ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 825/446/17

адміністративне провадження № К/9901/44523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Чорний Ріг" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (колегія суддів: Собків Я.М., Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Агрофірма" Чорний Ріг" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування припису та постанови, -

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року Приватне підприємство «Агрофірма» Чорний Ріг» (далі - ПП «Агрофірма» Чорний Ріг») звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління) та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки ПП «Агрофірма» Чорний Ріг» на підставі наказу від 25.01.2017 № 19 та направлення на проведення перевірки від 25.01.2017 № 124;

- скасувати припис відповідача від 31.01.2017 № 25-20-010/0091-0047;

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 21.02.2017 № 25-20-010/0091/66.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки було порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема підстави для перевірки у направленні не зазначені, не було пред`явлено копію погодження Департаменту з питань праці, з`ясовувалися не ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення. Вказує на неточності в оформленні акту та припису. Вказує, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені цивільно-правові договори підряду, а відтак у трудових відносинах вони з позивачем не перебували, отримували винагороду, а не заробітну плату. Виконання весняно-польових робіт та ведення обліку польових робіт ОСОБА_1 не свідчить про фактичне перебування на посаді агронома.

Щодо тверджень про нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати під час мобілізації зауважив, що такого обов`язку для підприємства ні умовами договору підряду, ні чинним законодавством (у разі наявності укладеного договору цивільно-правового характеру) не передбачено та періоду, за який не виплачена середня заробітна плата, ні в акті перевірки, ні в приписі, ні в постанові не зазначено. Вказує, що у штатному розписі ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» немає посад, які б відповідали роботам, що виконувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ці громадяни не подавали до підприємства заяви про прийняття на роботу та свої трудові книжки, а виконували роботи для ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» не постійно, а періодично, коли отримували відповідні замовлення від підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області у період з 30 січня 2017 року по 31 січня 2017 року на підставі наказу від 25 січня 2017 №19 «Щодо проведення позапланових перевірок», направлення на проведення перевірки від 25 січня 2017 року №124, проведено позапланову перевірку дотримання ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Під час перевірки наказано перевірити додержання підприємством законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів щодо заборгованості із виплати заробітної плати, ненадання довідки про заробітну плату, невиплати середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації, відповідно звернень до Управління ОСОБА_1 від 05 січня 2017 року та ОСОБА_2 від 29 грудня 2016 року.

Проведення перевірки погоджено з Державною службою України з питань праці, що підтверджується листами від 17 січня 2017 року №467/4.3/4.2-ДП-17 та від 06 січня 2017 року №107/4.1/4.2-ДП-17.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 31 січня 2017 року №25-20-010/0091, надісланий позивачу листом від 01 липня 2017 року за №02-04/553, в якому встановлено порушення ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме, працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; ст.119 КЗпП України, а саме: ОСОБА_2 , який 21 серпня 2014 року був мобілізований та проходив військову службу в Збройних Силах України, не нарахована та не виплачена середня заробітна плата.

На підставі вищевказаного акту позапланової перевірки, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління стосовно ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» видано припис від 31 січня 2017 року №25-20-010/0091-0047, яким зобов`язано укладення трудового договору з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у відповідність до вимог ч.3 ст.24 КЗпП України до 03 березня 2017 року; трудові відносини і оплату праці ОСОБА_2 привести у відповідність до вимог ст. 119 КЗпП України до 03 березня 2017 року.

21 лютого 2017 року першим заступником начальника Управління розглянуто акт перевірки підприємства від 31 січня 2017 року №25-20-010/0091 та за результатами його розгляду, керуючись пп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, на підставі абзацу другого ч.2 ст.265 КЗпП України, винесено постанову про накладення штрафу №25-20-010/0091/66 в сумі 96000,00 грн., яку надіслано ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» листом від 21 лютого 2017 року за №10-04/920 з повідомленням про вручення.

Не погоджуючись з діями щодо проведення перевірки, приписом та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди погодились з висновками відповідача, що відносини між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та позивачем мають ознаки трудових, а не цивільно-правових, відтак матеріалами справи підтверджується факт допуску працівників до роботи без укладення письмового трудового договору. Водночас перевірка проведена у відповідності до чинного законодавства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі - Порядок №390, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 2 та 3 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Судами встановлено, що підставою для призначення позапланової перевірки ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» стало звернення до Управління працівників цього підприємства ОСОБА_1 (05 січня 2017 року) та ОСОБА_2 (29 грудня 2016 року) із скаргами на дії посадових осіб ПП «Агрофірма «Чорний Ріг», про що зазначено в направленні на перевірку від 25 січня 2017 року №124. Крім того, відповідачем, на виконання вищевказаних вимог, було здійснено погодження позапланової перевірки ПП «Агрофірм «Чорний Ріг» із Державною службою України з питань праці, що підтверджується відповідними листами про надання згоди від 17 січня 2017 року №467/4.3/4.2-ДП-17 та від 06 січня 2017 року №107/4.1/4.2-ДП-17.

Попереднє повідомлення про проведення позапланової перевірки роботодавця не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перевірка проведена у відповідності до норм чинного законодавства.

Посилання позивача на деякі неточності в оформленні акту та припису є формальними та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних постанови та припису.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у даній справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 1 статті Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

За змістом статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

В свою чергу, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

При співставленні трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу винесені відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судами встановлено, що 01 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (підрядник) та ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» (замовник) було укладено договір підряду №01/04-6. 02 січня 2014 року між ОСОБА_2 (підрядник) та ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» (замовник) було укладено договір підряду №02/01-21.

За умовами вказаних договорів, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські та інші роботи, за завданням замовника, наданим будь-яким зручним для нього способом (усним, письмовим, телефонограма та ін.) (п. 1.1 Договорів).

Згідно з п. 1.2 договорів, замовник зобов`язаний надати підряднику вичерпну інформацію щодо характеру та способу виконання робіт, своєчасно прийняти та оплатити виконану підрядником роботу.

Замовник забезпечує та передає підряднику відповідно до лімітно-забірних карток необхідні для виконання роботи за цим договором інструмент, сільськогосподарську техніку, інвентар та інше майно (надалі - матеріальні цінності), за збереження яких підрядник несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.3 Договорів).

За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду, розмір якої погоджується і відображається сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.1 Договорів).

Верховний Суд вказує, що в зазначених вище угодах, укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлено кінцевий термін, в межах яких підрядник зобов`язаний виконувати визначені договором роботи; не визначено конкретно які саме роботи повинні виконуватись, їх обсяг у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в актах їх приймання, що підтверджується актами приймання-передачі роботи. Крім того, договорами не встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів; не передбачено обов`язок підрядників щодо надавання замовникові звіту про використання матеріалу, у зв`язку із забезпеченням ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» підрядників власними матеріалами, що встановлено вимогами ст.840 Цивільного кодексу України. Оплата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводилася щомісяця за відпрацьований час у фіксованому розмірі.

В наданих договорах передбачена матеріальна відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за збереження матеріальних цінностей, яка характерна для укладення трудового договору та встановлена п.6 ст.134 КЗпП України.

Отже, вказані угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Отже, а своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт; визначаються часовими межами, в свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу.

Відтак суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відносини, які склалися між ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» та зазначеними працівниками мають ознаки трудових.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Судами також встановлено, що на підставі Указу Президента України від 23 липня 2014 року «Про часткову мобілізацію» та повістки 21 серпня 2014 року ОСОБА_2 був мобілізований та проходив військову службу в Збройних Силах України та приймав участь в бойових діях як учасник АТО.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що із 02 січня 2014 року ОСОБА_2 працював на ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» на підставі цивільно-правового договору, який містить ознаки, притаманні саме трудовим відносинам, вказаному громадянину мала бути нарахована та виплачена середня заробітна плата за період його служби в Збройних Силах України за призовом, однак, позивачем вказаний обов`язок виконано не було.

Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Оцінюючи наведені позивачем аргументи, колегія суддів зазначає, що вони ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржувані припис від 31.01.2017 № 25-20-010/0091-0047 та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 21.02.2017 № 25-20-010/0091/66 винесені на підставі, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Чорний Ріг" залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук