Постанова
Іменем України
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 824/99/22
провадження № 61-9486ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач в арбітражному спорі (заявник, стягувач) - Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта),
відповідач в арбітражному спорі (боржник) - RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови),
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі судді у складі судді Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2022 року Agrostudio Group Limited звернулося до Київського апеляційного судуяк до суду першої інстанції із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) (далі - арбітражне рішення) від 05 листопада 2021 року у складі одноосібного арбітра - Д. Перка у справі № 18-413 за позовом Компанії Agrostudio Group Limited до Компанії RISOIL OVERSEAS LTD про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару.
Відповідно до заяви та поданих до неї матеріалів боржник RISOIL OVERSEAS LTD знаходиться за адресою: 958, Пейсі Естейт, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови/ Box 958, Pasea Estate, Road Town Tortola, British Virgin Island.
Обґрунтовуючи визначення підсудності заяви національному суду України, заявник посилається на те, що на території України знаходиться майно боржника - кукурудза третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, 3 654,10 метричних тон.
Ухвалою від 05 вересня 2022 року Київський апеляційний суд повернув заяву Agrostudio Group Limited про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA).
Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд зазначив, що стягувач до заяви не додав будь-яких доказів про те, що майно, зазначене у заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, належить на праві власності боржнику. Відповідно до долученої до заяви ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/19506/20 про забезпечення позову право власності на таке майно (кукурудзу) належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП «Зернятко» (далі - ТОВ «ДП «Зернятко»).
Київський апеляційний суд також зазначив, що інші надані заявником письмові матеріали не свідчать про те, що RISOIL OVERSEAS LTD має на території України на праві власності майно, за рахунок якого компанія може задовольнити свої майнові вимоги, що задоволені рішенням Міжнародного Арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-413.
У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені представником заявника обставини не можуть слугувати підставою для виконання на території України судового рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника), спір між якими, в цьому випадку, не підпадає під юрисдикцію судів України.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи
Agrostudio Group Limited 27 вересня 2022 року подала через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Київського апеляційного суду.
Зазначає, що Київський апеляційний суд не дослідив доказів на предмет визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не звернув увагу на численні спори, які розглядають національні суди України між стягувачем та боржником.
Звертає увагу, що під час визначення, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у цій справі, суд повинен був врахувати положення контракту, укладеного між сторонами, зокрема абзацу третього пункту 5.5 контракту від 20 жовтня 2020 року № Р957, відповідно до якого право власності на товар переходить від продавця до покупця в день поставки цього товару, а місцем виконання є один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ, тобто територія Одеської області України.
Також на обґрунтування підсудності заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу національним судам України стягувач посилається на обставини, встановлені у справі № 910/19506/20.
У квітні 2023 року представник RISOIL OVERSEAS LTD- Козолуп М. С. подав до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited, в якому, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У квітні 2023 року Agrostudio Group Limited подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
У квітні 2023 року Agrostudio Group Limited подала до Верховного Суду письмові заперечення на відзив RISOIL OVERSEAS LTD, в якому заявник вказує на те, що підстави зазначеного відзиву жодним чином не спростовують доводів його апеляційної скарги та просить не брати його до уваги.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали від 03 жовтня 2022 року про усунення недоліків, поновлено строк Agrostudio Group Limited на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Agrostudio Group Limited; витребувано з Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/99/22; надано строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 824/99/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу № 824/99/22 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 13 квітня 2023 року.Інформацію про дату розгляду справи оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд дослідив матеріали справи, перевірив правильність застосування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Фактичні обставини справи
Київський апеляційний суд як суд першої інстанції встановив, що рішенням від 05 листопада 2021 року у справі № 18-413 Міжнародний комерційний арбітраж - Асоціація торгівлі зерном та кормами (GAFTA) - задовольнив позов Agrostudio Group Limited до RISOIL OVERSEAS LTD про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару.
Місцем знаходження боржника RISOIL OVERSEAS LTD є: 958, Пейсі Естейт , Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови / Box 958, Pasea Estate, Road Town Tortola, British Virgin Island.
Верховний Суд також встановив, що підставою для звернення до міжнародного комерційного арбітражу стало невиконання з боку RISOIL OVERSEAS LTD умов контракту від 20 жовтня 2020 року № P957, укладеного між сторонами.
Відповідно до пункту 1.1 цього контракту продавець (Agrostudio Group Limited) передає у власність, а покупець (RISOIL OVERSEAS LTD) приймає і сплачує товар на умовах, визначних у цьому контракті. Вид, кількість, якість, ціна і вартість товару встановлюються відповідно до умов цього контракту.
За умовами пункту 2.1 контракту товаром є кукурудза третього класу, насипом, врожай 2020 року, країна походження Україна.
Поставка товару здійснюється автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 в редакції, чинній на момент укладення цього контракту,) один із терміналів порту/ів - Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункт 5.1 контракту).
Місце фактичної передачі товару - термінал. Приймання товару на терміналі оформлюється актом приймання-передачі товару, підписаним уповноваженими представниками покупця і продавця. Право власності на товар переходить від продавця покупцю в дату поставки товару (пункт 5.5 контракту).
У пункті 8.39 арбітражного рішення зазначено, що, виконавши вибіркову перевірку та порівняння документів, наданих продавцями з їхніми позовними вимогами та відповідями, разом із пояснювальними записками продавців, одноосібний арбітр вважав, на основі зважування всіх доказів та/або факторів, що продавці доставили товар відповідно до своїх договірних зобов`язань щодо кількості та передачі необхідних товаросупровідних документів, за винятком акта приймання-передачі залізничних накладних та ваги вантажу, згідно з пунктом 8.1.2 (b) договору та письмового підтвердження від продавців звільнення прав на товар (згідно з листом покупця), згідно з підпунктом 8.1.1 (d) договору.
У пункті 8.45 арбітражного рішення вказано, що документ явно не був потрібним покупцям, щоб отримати право власності на товар та розпоряджатися ним, ненадання продавцями цього документа не може вважатися порушенням договору, що призводить до права покупців не платити за товар. По-перше, оскільки покупці ніколи не стверджували, що не отримували товар через непред`явлення цього документа або, втім, з будь-якої іншої причини, претензія покупців є безпідставною. По-друге, якщо покупці отримали товар, але зазнали певних збитків через ненадання продавцями цього документа, покупці мали б право вимагати відшкодування цих збитків, але, звичайно, не відмовлятися від оплати товару. Покупці не вказали, що зазнали будь-яких збитків у цьому відношенні, і не заявляли про них; тому спроба покупців не платити за доставлені продавцями та отримані ними товари є абсолютно безпідставними. У крайньому випадку, покупці могли мати право відмовитися від товару, але прийняття товару та відмова сплачувати за нього виключаються як просто незаконні.
Також, у пункті 8.51 арбітражного рішення, зазначено, що не існує достатньо переконливих підстав для захисту покупців. З іншого боку, аргументи та надані докази продавців не залишають обґрунтованих підстав для будь-яких сумнівів у тому, що вони доставили товар відповідно до договору в тій кількості, яку вони задекларували як доставлену, а також надали необхідні, або, принаймні необхідні товаросупровідні документи. Після доставки товару та надання покупцям товаросупровідних документів продавці мають право на оплату заявленої суми. Як сторона, яка не сплатила належну суму, покупці несуть відповідальність перед продавцями щодо сплати суми в розмірі 204 689,47 дол. США.
Також судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за позовом ТОВ «ДП Зернятко» до Agrostudio Group Limited, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» (далі - ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал», про розірвання контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ та зобов`язання повернути майно - кукурудзу третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, у кількості 3654,1 тон.
Ухвалою від 14 грудня 2020 року у справі № 910/19506/20 Господарський суд міста Києва наклав арешт на майно - кукурудзу третього класу, насипом, врожаю 2020 року, походження Україна, у кількості 3 654,10 метричних тон, право власності на яке належить ТОВ «ДП Зернятко», що знаходить на терміналі ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал».
Не погодившись із цією ухвалою, RISOIL OVERSEAS LTD, яке не є учасником зазначеної справи, подало апеляційну скаргу на таке судове рішення, вважаючи, що зазначене майно належить йому на праві власності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою RISOIL OVERSEAS LTD на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20 закрито.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року скасовано, справу № 910/19506/20 передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що скаржник - RISOIL OVERSEAS LTD наголошував на тому, що вантаж уже поставлений останньому та право власності на нього уже належить скаржнику. Обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, зокрема щодо факту поставки йому товару та переходу до нього права власності, мають істотне значення при з`ясуванні питання, чи прийнято оскаржувану ухвалу про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, оскільки у разі підтвердження доводів RISOIL OVERSEAS LTD може виявитися, що арешт накладено на майно, яке належить не сторонам у цій справі, а RISOIL OVERSEAS LTD без залучення його до участі у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року у справі № 910/19506/20 змінено виклавши пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у такій редакції: «Накласти арешт на майно - кукурудзу 3 клас, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654,1 (три тисяч шістсот п`ятдесят чотири тисячі одна десята) метричних тон, яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28.» В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 14грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10серпня 2022 року залишено без змін.
Верховний Суд зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. При цьому про право власності на спірний товар заявляє також скаржник. Водночас обставини щодо переходу та набуття права власності на товар підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті для вірної кваліфікації правовідносин і застосування до них відповідних норм матеріального права. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції оцінив доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо набуття ним права власності на товар, проте, врахувавши, що спір у цій справі по суті судом не розглянуто, зробив висновок, що немає підстав вважати, що відповідач у справі був власником товару. Відповідно передчасними визнано доводи RISOIL OVERSEAS LTD про наявність у нього права власності на товар. Тому суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини щодо наявності спору стосовно товару, який є предметом контракту, як між позивачем та відповідачем, так і між скаржником і відповідачем, правомірно врахував ймовірний інтерес RISOIL OVERSEAS LTD у справі та розглянув його скаргу як особи, що не була залучена до участі у справі, без залучення його як третьої особи без самостійних вимог.
Також до заяви стягувач додав копії актів приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № P983 від 10 та 11 листопада 2020 року (а. с. 210-211), відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза третього класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № P983, у кількості 1 871, 35 метричних тон та 1 782,85 метричних тон, відповідно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 ЦПК України).
У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).
Тож під час визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив`язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України і знаходження на території України майна божника.
При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна божника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.
Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу «достатнього зв`язку» держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника.
Правила статті 475 ЦПК України узгоджується із положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У постанові від 03 липня 2020 року у справі № 824/264/2018
(провадження № 61-5881ав20) Верховний Суд зазначив, що відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Також виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місця проживання ускладнює процес виконання та може призвести до порушення строків виконання судового рішення.
Звертаючись до суду із цією заявою, стягувач обґрунтовував тим, що її вирішення належить до юрисдикції національного суду України правилами саме частини другої статті 475 ЦПК України - подання заяви за місцезнаходженням майна боржника в Україні.
Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд зробив помилкові висновки, що ця заява не підлягає розгляду судом України відповідно до частини другої статті 475 ЦПК України.
Частина друга статті 475 ЦПК України встановлює правила визначення компетентного суду першої інстанції у разі, якщо боржник не має місця проживання (перебування) (для фізичних осіб) чи місцезнаходження (для юридичних осіб) або якщо місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме. Частина друга статті 475 ЦПК України не встановлює обмежень видів майна, за місцем знаходження якого у випадках, встановлених цією правовою нормою, компетентний суд визначається за місцезнаходженням майна боржника.
При цьому правила визначення місцезнаходження майна боржника можуть відрізнятися залежно від ідентифікуючих ознак такого майна.
Визначення місця знаходження рухомого майна боржника викликає певні складнощі, особливо в частині належного підтвердження такого місцезнаходження для компетентного суду. У контексті виконання вимог частини другої статті 475 ЦПК України місцезнаходження майна боржника може визначатися на підставі будь-яких доказів, зокрема, його місцезнаходження може підтверджуватися умовами правочинів, доказами їх виконання; адміністративним актом (накладення штрафу) або рішенням суду.
Потрібно зазначити, що відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, заявник зазначив, що цей суд має повноваження на розгляд заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки на території України знаходиться майно боржника.
Київський апеляційний суд не надав оцінку умовам контракту № Р957, а також обставинам виконання цього контракту, встановленим у рішенні міжнародного комерційного арбітражу.
Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у пункті 8.51 рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-413 арбітр - Д. Перка констатував, що продавець (Agrostudio Group Limited) доставив товар відповідно до договору від 27 жовтня 2020 року в тій кількості, яку він задекларував як доставлену, а також надав необхідні, або принаймні, необхідні товаросупровідні документи.
Також Київський апеляційний суд не надав оцінку поведінці боржника у справі № 910/19506/20, не врахував судові рішення, якими встановлено, що накладення арешту на кукурудзу третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тон, яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, 4/1?Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, стосується інтересів боржника у цій справі.
Верховний Суд наголошує на тому, що боржник у справі ймовірно має належне йому майно на території України, що є достатньою підставою для розгляду поданої стягувачем заяви по суті.
Водночас Верховний Суд вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення заяви Agrostudio Group Limited про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
За встановлених обставин справи поставка товару за контрактом № Р957, здійснюється автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 в редакції, чинній на момент укладення цього контракту,) один із терміналів порту/ів - Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункти 5.1 контрактів).
CPT (Carriage Paid To) - термін ІНКОТЕРМС (офіційні правила, розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі), що означає фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення).
Зазначений спосіб доставки товару означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків та, відповідно, перехід права власності на товар до його набувача - пов`язується із моментом передання товару перевізникові.
Як встановив Верховний Суд, до заяви стягувач додав копії актів приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № P983 від 10 та 11 листопада 2020 року (а. с. 210-211), відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза третього класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № P983, у кількості 1 871, 35 метричних тон та 1 782, 85 метричних тон, відповідно.
Накладаючи арешт на майно (кукурудзу третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тон), яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. При цьому про право власності на спірний товар заявляє також RISOIL OVERSEAS LTD.
Також заявник до заяви додав докази на підтвердження того, що у боржника в Україні є майно, які Київський апеляційний суд, повертаючи заяву, не врахував та не надав їм належної правової оцінки під час вирішення питання, чи підсудна заява стягувача судам України.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки Київський апеляційний суд за правилами частини другої статті 475 ЦПК України є повноважним судом для розгляду по суті заяви стягувача про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення міжнародного комерційного арбітражного суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, повертаючи заяву Agrostudio Group Limited заявнику, дійшов помилкових висновків про те, що така заява не підлягає розгляду судами України. Київський апеляційний суд не врахував, що заявник на обґрунтування підвідомчості заяви судам України надав докази, які підтверджують отримання боржником кукурудзи третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тон, яка зберігається на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Щодо клопотання Agrostudio Group Limited про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін
У квітні 2023 року Agrostudio Group Limited подало до Верховного Суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Клопотання обґрунтовано тим, що ця справа має важливе значення для Agrostudio Group Limited, а тому заявник бажає бути присутнім при розгляді цієї справи з метою висловлення своєї позиції та надання пояснень щодо апеляційної скарги та доказової бази.
Згідно з частиною другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначена у пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги зазначені у пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Оскільки Верховний Суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не встановила, то у задоволенні клопотання Agrostudio Group Limited про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін необхідно відмовити.
Щодо судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 24 351 374 379 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Agrostudio Group Limited про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.
Апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited задовольнити.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак