ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
м.Київ
справа №824/478/16-а
провадження №К/9901/14303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Інвест»
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 (суддя Брезіна Т.М.) і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Біла Л.М., судді Граб Л.С., Гонтарук В.М.)
у справі №824/478/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Інвест»
до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області
про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Інвест» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.06.2016 і постанову від 21.06.2016 №21/16/1024-1.20/2-1661 про накладення штрафу в розмірі 14500 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №824/478/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Інвест» з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №824/478/16-а та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до направлення від 06.06.2016 №15/16 управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області передбачено здійснення планової перевірки на об'єкті містобудування: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соцкультпобуту на вул. Руській, 233-А (блок Б) в м. Чернівці з 06.06.2016 по 14.06.2016. Інспекторами, які будуть здійснювати перевірку визначено: Кушнір О.А. та Лупаштян І.М.
Підставою для проведення зазначеної планової перевірки слугував наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про затвердження плану перевірок об'єктів будівництва на ІІ квартал" від 28.03.2016 №183.
5. Телефонограмою від 10.06.2016 № 1024-1.20/2-1587 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест", що для проведення вказаної перевірки необхідно 13.06.2016 о 14:00 год забезпечити присутність уповноваженої особи на об'єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з об'єктами соцкультпобуту" за адресою: вул. Руська, 233-А (блок Б), м.Чернівці.
6. 13.06.2016 посадові особи відповідача не були допущені директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" Димедом В.В. для проведення перевірки, тому Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
7. Листом від 21.06.2016 № 27 позивач надав пояснення відповідачу щодо проведеної перевірки 13.06.2016, де зазначено, що директор товариства вказав, що був повідомлений про проведення перевірки з 01.06.2016 по 14.06.2016, однак 06.06.2016 у визначний відповідачем час з 15:30 по 17:00, інспектори не з'явились на проведення перевірки на будівельний майданчик по вул. Руській, 233-А (блок Б), м. Чернівці. Крім того, позивач вказує, що 13.06.2016 двоє інспекторів: Кушнір О.А. та Лупаштян І.М. приблизно о 16:00 прибули в офіс по вул. Головній, 226-А з направленням на перевірку, яких директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" особисто ознайомив із законодавством про мораторій на проведення перевірок в 2016 році та повідомив, що інспектори мають право безперешкодного доступу на об'єкти будівництва.
8. 21.06.2016 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області винесено постанову № 21/16/1024-120/2-166 про накладення штрафу у сумі 14500 грн за порушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" за недопущення посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області для проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
9. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що постанова про накладення штрафу у сумі 14500 грн. за порушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" за недопущення посадових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області для проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є законною та прийнятою у відповідності до вимог чинного законодавства.
11. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII.
12. Позивач вважає, що суди неповно з'ясували обставини справи, а саме залишили поза увагою те, що акт про недопущення посадових осіб до перевірки та протокол про правопорушення були складені відповідачем без відома уповноваженої особи товариства, не підписані, не зазначено про відмову від підпису, що є порушенням законодавства.
13. За посиланням скаржника, суди дійшли помилкового висновку про недопущення позивачем представників відповідача до перевірки на місце об'єкта будівництва, оскільки співробітники Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області для проведення перевірки з'явилися не за адресою об'єкта будівництва, а за місцезнаходженням офісу позивача.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
15. Щодо посилань в касаційній скарзі на заборону проведення перевірок, встановлених нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері державного архітектурного нагляду.
16. Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
17. Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом №71-VІІІ, стосується лише контролюючих органів, визначених у п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.
18. Оскільки завданням органів Державної архітектурно-будівельної інспекції є здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України. Відтак вказана заборона на проведення перевірок на спірні правовідносини не поширюється.
19. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з п. 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з п. 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
20. З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
21. Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
22. Таким чином, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією, регулювались саме п. 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01.07.2015, тоді посадові особи відповідача у цій справі прибули для здійснення перевірки 13.06.2016.
23. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 24.07.2018 у справі №810/4824/15, від 07.10.2019 у справі №809/569/16 і підстав для відступу від неї колегія суддів не вбачає.
24. Щодо припису та постанови відповідача про накладення штрафу, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль, як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - Порядок № 553).
Пунктом 14 Порядку № 553 передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.
Форма акта про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 № 240.
26. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у разі недопущення посадових осіб інспекції для проведення перевірки необхідно скласти акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 2 ч. ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
27. Натомість шляхом складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил неможливо усунути стверджуване відповідачем порушення, яке полягає у недопущенні перевіряючих до проведення перевірки, оскільки таке недопущення вже відбулось і зобов'язання у подальшому допустити перевіряючих не усуне факту порушення.
При цьому Верховний Суд зазначає, що позовна вимога про скасування припису також не впливає на відновлення прав позивача, тому не підлягає задоволенню.
Висновки судів попередніх інстанцій про правомірність припису не вплинули на прийняття вірного висновку у цій справі та не можуть бути підставою для скасування судових рішень.
28. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 13.06.2016 р. посадових осіб не було допущено до проведення перевірки директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест", що не заперечується позивачем та підтверджується змістом позовної заяви.
Також суди встановили, що відповідно до протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.06.2016 позивачу повідомлено про розгляд справи про порушення у сфері містобудівної діяльності 21.06.2016 о 16:00.
21.06.2016, тобто в день винесення оскаржуваної постанови, позивач надав письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах справи, і в яких зокрема зазначено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" та посилався на мораторій на проведення перевірок у 2016 році та фактично вважав неправомірними вихід на перевірку відповідача у зв'язку із існуванням, на його думку, заборони на її проведення.
29. З урахуванням того, що станом на 13.06.2016 на позивача мораторій не поширювався, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" не було підстав для недопуску уповноважених осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, а отже постанова відповідача про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Інвест" за недопущення посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області для проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є правомірною.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими.
30. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій, були ретельно перевірені та відхилені апеляційним адміністративним судом та не спростовують вірних висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
33. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Інвест» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №824/478/16-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний