ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №824/616/17-а
провадження №К/9901/46855/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання наказу протиправним, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Левицького В. К., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року,
прийняту у складі колегії суддів: Ватаманюка Р. В. (головуючий), Сторчака В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М.
І. Суть спору
1. 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (надалі також відповідач, ГУНП в Чернівецькій області), в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області від 20 лютого 2017 року № 39 в частині покарання (пункт 1);
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області від 1 березня 2017 року № 33 о/с в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з поліції;
1.3. поновити його на роботі старшим інспектором з режиму секретності УКР ГУНП в Чернівецькій області;
1.4. стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 березня 2017 року до дня поновлення на роботі.
2. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у відповідача не було підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з служби в поліції, оскільки були відсутні докази доведеності вини у вчиненні дисциплінарного проступку. Позивач стверджував, що єдиною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції, на думку відповідача, був факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Однак, наведена обставина спростовується постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2017 року у справі № 727/4884/17, якою скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2017 року та закрито провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, позивач вважав, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
3. Відповідач позов не визнав, покликаючись на безпідставність заявлених вимог.
4. Крім того, під час судового розгляду відповідач неодноразово вказував на пропущення позивачем строку звернення до суду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. З 25 жовтня 2005 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію.
6. 19 лютого 2017 року приблизно о 04:10 год. Позивач, рухаючись на своєму автомобілі PEUGEOT EXPERT, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Гагаріна, 93 був зупинений працівниками УПП м. Чернівці у зв`язку із тим, що на автомобілі не працювала ліва фара в режимі ближнього світла.
7. Під час перевірки документів водія, що дають право на керування транспортним засобом, поліцейський УПП в м. Чернівці запідозрив, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти медичний огляд у Чернівецькому обласному наркологічному диспансері на стан алкогольного сп`яніння. Позивач погодився пройти медичне освідчення у Чернівецькому обласному наркологічному диспансері.
8. За результатами медичного огляду позивача, 19 лютого 2017 року 04:45 год. лікарем-наркологом КМУ «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» Кострибою В. В. складено висновок № 563 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
9. На підставі вказаного висновку, цього ж дня о 05:50 год. інспектором роти № 1 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенантом поліції Вівчарюк О. Р. складено протокол серії БР № 238526 на громадянина ОСОБА_1 про те, що він 19 лютого 2017 року о 04:15 год. у м. Чернівці по вул. Гагаріна, 93 керував автомобілем PEUGEOT EXPERT, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 29 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
10. Про даний факт УПП в м. Чернівці повідомило УВБ в Чернівецькій області ДВБ Національної поліції України, яке, своєю чергою, 19 лютого 2017 року проінформувало начальника ГУНП в Чернівецькій області.
11. Цього ж дня заступник відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області подав на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області доповідну записку, в якій просив провести службове розслідування за фактом керування транспортним засобом старшим інспектором з режиму секретності УКР ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.
12. На підставі інформації УВБ в Чернівецькій області ДВБ Національної поліції України від 19 лютого 2017 року та доповідної записки заступника начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області від 19 лютого 2017 року, 20 лютого 2017 року ГУНП в Чернівецькій області видало наказ № 157 «Про призначення та проведення службового розслідування».
13. 20 лютого 2017 року за результатами проведеного службового розслідування комісією складено висновок, який затверджений начальником ГУНП в Чернівецькій області, в якому зафіксовано, що позивач, будучи поліцейським, перебуваючи поза службою, допустив керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги статей 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимоги пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». У зв`язку з наведеним, комісією запропоновано за грубе порушення службової дисципліни звільнити зі служби в поліції позивача.
14. Цього ж дня ГУНП в Чернівецькій області видало наказ № 39 «Про покарання», яким за грубе порушення службової дисципліни, старшого інспектора з режиму секретності УКР ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.
15. 1 березня 2017 року наказом ГУПН в Чернівецькій області № 33 о/с «По особовому складу», відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з режиму секретності УКР ГУНП в Чернівецькій області, з 6 березня 2017 року.
16. 6 березня 2017 року позивач отримав трудову книжку та військовий квиток.
17. У подальшому, 26 травня 2017 року за результатами розгляду матеріалів, які направлені УПП в м. Чернівці ДПП Національної поліції України, про притягнення до адміністративний відповідальності ОСОБА_1 за статтею 130 КУпАП, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 727/4884/17 провадження у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
18. Апеляційний суд Чернівецької області постановою від 31 липня 2017 року у справі № 727/4884/17 апеляційну скаргу задовольнив; скасував постанову судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 і закрив провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
19. 7 серпня 2017 року, отримавши вказане судове рішення, позивач звернувся до начальника ГУНП в Чернівецькій області з листом, у якому, з урахуванням зазначеної постанови апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2017 року, просив:
поновити його на службі в поліції на ту ж посаду, у зв`язку з поспішним та незаконним звільненням зі служби в поліції;
внести відповідні записи в трудову книжку та виплатити середньомісячну грошову компенсацію з 1 березня 2017 року по день поновлення на роботі.
20. 21 серпня 2017 року відповідач листом повідомив позивача, що рішення апеляційного суду Чернівецької області прийнято до уваги. В той же час, в листі зазначено, що для скасування наказу про звільнення його зі служби та поновлення його на посаді на даний час немає підстав, оскільки предметом розгляду апеляційного суду Чернівецької області не стало питання щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» та поновлення на службі.
21. Вищенаведене зумовило звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
22. Ухвалою від 27 жовтня 2017 року Чернівецький окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
23. Цією ж ухвалою Чернівецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУНП в Чернівецькій області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
24. Таке своє рішення суд першої інстанції, якого в подальшому підтримав апеляційний суд, мотивував тим, що використання позивачем позасудового порядку поновлення свого порушеного права, шляхом звернення до відповідача із заявою про поновлення його на роботі за наслідками встановлення факту відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
25. На думку суду першої інстанції, позивач скористався своїм правом і обрав такий засіб захисту, як звернення до ГУНП в Чернівецькій області із заявою про поновлення його на роботі, оскільки, враховуючи практику відповідача в аналогічних правовідносинах, правомірно очікував, що його поновлять на роботі.
26. Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позов задовольнив повністю:
26.1. визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Чернівецькій області від 20 лютого 2017 року № 39 «Про покарання» в частині звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни старшого інспектора з режиму секретності управління карного розшуку ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
26.2. визнати протиправним та скасував наказ ГУНП в Чернівецькій області від 1 березня 2017 року № 33 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з режиму секретності управління карного розшуку ГУНП в Чернівецькій області, з 6 березня 2017 року;
26.3. поновив ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з режиму секретності управління карного розшуку ГУНП в Чернівецькій області з 07 березня 2017 року;
26.4. стягнув з ГУНП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 березня 2017 року по 7 листопада 2017 року в розмірі 29036,29 гривень.
27. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності фактів, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів першої й апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджуючи про безпідставність поновлення позивачеві строку звернення до адміністративного суду.
29. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.
30. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.
V. Нормативне регулювання
31. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
32. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
33. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
35. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» набрав чинності 7 жовтня 2018 року.
36. Відповідно до статті 20 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п`яти днів надсилається за належністю, про що повідомляється заявникові.
Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників, дії чи рішення яких оскаржуються.
37. Статтею 21 Дисциплінарного статуту обумовлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.
Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об`єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.
38. Відповідно до статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді першої інстанції, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Частини перша, друга статті 71 згаданого Кодексу визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
40. За змістом частини першої статті 99 КАС України у згаданій редакції адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
41. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).
42. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
43. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї ж статті).
44. Згідно з частиною першою статті 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
45. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга зазначеної статті).
46. Аналогічні вимоги закріплені у статті 123 чинної редакції КАС України, а саме:
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
47. Отже, за змістом указаних норм процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
VІ. Оцінка Верховного Суду
48. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд указує помилковість висновків судів і зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору.
49. Так, зі змісту статті 20 Дисциплінарного статуту висновується, що законодавець передбачив альтернативні, не пов`язані між собою, адміністративну (аж до міністра внутрішніх справ України) та судову процедури оскарження рішень про накладення на дисциплінарних стягнень.
50. Відтак, застосування у даному випадку частини четвертої статті 99 КАС України (у відповідній редакції) є необґрунтованим.
51. Беручи до уваги наведене та враховуючи, що з позовом про оскарження наказів відповідача від 20 лютого та 1 березня 2017 року, ознайомившись із останніми 6 березня 2017 року, позивач звернувся до суду лише 23 серпня 2017 року, Верховний Суд констатує недоведення з боку позивача наявності об`єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які зумовили пропущення ним місячного строку звернення до суду у цій категорії справ.
52. Зокрема, розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення в судах першої й апеляційної інстанцій у порядку КУпАП не можуть бути самостійною підставою визнавати поважним строк звернення до суду з позовом про поновлення на публічній службі.
53. Отже, суди дійшли передчасного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
54. Відтак, покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи відповідача щодо порушення з боку судів норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження.
VІІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
55. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме на підставі передчасного висновку про поважність причин пропуску
ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
56. Верховний Суд, своєю чергою, у силу приписів статті 341 КАС України обмежений у праві зібрання нових доказів і додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
57. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
58. Судам під час нового розгляду необхідно повторно надати оцінку причинам пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду на предмет їх поважності, за необхідності - витребувати у позивача відповідні пояснення та докази, і, за наявності підстав для поновлення цього строку, ретельно дослідити спірні правовідносини та надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України.
VІІI. Судові витрати
59. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3 260 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити частково.
2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 824/616/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич