№ 824/68/22 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 824/68/22

провадження № 61-9174ав22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Дернового І. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі»,

стягувач - NP Trade GmbH (Німеччина),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у справі за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року в справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору, апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» та NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року за заявою NP Trade GmbH (Німеччина) про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування

У липні 2022 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна)) звернулося до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору.

На обґрунтування заяви зазначило, що 27 травня 2015 року між NP Trade GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) укладено контракт № 53-129-01-15-00512, за умовами якого NP Trade GmbH (Німеччина) зобов`язалося поставити товар (елегазові вимикачі) виробництва ALSTOM Grid SAS (Франція), а ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) зобов`язалося прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, передбачених контрактом.

Проте ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не здійснило оплату за поставлений товар у сумі 60 000 євро.

На підставі арбітражного застереження, передбаченого розділом 11 контракту від 27 травня 2015 року, NP Trade GmbH (Німеччина) звернулося до МКАС при ТПП України з позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору.

Рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) 60 000 євро - заборгованість за поставлений товар, 1 721,10 євро - три проценти річних та 4 357,24 євро - компенсація витрат зі сплати арбітражного збору.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не погоджується з рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 та вважає, що воно підлягає скасуванню.

При цьому вказує, що укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та NP Trade GmbH (Німеччина) контракт містить елементи договору поставки та арбітражної угоди, тому строк його дії, передбачений пунктом 1 Додаткової угоди від 29 грудня 2017 року № 6 до контракту, - до 30 червня 2018 року застосовується і до арбітражного застереження, як невід`ємного елементу контракту.

На момент арбітражного розгляду дія арбітражної угоди закінчилась, тому МКАС при ТПП України не є компетентним судом та, відповідно, не мав право приймати рішення по суті спору.

Крім того, зазначає, що рішення міжнародного арбітражного суду суперечить публічному порядку України, а його виконання загрожує безпеці й економіці України у зв`язку з тим, що ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; стягнення з підприємства коштів у розмірі 66 078,34 євро під час дії воєнного стану матиме наслідком неналежного забезпечення виплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема, в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в задоволенні заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, прийнятого у місті Києві у складі: голови складу Кузнєцової Н. С., арбітрів: Атаманової Ю. Є., Стретовича В. М., у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору - відмовлено.

Рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору - залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що заявник не підтвердив наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», які можуть бути підставами для задоволення заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що розгляд справи № 127/2021 здійснювався МКАС при ТПП України на підставі арбітражної угоди, яка укладена між ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та NP Trade GmbH (Німеччина) у вигляді арбітражного застереження, що міститься в розділі 11 контракту від 27 травня 2015 року.

Спір між NP Trade GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) стосується оплати за контрактом, тобто зобов`язань, що виникли з контракту і продовжували існувати на день звернення NP Trade GmbH (Німеччина) до арбітражу.

Хоча строк дії контракту встановлено до 30 червня 2018 року, проте його умови не були виконані ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна).

Під час розгляду справи у МКАС при ТПП України ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не подавало заяв про відсутність у судукомпетенції, натомість подавало процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, чим фактично визнало компетенцію міжнародного арбітражного суду та дію арбітражної угоди.

Встановивши, що міжнародний арбітражний суд діяв в межах своїх повноважень, вирішив спір між сторонами в межах своєї компетенції, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про скасування рішення міжнародного арбітражного суду є необґрунтованими.

Посилання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на те, що воно відноситься до підприємств, що має стратегічне значення для економіки держави та стягнення грошових коштів вплине на платоспроможність останнього, а також може призвести до банкрутства підприємства, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника і не можуть бути підставою для скасування арбітражного рішення та звільнення підприємства від обов`язку виконувати зобов`язання за контрактом.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не надано доказів, що рішення МКАС при ТПП України порушує принцип недискримінації, принцип правової визначеності та конституційні засади юридичної відповідальності.

Доводи заявника, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України зводяться до незгоди з застосуванням МКАС при ТПП України норм матеріального права при вирішенні спору по суті, аналіз чого перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції.

Спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), які не передбачають застосування норми права іноземної держави.

Короткий зміст додаткової ухвали суду апеляційної інстанції

Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заяву представникаNP Trade GmbH (Німеччина) - Іваненка М. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) витрати на правову допомогу у розмірі 800 євро.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив з того, що NP Trade GmbH (Німеччина) документально підтверджено понесення під час розгляду справи у Київському апеляційному суді витрат на правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Конвента Ліґал» на підставі договору про надання правової допомоги від 25 травня 2021 року № 25/05/21 та додаткових угод до договору від 11 липня 2022 року, 21 липня 2022 року, в розмірі 8 152 євро.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у заявленому NP Trade GmbH (Німеччина) розмірі є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Урахувавши заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останнє просило відмовити у стягненні таких витрат, а у разі їх стягнення - зменшити їх розмір, взявши до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом робіт щодо надання професійної правничої допомоги NP Trade GmbH (Німеччина), обсяг фактично виконаної роботи, суд зробив висновок про доведеність NP Trade GmbH (Німеччина) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 євро.

При цьому суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 800 євро є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції як суду першої інстанції, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційним до предмета спору.

Кваліфікація представника NP Trade GmbH (Німеччина) - Іваненка М. А. не має правового значення для відшкодування витрат, які пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, позиції інших учасників справи

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та постановити ухвалу про задоволення заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) й скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом як судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони контракту уклали змішаний договір, який містить елементи поставки та арбітражної угоди.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що на виконання вимог законодавства сторони погодили строк дії контракту як єдиного цілого, зазначивши виключення, які застосовуються до окремих структурних елементів контракту.

За змістом контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2018 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.

Отже, строк дії всіх умов, зафіксованих в контракті, - до 30 червня 2018 року, за виключенням домовленостей щодо оплати та гарантійних зобов`язань.

Таким чином і арбітражна угода діяла до 30 червня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що арбітражна угода мала обмежений строк дії та на час арбітражного розгляду справи ця угода не була дійсною, тому арбітражний суд не мав права приймати рішення по суті спору. Крім того, рішення МКАС при ТПП України прийняте 31 січня 2022 року, тобто майже через 3 роки і 7 місяців з часу, коли арбітражна угода припинила дію.

Суд не надав оцінки доводам заявника, що справа розглянута арбітражним судом, який не є компетентним.

Поза увагою суду залишилося також те, що в арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Оскільки спір виник щодо виконання контракту про публічні закупівлі, тому розгляд цієї справи МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України; виконання підприємством цього арбітражного рішення та сплати ним коштів у визначеному розмірі під час дії воєнного стану має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, а також призведе до неналежного забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, доведення підприємства до банкрутства, вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, в тому числі у зимовий період, а також на постійну готовність України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Наявність такої загрози для ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) свідчить про наявність загрози правам та інтересам суспільства і економіки держави в цілому, що завдасть шкоди суверенітету або безпеці України, тому арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який діє на даний час.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та підтвердила, що зазначені обставини є надзвичайними і невідворотними.

Зазначене свідчить, що боржник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати продукції за контрактом з 24 лютого 2022 року на строк дії форс-мажорних обставин, які наразі тривають.

У листопаді 2022 року NP Trade GmbH (Німеччина) подало відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, у якому просило апеляційну скаргу заявника залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

NP Trade GmbH (Німеччина) зазначало, що арбітражне застереження не припинило свою дію, оскільки його строк не обмежується строком контракту в силу принципу автономності арбітражної угоди.

Обґрунтовуючи підстави скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року та під час розгляду справи апеляційним судом як судом першої інстанції, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не посилалося на положення статті 22 ГПК України й не зазначало, що арбітражне рішення підлягає скасуванню, оскільки спір не міг бути переданий на розгляд МКАС при ТПП України, виходячи з того, що він виник з контракту про публічну закупівлю.

Крім того, спір між NP Trade GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) є цивільно-правовим, оскільки виник із зобов`язання по сплаті за поставлений товар та є арбітрабельним і може бути вирішений арбітражем.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не навело обставин, що арбітражне рішення загрожує основам функціонування держави, тобто порушує публічний порядок України.

Під час розгляду справи арбітражним судом ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не заперечувало компетенцію арбітражу, а дії боржника свідчать, що він був згодний з компетенцією МКАС при ТПП України вирішувати спір.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року

У листопаді 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати додаткову ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити NP Trade GmbH (Німеччина) у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) зазначало, що NP Trade GmbH (Німеччина) не довело наявність права на компенсацію судових витрат, а саме, що такі витрати були фактичними і неминучими, а також не обґрунтувало їх розмір.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), у сумі 800 євро, апеляційний суд не врахував обставини, які стосуються необхідності NP Trade GmbH (Німеччина) залучати адвоката до участі у справі та здійснення витрат на адвокатські послуги, зокрема, що NP Trade GmbH (Німеччина) є юридичною особою та у нього є штат працівників (юристів), які могли здійснювати представництво підприємства у суді без залучення адвоката.

Оскільки витрати на професійну правничу допомогу не є обов`язковими тратами NP Trade GmbH (Німеччина) під час розгляду цієї справи, тому підлягали покладенню на стягувача.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих адвокатських послуг з огляду на категорію та складність справи.

Суд не звернув увагу, що справа № 824/68/22 є нескладною та такою, що не потребує значних зусиль.

Крім того, суд не звернув увагу на доводи ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що умовами контракту тягар за всі витрати, пов`язані з веденням судових розглядів, роботу перекладачів, адвокатів, консультантів, покладено на кожну з сторін (пункт 11.3 контракту від 27 травня 2015 року).

Стягуючи з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) судові витрати, суд не врахував незадовільний фінансовий стан підприємства, що може негативно позначитись на загальному балансі фінансів компанії.

Також у листопаді 2022 року до Верховного Суду звернулося NP Trade GmbH (Німеччина) з апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило змінити оскаржувану ухвалу та стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 євро.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не застосував положення статті 141 ЦПК України та не надав оцінку поведінці ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), яка підлягає врахуванню поруч з іншими обставинами при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Зокрема суд не врахував, що NP Trade GmbH (Німеччина) неодноразово намагалося врегулювати спір в досудовому порядку, а також під час арбітражного розгляду. Проте ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) проігноровані всі звернення щодо врегулювання спору.

Дії ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) направлені на уникнення відповідальності внаслідок невиконання умов контракту.

Не оспорюючи наявність заборгованості за контрактом під час арбітражного розгляду, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не вчиняє дій щодо погашення наявної заборгованості, а вчиняє дії на уникнення від її сплати, в тому числі і шляхом звернення до суду із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, що свідчить про затягування процесу примусового виконання арбітражного рішення.

Такі дії ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) суперечать завданню цивільного судочинства та свідчать про зловживання процесуальними правами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд порушив принцип рівності сторін, зокрема пояснював у судовому засіданні представнику боржника, що він може подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд помилково зробив висновок про неспівмірність та необґрунтованість витрат.

У заяві про ухвалення додаткового рішення NP Trade GmbH (Німеччина) навело обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу та надало докази понесених ним витрат у розмірі 8 152 євро.

Разом з тим, визначена судом сума судових витрат у розмірі 800 євро є необґрунтовано низькою та неринковою для такої категорії справ.

NP Trade GmbH (Німеччина) просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 євро без урахування «гонорару успіху» у розмірі 1 652 євро.

Учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг на додаткову ухвалу, відзиву на апеляційні скарги до суду не направили.

Рух справи у Верховному Суді

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/68/22 (провадження № 61-9174ав22) за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та витребувано справу з Київського апеляційного суду.

18 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та NP Trade GmbH (Німеччина) на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року закінчено підготовчі дії у цій справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 грудня 2022 року о 14 год 00 хв за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28, з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року задоволено клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна)про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи.

Продовжено строк розгляду апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.

Відкладено розгляд справи на 19 січня 2023 року на 14 год 00 хв з повідомленням учасників справи.

Представник NP Trade GmbH (Німеччина) - Іваненко М. І. в судовому засіданні, яке призначене на 19 січня 2023 року, заперечував проти задоволення апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу від 17 серпня 2022 року та додаткову ухвалу від 05 жовтня 2022 року і просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на скарги.

Та підтримав апеляційну скаргу NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року й просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) - Жамбровський М. С. у судовому засіданні, яке призначене на 19 січня 2023 року, апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в змісті апеляційних скарг, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги NP Trade GmbH (Німеччина) щодо збільшення витрат на професійну правничу допомогу до 6 500 євро з підстав, що такі вимоги є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи.

Також, у судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) був ознайомлений з відзивом NP Trade GmbH (Німеччина) на апеляційну скаргу боржника, в якому, в тому числі, було заявлено клопотання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 євро, пов`язаних з наданням адвокатських послуг Адвокатським об`єднанням «Конвента Ліґал» щодо перегляду в апеляційному порядку ухвали Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в цій справі.

Ознайомившись із зазначеним відзивом, представник ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) - Жамбровський М. С. заперечував проти стягнення з підприємства витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом судових рішень в апеляційному порядку, оскільки такий розмір є завищеним, та просив відмовити у задоволенні заяви NP Trade GmbH (Німеччина) про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4 000 євро, або зменшити розмір таких витрат до мінімального розміру.

В судовому засіданні, призначеному на 19 січня 2023 року, було оголошено перерву у справі до 26 січня 2023 року.

Про оголошення перерви у справі до 26 січня 2023 року сторони повідомлені під розписку.

25 січня 2023 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису надійшло клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про відмову у задоволенні заяви NP Trade GmbH (Німеччина) про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 євро, або зменшення цієї суми витрат, оскільки справа є не складною, розглядувані питання пов`язані лише з нормами процесуального права, обсяг робіт, виконаних представником NP Trade GmbH (Німеччина) - Іваненком М. І., є незначним.

Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та тимчасовою окупацією військами Російської Федерації Запорізької атомної електростанції (далі - Запорізька АЕС), на базі майна якої та її інфраструктури, в тому числі, але не виключно з іншими атомними електростанціями України, створено ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), підприємство втратило виробничі потужності, при цьому несе витрати з утримання об`єктів і персоналу, що призводить до скрутного фінансового стану підприємств та впливає на його спроможність виконання зобов`язань перед контрагентами.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу призведе до додаткових витрат підприємства та завдасть шкоди функціонуванню підрозділів підприємства і, зокрема, функціонуванню атомних електростанцій в Україні.

25 січня 2023 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису надійшла заява NP Trade GmbH (Німеччина) про розгляд справи без участі їх представника на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

У судове засідання, призначене на 26 січня 2022 року, учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги частини п`ятої статті 130, частини другої статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи належним, а їх неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 27 травня 2015 року між NP Trade GmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) укладено контракт № 53-129-01-15-00512, за умовами якого NP Trade GmbH (Німеччина) (постачальник) зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у контракті, поставити товар (елегазові вимикачі) виробництва ALSTOM Grid SAS (Франція) для ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), а ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) (покупець) зобов`язалося прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, передбачених контрактом (а. с. 36 - 50).

Згідно з пунктом 11.1 контракту від 27 травня 2015 року усі спори та розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням контракту, за можливості підлягають вирішенню шляхом переговорів та взаємної згоди сторін. Досудове врегулювання спору є обов`язковим для сторін (а. с. 40).

Пунктом 11.2 контракту від 27 травня 2015 року передбачено, що, якщо переговори не призведуть до позитивного результату, спори підлягають розгляду в МКАС при ТПП України, відповідно до регламенту цього суду. Місце знаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, яке підлягає застосуванню - матеріальне право України.

У пункті 12.8 контракту від 27 травня 2015 року зазначено, що контракт вважається укладеним та набирає чинності з часу його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині оплати за поставлений товар - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом - до закінчення строку дії гарантії (а. с. 41).

Згідно з додатковою угодою № 6 до контракту № 53-129-01-15-00512 від 27 травня 2015 року, укладеною між сторонами 29 грудня 2017 року, пункт 12.8 контракту викладений в новій редакції, а саме: контракт вважається укладеним і набирає чинності з часу його підписання сторонами і діє до 30 червня 2018 року. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, - до закінчення терміну дії гарантії (а. с. 51).

Рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) 60 000 євро - заборгованості за поставлений товар, 1 721,10 євро - три проценти річних, нарахованих на дату подання позову, 4 357,24 євро - компенсації витрат зі сплати арбітражного збору, а також три проценти річних, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до часу сплати суми заборгованості в повному обсязі та розраховуються за формулою: сума заборгованості * 3 % : 365 днів * на кількість днів прострочення. У задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 євро відмовлено (а. с. 13 - 35).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 24, частини другої статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки 1 і 2 до цього Закону).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

У частині першій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» зазначено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Відповідно до частин першої та другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; чи арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Аналіз положень статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України.

Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Як на підставу скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору, заявник вказував на те, що арбітражний суд розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 30 червня 2018 року строку дії укладеного між сторонами контракту арбітражне застереження також припинило свою дію.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір (The principle of «competence-competence»).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Отже, арбітражний суд сам має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У пунктах 11.1 - 11.4 контракту від 27 травня 2015 року сторони погодили, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням контракту, за можливості підлягають вирішенню шляхом переговорів та взаємної згоди сторін. Досудове врегулювання спору є обов`язковим для сторін.

Якщо переговори не призведуть до позитивного результату, спори підлягають розгляду в МКАС при ТПП України, відповідно до регламенту цього суду. Місце знаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, яке підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - російська. Рішення вказаного арбітражу є остаточним і обов`язковим для обох сторін.

Отже, сторони однозначно у письмовій формі висловили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога щодо Контракту підлягають розгляду у МКАС при ТПП України відповідно до його Регламенту. Також сторони узгодили місце проведення засідання складу Арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.

Пунктом 12.8 контракту від 27 травня 2015 року, зміненим додатковою угодою № 6 до контракту, укладеною між сторонами контракту 29 грудня 2017 року, передбачено, що контракт діє до 30 червня 2018 року.

Як зазначалося вище, арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (частина перша статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19.

Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України питання про компетенцію МКАС у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір. Заява про відсутність у МКАС компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що МКАС перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад Арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад Арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.

Суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції правильно зазначив, що протягом усього часу розгляду арбітражним судом справи ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не заперечував наявність відповідної компетенції у МКАС при ТПП України, а навпаки подавав процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, зокрема, лист про вибір арбітра і продовження строку для надання відзиву, відзив на позовну заяву, чим фактично визнав чинність арбітражного застереження.

Отже, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд цього спору.

Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що спір не може бути предметом арбітражного розгляду

У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містять прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.

Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) в апеляційній скарзі, в тому числі, посилався на те, що розгляд спору, який виник щодо невиконання боржником умов контракту від 27 травня 2015 року МКАС при ТПП України суперечить положенням статті 22 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не обґрунтовувало свої вимоги щодо скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 тим, що спір, переданий учасниками в цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, виник з договору про публічні закупівлі та суперечить положенням статті 22 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про суперечність рішення МКАС при ТПП України публічному порядку України

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є неспроможними з огляду на таке.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) боргу, у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не може здійснювати перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на звільнення боржника від відповідальності за порушення строків оплати продукції за контрактом з 24 лютого 2022 року на строк дії форс-мажорних обставин, які тривають, оскільки листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, й підтвердила, що зазначені обставини є надзвичайними і невідворотними, не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що надання оцінки законності і обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору не входить до компетенції суду під час вирішення питання про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Крім того, слід зазначити, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено 31 січня 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року).

Факт військової агресії Російської Федерації проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа Російської Федерації.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних господарських правовідносин, а обставини, встановлені арбітражним рішенням, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту.

Щодо доводів апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) та NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що NP Trade GmbH (Німеччина) понесло витрати на правову допомогу, які пов`язані із розглядом справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 8 152 євро, з яких: 5 000 євро - вартість наданих послуг, що оплачується до винесення судового рішення у цій справі, 1 500 євро - вартість наданих послуг, що оплачується після ухвалення судового рішення, незалежно від результату розгляду справи; 1 652 євро (2,5 % від суми арбітражного рішення) - винагорода адвоката («гонорар успіху»).

На підтвердження розміру таких витрат представник NP Trade GmbH (Німеччина) надав суду: інвойс №128/07/22 від 22 липня 2022 року на суму 5 000 євро; платіжне доручення від 25 липня 2022 року про оплату інвойсу №128/07/22 від 22 липня 2022 року на суму 5 000 євро; акт приймання-передачі/звіт про надані послуги у рамках судової справи №824/68/22 в Київському апеляційному суді від 25 липня 2022 року; диплом магістра міжнародної енергетики, виданий Паризьким інститутом політичних наук; CV представника у даній справі з описом досвіду; інвойс №147/08/22 від 19 серпня 2022 року на суму 3 152 євро; платіжне доручення від 04 жовтня 2022 року про оплату інвойсу №147/08/22 від 19 серпня 2022 року на суму 3 152 євро.

Врахувавши надані NP Trade GmbH (Німеччина) докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 152 євро, заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) щодо стягнення вказаних витрат у заявленому розмірі та клопотання про зменшення їх розміру, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції зробив висновок, що витрати NP Trade GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Ураховуючи викладене, суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 євро. Зазначена сума є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є доведеною.

Доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що у NP Trade GmbH (Німеччина) не було потреби залучати до участі у справі адвоката для представництва їх інтересів у суді та, відповідно, здійснювати витрати на адвокатські послуги, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Наведені положення законодавства передбачають, що представництво юридичної особи може здійснювати: або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва, або адвокат як представник юридичної особи.

Таким чином, здійснення представництва NP Trade GmbH (Німеччина) адвокатом - Іваненком М. А. як представником юридичної особи, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а витрати, пов`язані з наданням ним правничої допомоги, підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом», що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, оскільки суд, визначаючи розмір таких витрат, виходить із конкретних обставин справи, загальних засад цивільного законодавства та критеріїв відшкодування витрат, зокрема критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина), суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції присудив NP Trade GmbH (Німеччина) не всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу, а зменшив заявлений розмір цих витрат до 800 євро, врахувавши, зокрема, характер правовідносин, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру.

Крім того, слід зауважити, що незадовільний фінансовий стан підприємства може бути підставою для зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати, з урахуванням всіх обставин справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), що згідно з умовами контракту, укладеного 27 травня 2015 року між ним та NP Trade GmbH (Німеччина), сторони несуть всі витрати, пов`язані з веденням судових спорів, роботою перекладачів, адвокатів, консультантів, слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням.

Отже, сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають право на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства. Такий підхід дає змогу урівноважити інтереси учасників судового процесу в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18) та у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) зазначила, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Отже, понесені NP Trade GmbH (Німеччина) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді, підлягають розподілу на підставі положень ЦПК України.

Умови контракту від 27 травня 2015 року, зокрема, що сторони несуть всі витрати, пов`язані з веденням судових спорів, роботою перекладачів, адвокатів, консультантів, не підлягають застосуванню у справі про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги NP Trade GmbH (Німеччина), що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не врахував поведінку ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) щодо досудового врегулювання спору, затягування процесу примусового виконання арбітражного рішення та зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина дев`ята вказаної статті, у кожному конкретному випадку суд має, першочергово врахувати: що приписи частини дев`ятої статті 141 ЦПК України застосовуються за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції як судом першої інстанції встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не виконало свої зобов`язання за контрактом від 27 травня 2015 року, тому NP Trade GmbH (Німеччина) звернулося до МКАС при ТПП України з вимогою про стягнення заборгованості, який 31 січня 2022 року ухвалив рішення про задоволення вимог NP Trade GmbH (Німеччина).

Не погоджуючись з рішенням міжнародного комерційного арбітражу, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) подало до державного суду заяву про скасування арбітражного рішення.

Такі дії ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами. Навпаки, дії ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) направлені на захист своїх прав, тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати в повному обсязі.

Натомість, у разі недотримання вимог частини 4 статті 141 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

NP Trade GmbH (Німеччина) просило стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) витрати на правничу допомогу у розмірі 8 152 євро.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) ці вимоги не визнало та просило відмовити у стягненні судових витрат, а у випадку їх стягнення - зменшити їх розмір.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом робіт, необов`язкову сплату «гонорару успіху», співмірність та розумність, зменшив витрати NP Trade GmbH (Німеччина), понесені на професійну правничу допомогу, до 800 євро.

При цьому слід зазначити, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом сторони послуг, складності справи, а також підтвердженості таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги NP Trade GmbH (Німеччина) про порушення судом принципу рівності сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2 6 ЦПК України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини», заява № 47636/99, наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У рішенні ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява №7460/03, та рішенні цього Суду від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, вказано, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Зі змісту статей 10 11 12 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У справі, яка переглядається, NP Trade GmbH (Німеччина) подало до суду заяву про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) витрат на професійну правничу допомогу.

ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), користуючись процесуальними правами, подало клопотання про відмову у стягненні таких витрат, а у разі їх стягнення - зменшення їх розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19)).

Колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції, з огляду на фактичні обставини цієї справи, задовольнив вимоги NP Trade GmbH (Німеччина) про відшкодування судових витрат частково з дотриманням принципу змагальності та рівності сторін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Враховуючи викладене, аргументи апеляційної скарги NP Trade GmbH (Німеччина) зводяться до припущень щодо порушень судом попередньої інстанції норм процесуального права та незгоди з оскаржуваною додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Доводи апеляційних скарг та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції як судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року представник NP Trade GmbH (Німеччина) - адвокат Іваненко М. А. просив судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи у Верховному Суді, покласти на ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), посилаючись на те, що витрати компанії на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження становлять 4 000 євро. При вирішенні питання про розподіл судових витрат має братися до уваги поведінка сторін. Вважає, що намагання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) скасувати рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення боргу, який боржник визнавав під час арбітражного розгляду справи, свідчить як про зловживання ним правами, так і про звернення до суду зі «штучним» спором без дійсної мети захисту своїх інтересів. Стягувач неодноразово намагався врегулювати спір мирним шляхом в досудовому порядку, однак боржник проігнорував усі звернення та вчиняв дії, пов`язанні із затягуванням розгляду справи. За вказаних обставин, судові витрати мають бути повністю покладені на боржника.

У судовому засіданні та у клопотанні від 25 січня 2021 року ДП «НАЕК «Енергоатом»(Україна) просить відмовити NP Trade GmbH (Німеччина) у стягненні витрат на правничу допомогу, понесених у Верховному Суді як суду апеляційної інстанції, а в разі задоволення вказаної вимоги - зменшити розмір цих витрат, посилаючись на те, що визначений стороною заявника в додатковій угоді до договору про надання правової допомоги розмір адвокатського гонорару в сумі 4 000 євро не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, отже, цей розмір є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 137 ЦПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник NP Trade GmbH (Німеччина) - адвокат Іваненко М. А. просив покласти на ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи у Верховному Суді, зазначивши, що розмір цих витрат становить 4 000 євро.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених NP Trade GmbH (Німеччина) у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, представник заявника надав:

- додаткову угоду № 13_appeal до Договору про надання правової допомоги № 25/05/21, укладену 11 листопада 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Конвента Ліґал» в особі Генерального директора Іваненка М. А. (далі - Адвокатське об`єднання) та NP Trade GmbH (Німеччина) в особі Директора Коновалова А. А., за умовами якої Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво Клієнта у Верховному Суді у справі № 824/68/22 про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 (пункт 2.1.1); вартість послуг, передбачених пунктом 2.1.1 цієї Додаткової угоди, які сплачуються незалежно від результатів розгляду справи, становить 4 000 євро, що сплачуються до винесення судового рішення Верховним Судом;

- рахунок (інвойс) від 25 листопада 2022 року № 113_25/11/22 dd. 25.11.2022 на оплату правової допомоги за представництво NP Trade GmbH (Німеччина) у Верховному Суді у справі № 824/68/22 в сумі 4 000 євро;

- міжнародне банківське SWIFT повідомлення від 14 грудня 2022 року про оплату рахунку (інвойсу) від 25 листопада 2022 року № 113_25/11/22 dd. 25.11.2022 на суму 4 000 євро;

- акт приймання-передачі/звіт про надані послуги від 14 грудня 2022 року № АСТ/13_appeal, в якому визначено обсяг наданої правничої допомоги, а саме: аналіз апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року - 1,5 години; аналіз ухвали Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в контексті аргументів ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), використаних в апеляційній скарзі, - 0,5 годин; повідомлення клієнта про процедуру апеляційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду, ризики і подальші дії, відповіді на питання - 1 година; підготовка відзиву на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року - 5 годин; узгодження згаданого відзиву з Клієнтом, внесення коригувань - 1,5 години; відправлення ДП «НАЕК «Енергоатом»(Україна) відзиву на апеляційну скаргу, подання до суду - 1,5 години; час, витрачений на моніторинг статусу справи у Верховному Суді, відповіді Клієнту, коментарі тощо - 1,5 години; аналіз додаткового судового рішення Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року на предмет наявності підстав для оскарження - 0,5 годин; аналіз запису судового засідання, проведеного 05 жовтня 2022 року у Київському апеляційному суді, копіювання запису - 2 години; складення апеляційної скарги на додаткове судове рішення Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, узгодження з клієнтом, внесення змін - 7 годин; подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, оплата судового збору, комплектування додатками - 1 година, а всього витрачено часу - 23 години.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За умовами Додаткової угоди № 13_appeal до Договору про надання правової допомоги № 25/05/21, укладеної 11 листопада 2022 року, NP Trade GmbH (Німеччина) зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання у євро. За офіційним курсом Національного банку України на 26 січня 2023 року, тобто на день вирішення Верховним Судом питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу (1 євро = 39,7629 грн), 4 000 євро становить 159 051,60 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

У зв`язку з цим, враховуючи договірні умови оплати NP Trade GmbH (Німеччина) адвокатських послуг, Верховний Суд визначає відшкодування витрат Адвокатського об`єднання на правничу допомогу в євро.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 824/57/22 (провадження № 61-10176ав22).

В додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на наявність клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшення розміру таких витрат, беручи до уваги характер правовідносин в цій справі, складність справи, витрачений адвокатом час на представництво інтересів NP Trade GmbH (Німеччина) у Верховному Суді при розгляді справи, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням заявнику послуг щодо перегляду ухвали Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню на користь NP Trade GmbH (Німеччина) підлягають витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 500 євро (станом на 26 січня 2023 року, тобто на дату ухвалення судового рішення у цій справі, за офіційним курсом Національного банку України складає еквівалент 19 881,45 грн), що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Доводи представника NP Trade GmbH (Німеччина) про те, що намагання ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) скасувати рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення боргу, який боржник визнавав під час арбітражного розгляду справи, свідчить як про зловживання ним правами, так і про звернення до суду зі «штучним» спором без дійсної мети захисту своїх інтересів, є безпідставними, оскільки оспорення стороною рішення комерційного арбітражу в порядку, встановленому процесуальним законом, саме по собі не може свідчити про вчинення нею дій, що містять ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем не можуть бути враховані судом при розподілі судових витрат у справі, в якій вирішується питання про скасування такого рішення арбітражу.

Керуючись статтями 24 141 351 367 368 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі»на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» та NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» на користь NP Trade GmbH (Німеччина) 500 (п`ятсот) євро витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, що за офіційним курсом Національного банку України на 26 січня 2023 року складає 19 881,45 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк