03 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в яких позивач посилаючись на необґрунтованість доводів та вимог касаційної скарги просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 06 березня 2018 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 824/167/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г. - головуючий суддя, Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 559/0/78-19 від 31 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 29 серпня 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Чернівецькій області. З 07 листопада .2015 року працював в Головному управлінні Національної поліції в Чернівецькій області на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, звання - капітан поліції, що підтверджується відомостями із трудової книжки НОМЕР_3 .
16. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 26 січня 2016 року № 58 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування на підставі того, що 25 січня 2015 року на спецлінію « 102» Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області надійшло повідомлення про те, що по АДРЕСА_1 невідомі стукають у двері, а також, що за цією адресою невідомі побили сина. Виїздом СОГ на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, а двері квартири ніхто не відчинив. Також встановлено, що у зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1 , а перед дверима квартири та біля під`їзду його будинку перебували співробітники УСБУ в Чернівецькій області.
17. За результатами проведеного службового розслідування створеною комісією у складі голови - полковника поліції ОСОБА_2 , заступника начальника УКЗ - начальника відділу, членів: полковника поліції ОСОБА_3 , начальника управління (карного розшуку) ГУНП в Чернівецькій області, підполковника поліції ОСОБА_4 , оперуповноваженого в ОВС УВБ в Чернівецькій області ДВБ НП України та підполковника поліції ОСОБА_5 , інспектора відділу УКЗ ГУНП Чернівецької області, складено висновок, який затверджено т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 27 січня 2016 року.
18. Згідно зазначеного висновку, під час проведення службового розслідування встановлено, що 25 січня 2015 року надійшов виклик поліцейських за адресою: АДРЕСА_1, де проживає позивач. Виїздом СОГ Чернівецького ВП, поліцейськими УКЗ ГУНП області та УВБ ДВБ НП України встановлено, що біля вказаної квартири перебувають співробітники УСБУ в Чернівецькій області. Під час проведення службового розслідування опитати позивача не представилось можливим, оскільки він зачинився в середині квартири та на телефонні дзвінки не відповідав. Позивач в період часу з 09 години 26 січня 2016 року по 11 годину 27 січня 2016 року на службу не вийшов і листків непрацездатності, або інших документів, що підтверджували поважність причини відсутності, за вказаний період не надав, тобто допустив прогул. Невихід позивача на службу підтвердили у своїх письмових поясненнях перший заступник начальника Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_6 , начальник сектору Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_7 , старший інспектор-черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_8 , помічник чергового Сторожинецького ВП сержант поліції ОСОБА_9 , старший інспектор черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_10 та помічник чергового Сторожинецького ВП прапорщик поліції ОСОБА_11
19. ОСОБА_1 у період з 09 год.00 хв. 25 січня 2016 року по 11 год. 00 хв. 27 січня 2016 року за медичною допомогою не звертався, що підтверджується листами ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області» від 27 січня 2016 року № 55/46-47, Сторожинецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 27 січня 2016 року № 35, Поліклініки Сторожинецької районної лікарні від 27 січня 2016 року, обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» від 27 січня 2016 року № 110.
20. За результатами проведеного службового розслідування, члени комісії дійшли висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, а тому за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилась у невиході на службу без поважних причин, капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, необхідно звільнити з поліції.
21. На підставі висновку службового розслідування 27 січня 2016 року Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області видано наказ № 66 «Про звільнення», яким за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразились у невиході на службу без поважних причин наказано звільнити капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції.
22. Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13о/с «По особовому складу» на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 66, відповідно до ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1 (М-156002), заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, з 27 січня 2016 року. Вислуга на день звільнення становила: 13 років 09 місяців 01 день. Невикористана відпустка становила 3 доби.
23. Листом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 28 січня 2016 року № 10/1311 ОСОБА_1 повідомлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 27 січня 2016 року. У листі позивачу запропоновано з`явитись в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки.
24. 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області зі скаргою на дії щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», просив зняти з нього дисциплінарне стягнення та поновити на службі в поліції та з заявою-запитом від 15 лютого 2016 року щодо проведення службового розслідування та підстави для звільнення.
25. Відповіді на зазначені звернення ОСОБА_1 не отримав.
26. Також судами встановлено, що військова прокуратура Чернівецького гарнізону 26 січня 2016 року та 27 січня 2016 року зверталась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з клопотаннями про проведення обшуку: автомобіля ОСОБА_12 , дружини позивача, Мітсубіші Кольт , державний номерний знак НОМЕР_2 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_14 , де проживає позивач; з метою відшукання та вилучення доказів. Однак, згідно рішень Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2016 року у справі № 727/370/16-к, від 26 січня 2016 року у справі № 727/374/16-к, від 27 січня 2016 року у справі № 727/394/16-к та від 27 січня 2016 року у справі № 727/391/16-к було відмовлено у надані дозволу на проведення обшуку. Також в результаті вечірніх подій 25 січня 2017 року пасинок позивача ОСОБА_15 1998 року народження отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження.
27. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач при проведенні службового розслідування стосовно позивача, діяв правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а причини невиходу позивача на службу є неповажними, у зв`язку з чим наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27 січня .2016 року № 13о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 є законним, відтак у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
29. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимог, дійшов протилежного висновку.
30. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що висновком Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року встановлено порушення позивачем дисципліни, які не були підставою для призначення та проведення службового розслідування, що відповідно до вимог Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
31. Апеляційний суд дійшов висновку, що належним засобом захисту порушених прав позивача є поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції з 28 січня 2016 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 110482,59 грн.
32. Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 7089,04 грн. сплачених за навчання в Національній академії внутрішніх справ України, оскільки після його звільнення з посади заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції, останній вимушений був перейти з державної форми навчання на платну форму.
33. Також апеляційний суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення витрат на проїзд в розмірі 348,03 грн. для вирішення питання подальшого навчання в Національній академії внутрішніх справ України задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено прямого зв`язку між поїздкою позивача 21-22 квітня 2016 року до м. Київ та повернення до м. Чернівці, адже договір № 14-192МП про підготовку здобувача ступеня вищої освіти магістра між ОСОБА_1 та академією підписано 18 квітня 2016 року, а оплата коштів здійснена через установу «Приватбанку», що не виключало таку проплату і у м. Чернівці.
34. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн., апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди, а сам факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
35. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
36. Зокрема скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставності призначення службового розслідування відносно позивача, а також помилковості висновків щодо поважності причин відсутності позивача на роботі, відтак судом не надав належної оцінки обставинам, встановленим під час проведеного службового розслідування та висновку службового розслідування.
37. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
38. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
39. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
41. Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
43. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
43.1 Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
43.2 Відповідно до статті 19 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
43.3 Пунктом 4 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
43.4 Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
44. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (чинний на момент виникнення правовідносин, далі - Дисциплінарний статут).
44.1 Згідно зі статтею 1 службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
44.2 Згідно зі статтею 7 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
44.3 Статтею 2 визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
44.4 Відповідно до частини першої статті 5 за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
44.5 Статтею 12 встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатись такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
44.6 Відповідно до частини першої статті 14 з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
44.7 Згідно зі статтею 16 дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
45. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року №541/23073 (далі - Інструкція № 230).
45.1 Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
45.2 Пунктами 2.2.1 - 2.2.20 Інструкції № 230 передбачено підстави, згідно яких уповноваженим начальником проводиться службове розслідування.
45.3 Згідно п. 2.5 Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
45.4 Відповідно до п. 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
45.5 Згідно п. 5.1 Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
45.6 Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (пункт 5.4. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС).
45.7 Відповідно до 6.2.2 Інструкції № 230 обов`язки виконавця (голови, членів комісії), зокрема, дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.
У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта.
Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування;
у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами;
після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства;
за дорученням начальника, який призначив службове розслідування, інформувати зацікавлених осіб на їх вимогу про його результати;
виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, є відповідальним (и) за повноту, усебічність і об`єктивність висновку службового розслідування та не повинен (ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
45.8 Згідно п. 6.3 Інструкції № 230 права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
6.3.1. Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування.
6.3.2. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
6.3.3. Висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).
6.3.4. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.
6.3.5. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
6.3.6. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
45.9 Відповідно до п. 8.6 Інструкції № 230 із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, повинен бути ознайомлений начальник органу (підрозділу) внутрішніх справ, де проходить службу працівник, стосовно якого воно проводилося.
Позиція Верховного Суду
46. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є правомірність наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби.
48. Отже, суть спору у цій справі полягає в оцінці спірних наказів про звільнення позивача на відповідність їх критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та вимогам частини другої статті 19 Конституції України.
49. Враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваних наказів стали висновки службового розслідування, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.
50. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 26 січня 2016 року № 58 призначено службове розслідування по факту виклику поліцейських 25 січня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1, де проживає позивач, біля квартири якого перебували співробітники УСБУ в Чернівецькій області, яким було встановлено, що позивачем грубо порушено дисципліну, що виразилось у невиході на службу без поважних причин.
51. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі вказаного висновку службового розслідування відповідач неправомірно застосував до останнього спірний вид дисциплінарного стягнення, виходячи з такого.
52. Зважаючи на вимоги Інструкції № 230, висновок службового розслідування від 27 січня 2016 року не містить інформації про врахування при обранні позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підстав застосування саме цього виду стягнення та з яких підстав орган, що проводив службове розслідування, дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого виду стягнення, не зазначено про існування чи відсутність та врахування відповідачем при обранні виду дисциплінарного стягнення обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків та до скоєного.
53. Крім цього, Верховний Суд наголошує на наступному.
54. Застосування певного виду стягнення повинне відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
55. Верховний Суд враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду дисциплінарного стягнення та наголошує, що таке рішення має прийматися останнім з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.
56. В рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
57. Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
58. Тому доводи Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про законність компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, які він розуміє як дискреційні, не можуть бути прийняті до уваги.
59. Верховний Суд наголошує, що Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
60. Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права.
61. Оскільки щодо дій посадовців публічної влади висунуто вимогу законності, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесуальних і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).
62. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
63. Таким чином, повноваження Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області чітко визначені законом та, зокрема, щодо прийняття рішення про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, - Інструкцією № 230.
64. Однак, наявність таких повноважень у відповідача не означає, що він як орган державної влади не повинен дотримуватись встановленому на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
65. Отже, проведення службового розслідування та складений за його результатами відповідний висновок повинні здійснюватись у суворій відповідності з чітко встановленою та визначеною правовою процедурою (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
66. Проте, вказаний вище висновок не відповідає зазначеним принципам, з його змісту не вбачається, що він прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а тому не може вважатись законною підставою для прийняття спірних наказів.
67. За такого правового регулювання та встановлених судами обставин справи суд касаційної інстанції вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність спірних наказів відповідача, обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
68. Верховний Суд наголошує, що порушення процедури проведення службового розслідування є достатньою підставою для скасування спірних наказів, як актів індивідуальної дії, складених на підставі висновків такого розслідування.
69. Враховуючи вищенаведені обставини, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 66 від 27 січня 2016 року та № 13 о/с від 27 січня 2016 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку.
70. Щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки його правильності, оскільки скаржником у касаційній скарзі не ставиться під сумнів такий розмір та відсутні посилання на неправильність такого розрахунку.
71. Доводи скаржника щодо відсутності підстав для стягнення коштів на користь позивача за навчання в Національній академії внутрішніх справ не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.
72. Судами встановлено, що станом на дату звільнення з посади заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 навчався в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» на державній формі навчання терміном 1 рік 8 місяців для здобуття ступеню магістра права за напрямком оперативно-розшукової діяльності.
У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27 січня 2016 року № 13 о/с між позивачем та Національною академією внутрішніх справ України в особі ректора укладено договір про підготовку здобувача вищої освіти магістра № 14-1926МП від 18 квітня 2016 року .
Наказом Національної академії внутрішніх справ України № 551 від 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 дозволено скласти атестацію на умовах договору з фізичними та юридичними особами у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції за умови ліквідації академічної та фізичної різниці за 13 семестр до 30 квітня 2016 року.
Відповідно до п. 4.3 вказаного договору загальна вартість освітньої послуги становить 7089,04 грн.
73. Посилання скаржника на Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260 та відсутність у ньому можливості такого стягнення, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги у цій частині, оскільки навчання це постійно триваючий процес, а відновлення становища, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 у інший спосіб, ніж стягнення коштів, які він витратив та таке навчання, на думку Суду, не вбачається за можливим.
74. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
75. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
76. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
77. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
78. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.
79. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
80. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
81. Отже, касаційна скарга Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
82. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 824/167/16-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов