Постанова

Іменем України

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 824/254/21

провадження № 61-2167ав22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Романенко О. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) -компанія «Bollwerk Finanzierungs-und

Industriemanagement AG»,

представник заявника - Жила Юрій Юрійович,

стягувач - акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»;

за участю:

представника заявника - Архіпова Олександра Юрійовича,

представника стягувача - Козуба Богдана Юрійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду

(м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) справу за заявою компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 06 серпня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (Україна) до компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Республіка Австрія) про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені за прострочку оплати товару, 3 % річних та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, за апеляційною скаргою компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Таргоній Д. О. від 10 січня 2022 року.

Зміст заявлених вимог

У листопаді 2021 року компанія «Bollwerk Finanzierungs-und

Industriemanagement AG» звернулася до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) від 06 серпня 2021 року у справі

№ 274/2020 за позовом АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Республіка Австрія) про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені за прострочку оплати товару, 3 % річних та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.

На обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що 05 грудня 2019 року між АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (продавець) та компанією «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (покупець) укладено контракт № 115/1-19, за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукцію виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Кількість товару визначається у відповідних додатках, що є невід`ємною частиною до контракту.

Вказував, що за умовами контракту АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» повинно було поставити компанії «Bollwerk Finanzierungs-und

Industriemanagement AG» товар у загальному обсязі 8 000,00 метричних тон, однак виконало свій обов`язок лише частково, поставивши

6 188,00 метричних тон.

У квітні 2020 року АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в односторонньому порядку припинило поставку товару за контрактом, у зв`язку із чим 28 травня 2020 року заявник звернувся до АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» із листом, у якому просив повідомити причини припинення поставки товару за контрактом та зазначив про зупинення оплати товару до повного виконання продавцем своїх зобов`язань.

Листами від 05 червня 2020 року, від 23 червня 2020 року та від 26 листопада 2020 року було повторно повідомлено продавця про зупинення оплати товару до його поставки у повному обсязі з проханням виконати зобов`язання з поставки товару відповідно до умов контракту.

Компанія «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» вважає, що зазначені дії відповідають положенням пункту 13.2 контакту, за умовами якого передбачено право покупця призупинити оплату товару внаслідок односторонньої відмови продавця від виконання своїх зобов`язань з поставки його повної кількості у визначені контрактом терміни, а також встановлено граничні строки розрахунків, які згідно з Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою правління Національного банку України № 5 від 02 січня 2019 року, становлять 365 календарних днів.

Заявник вказував, що незважаючи на вищевикладене, у листопаді 2020 року AT «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернулося до МКАС із позовом до компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення заборгованості за контрактом.

Рішенням МКАС від 06 серпня 2021 року у справі №274/2020 позов

AT «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» задоволено частково.

Стягнуто з компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на користь АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» заборгованість за поставлений товар у розмірі 7 230 440,00 дол. США, пеню у розмірі

72 112,05 дол. США, 3% річних у розмірі 18 028,01 доларів США та на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору - 35 874,53 дол. США, усього - 7 356 454,59 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважає, що зазначене рішення МКАС суперечить публічному порядку України, оскільки суд захистив права продавця, які не були порушені, так як строк виконання компанією «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» зобов`язань за контрактом не сплинув ні на дату звернення із позовом, ні на час розгляду справи № 274/2020.

Посилаючись на положення пункту 2 частини другої статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункту 2 частини другої статті 459 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник просив скасувати рішенням МКАС від 06 серпня 2021 року у справі №274/2020.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду (суду першої інстанції)

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про скасування рішення МКАС від 06 серпня 2021 року.

Судове рішення мотивовано тим, що відсутні докази на підтвердження того, що оскаржуване арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або таке рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна. Доводи компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» визнані такими, що зводяться до незгоди з правильністю застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору по суті та є переоцінкою доказів, досліджених в процесі арбітражного розгляду, що перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги та її рух у суді апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі компанія «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про скасування рішення МКАС від 06 серпня 2021 року у справі № 274/2020.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції не урахував правові висновки Верховного Суд, викладені у постановах

від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018 та від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19, щодо визначення публічного порядку, у зв`язку із чим не звернув належної уваги на те, що допущені МКАС порушення норм матеріального права є настільки значними, що оскаржуване арбітражне рішення суперечить фундаментальним процесуальним та матеріально-правовим принципам, на яких ґрунтується публічний правопорядок України.

Порушенням фундаментальних процесуальних та матеріально-правових принципів заявник вважає розгляд справи та ухвалення МКАС рішення

від 06 серпня 2021 року у справі № 274/2020 за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу позивача на момент звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/254/21.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» Архіпов О. Ю. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У поданому відзиві на апеляційну скаргу АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»посилається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанцій. Зазначає, що боржник фактично оспорює рішення по суті вирішення спірних правовідносин, які у свою чергу ґрунтуються на договірних засадах. При цьому зміст укладеного між сторонами контракту не свідчить про застосування норми права, яка порушує публічний порядок. Оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року не виходить за межі контракту, не впиває на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна та не заподіює шкоду її суверенітету чи безпеці.

У судовому засіданні представник АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» Козуб Б. Ю. доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, підтримав, зазначив, що МКАС виніс вісім арбітражних рішень про стягнення заборгованості з компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на користь АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», які не були виконані.

Фактичні обставини справи

05 грудня 2019 року між АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та компанією «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» укладено контракт № 115/1-19, за умовами якого АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (продавець) продає, а компанія «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (покупець) купує продукцію виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Кількість товару визначається у відповідних додатках, що є невід`ємною частиною контракту. Дозволяється відхилення від зазначеної кількості у межах +/- 5%. Кількістю поставленої партії товару вважається кількість, зазначена у відповідній залізничній накладній (пункт 2.2 контракту).

05 грудня 2019 року до зазначеного контракту сторони підписали додаток № 1, а 12 грудня 2019 року - додатки №№ 2, 3, 4, в яких погодили ціну, кількість та загальну вартість товару, а також місце поставки.

Рішенням МКАС від 06 серпня 2021 у справі №274/2020 за позовом

АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» про стягнення 7 581 845,09 дол. США за контрактом, позовні вимоги АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» задоволено частково.

Стягнуто компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» на користь АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» заборгованість за поставлений товар у розмірі 7 230 440,00 дол. США, пеню у розмірі

72 112,05 дол. США, 3% річних у розмірі 18 028,01 дол. США та на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору - 35 874,53 дол. США, а всього 7 356 454,59 дол. США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Відповідно до статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; чи арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

У постанові Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018 вказано, що під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них.

Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року в справі № 761/46285/16, від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19, від 27 січня 2022 року у справі № 824/170/21.

Доводи компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» щодо порушення арбітражним рішенням публічного порядку України зводяться до незгоди з правильністю застосування МКАС норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, з правильністю визначення строку виконання зобов`язання та не свідчать про порушення публічного порядку України.

Посилання заявника на істотні, на його думку, порушення матеріальних та процесуальних норм при ухваленні арбітражного рішення, зокрема на відсутність порушеного права позивача, не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Компанія «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» не надала доказів на підтвердження того, що рішення МКАС від 06 серпня 2021 року у справі № 274/2020 стосується суспільних, економічних та соціальних основ держави, або ж спрямоване на втручання у публічний порядок держави Україна.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що рішення МКАС

від 06 серпня 2021 року у справі № 274/2020 не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних господарських правовідносин, а обставини, встановлені цим рішенням МКАС, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року - без змін.

Керуючись статтями 24 351 368 375 381-384 454 459 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу компанії «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович