Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 824/25/23

провадження № 61-6990ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Іванова В. А.,

учасники справи (сторони третейського розгляду):

заявник (позивач в третейському спорі) - Кредитна спілка «СуперКредит»,

боржник (відповідач в третейському спорі) - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в складі судді Сушко Л. П.? у справі за заявою Кредитної спілки «СуперКредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 18 січня 2022 року у справі за позовом Кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2023 року Кредитна спілка «СуперКредит» (далі - КС «СуперКредит») звернулася до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» (далі - третейський суд) від 18 січня 2022 року задоволено позов КС «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 423,46 грн. Рішення третейського суду від 18 січня 2022 року набуває чинності з моменту його проголошення, підлягає негайному виконанню, є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України «Про третейські суди». ОСОБА_1 добровільно не виконала вказане рішення третейського суду.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року заяву КС «СуперКредит» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 18 січня 2022 року задоволено. Видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Супер Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 423,46 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 1 342,00 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доказів оскарження рішення третейського суду з підстав, передбачених цим Законом, та доказів добровільного виконання рішення третейського суду матеріали справи не містять. Підстав, встановлених статтею 486 ЦПК України, для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не встановлено. Зі змісту договору позики та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вказаний спір підвідомчий третейському суду. Строк для звернення за видачею виконавчого листа заявником не пропущено. Третейська угода недійсною не визнана. Рішення третейського суду не містить способу захисту прав та охоронюваних інтересів, який не передбачений законом. Судом також не встановлено невідповідності складу третейського суду вимогам закону.

Аргументи учасників справи

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року та направити справу на новий розгляд; витребувати матеріали провадження № 171/21 з третейського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

вона не була належно повідомлена третейським судом про розгляд справи;

в суді апеляційної інстанції на подану заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення її представником заявлені клопотання про відкладення розгляду судового засідання від 06 квітня 2023 року, однак заявлене клопотання розглянуто не було;

суд не звернув належної уваги на її посилання на пункт 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди», згідно з яким третейським судам заборонено розглядати справи даної категорії;

третейським судом та Київським апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що унеможливило надати їй свої доводи (докази) в судовому засіданні.

У серпні 2023 року від КС «СуперКредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про третейські суди» у постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду. Відповідно до частини другої статті 10 Регламенту третейського суду всі письмові процесуальні документи направляються учасникам третейського розгляду тільки цінним листом з описом вкладеного. В матеріалах третейської справи № 171/21 містяться докази (описи вкладення у цінний лист) направлення апелянту ухвали про порушення третейського розгляду, де містилась інформація про дату проведення засідання та рішення. Отже, наявність в матеріалах третейської справи описів вкладення у цінний лист про відправлення апелянту ухвали про порушення третейського розгляду та рішення і є доказами направлення йому відповідних процесуальній документів.

Боржник є поручителем за договором поруки № СК53/017/18/135/21СЗ від 27 січня 2018 року до кредитного договору № СК53/017/18/135/21СЗ від 27 січня 2018 року. Договір поруки за своєю правовою природою є видом забезпечення зобов`язань, предметом якого є зобов`язання поручителя нести солідарну відповідальність поряд з боржником за основним зобов`язанням, і відтак предмет договору поруки не становить надання послуг кредитором поручителю та відповідно поручитель не є споживачем в розумінні положень статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Така сама позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 липня 2019 року у справі № 757/28305/15-ц, від 24 травня 2017 року у справі № 755/30974/14-ц; Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18); Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/11937/16-ц, де зазначено, що поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали апеляційного суду; відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 вересня 2023 року.

Учасники справи в засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року повернуто клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування матеріалів провадження № 171/21 з третейського суду.

Фактичні обставини

Суд першої інстанції встановив, що 27 січня 2018 року між КС «СуперКредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № СК53/017/18/135/21СЗ, відповідно до пункту 1.1 якого КС «СуперКредит» зобов`язалась надати ОСОБА_4 фінансовий кредит у сумі 10 000,00 грн.

27 січня 2018 року між КС «СуперКредит» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору кредитної лінії № СК53/017/18/135/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 27 січня 2018 року. Відповідно до пункту 1 наведеного додаткового договору сторони погодили, що КС «СуперКредит» надає позичальнику транш у розмірі 10 000,00 грн. З врахуванням вказаного траншу сума залишку виданого позичальнику кредиту складає 10 000,00 грн.

27 січня 2018 року між позивачем, позичальником та ОСОБА_1 укладено договір поруки № СК53/017/18/135/21СЗ, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки відповідач відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

18 січня 2022 року третейським судом у справі № 171/21 за позовом КС «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято рішення, відповідно до якого вказаний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача: суму несплаченого тіла кредиту станом на 01 грудня 2021 року в розмірі 6 072,35 грн; суму нарахованих процентів за період з 24 січня 2020 року по 27 січня 2021 року в розмірі 4 301,32 грн; суму втрат від інфляції за прострочення повернення тіла кредиту у розмірі 1 028,08 грн; три проценти річних від простроченого тіла кредиту у розмірі 491,26 грн; три проценти річних від прострочених процентів у розмірі 130,45 грн; сума витрат на правову допомогу в розмірі 2 400,00 грн; сума сплаченого третейського збору в розмірі 3 000,00 грн. Разом сума заборгованості складає в розмірі 17 423,46 грн.

Доказів оскарження рішення третейського суду з підстав, передбачених цим Законом, та доказів добровільного виконання рішення третейського суду матеріали справи не містять. Третейська угода недійсною не визнана.

Позиція Верховного Суду

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ (частини перша та друга статті 51 Закону України «Про третейські суди»).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

При розгляді справи суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу (частина третя статті 485 ЦПК України).

Суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (стаття 486 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться у частині шостій статті 56 Закону України «Про третейські суди».

Аналіз статті 486 ЦПК України та статті 56 Закону України «Про третейські суди» свідчить, що при розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. У статті 486 ЦПК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, тягар доведення наявності яких покладається на сторону, яка обґрунтовує необхідність відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

До третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 1 Закону України «Про третейські суди»).

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18) зазначено, що «відповідно до вимог 553 ЦК України договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає і існує лише за умови існування основного, забезпеченого договору, яким у даному випадку є кредитний договір. Акцесорний договір не є споживчим договором, а сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення особистих потреб поручителя. Вимоги пункту 14 статті 6 Закону № 1701-IV щодо обмеження компетенції третейських судів не поширюється на спори, що виникають з акцесорних договорів навіть за умови, якщо такими договорами забезпечено виконання зобов`язання за споживчим договором».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 є поручителем за кредитним договором, заборгованість за яким стягнено рішенням третейського суду у справі № 171/21 від 18 січня 2022 року, тому спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором підвідомчий третейському суду.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи третейським судом, колегія суддів відхиляє, оскільки це не є підставою для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду згідно зі статтею 486 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що в суді апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання представника боржника про відкладення розгляду судового засідання, оскільки заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви (частина перша статті 485 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що відсутні підстави, встановлені статтею 486 ЦПК України, для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. За таких обставин суд зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви, тому оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 24 367 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат