ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/10089/18
адміністративне провадження № К/9901/35034/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Хлуд Т.Ю.,
представника позивача: Токменка В.В.
представника відповідача: Труфанова В.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (надалі також - Позивач, ПІІ «Амік Україна») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі також - Відповідач, правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0011904205.
В обґрунтування позову зазначило, що висновки Відповідача про порушення ним положень податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки операції із ТОВ «Нафто-транспортна Компанія» фактично здійснювались, що підтверджується відповідними доказами.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року позов задоволено.
Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що фактичне здійснення операцій між Позивачем та його контрагентом підтверджується відповідними доказами. При цьому суд першої інстанції зазначив, що посилання Відповідача на наявність вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2017 року у справі № 361/339/17 про визнання винним директора ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» у вчиненні злочину, передбаченого частиною статті 204 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки за таке порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для такого контрагента, а не для платника податку, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов висновку про непідтвердженість відповідними первинними документами фактичного здійснення операцій між Позивачем та його контрагентом, оскільки:
- керівник та головний бухгалтер ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» з 23 вересня 2016 року - ОСОБА_1 зазначив про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;
- відповідно до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2017 року в кримінальній справі № 361/339/17 ОСОБА_2 (директора ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (палива) несумісне з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, незаконність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено перевірку Позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 24 травня 2018 року № 1499/28-10-42-05/30603572, згідно з висновками якого Позивачем порушено підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0011904205, згідно з яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 869 036, 00 грн.
Підставою прийняття вказаного індивідуального акта стали висновки Відповідача про те, що фактично операції між Позивачем та ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» не відбувались. Відповідач вважає, що Позивач не здійснював поставок пального цьому суб`єкту господарювання, а відтак, кошти, отриманні від такого контрагента, є безповоротною фінансовою допомогою.
При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» зареєстровано 5 червня 2015 року за № 13551020000007240. В перевіряємому періоді відповідальними за фінансово-господарську діяльність платника податків були (є): керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_3 , дата запису в АІС «Податковий блок» 21 вересня 2015 року; керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_2 , дата запису в АІС «Податковий блок» 11 березня 2016 року; керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 23 вересня 2016 року.
ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» відсутнє за місцезнаходженням, що засвідчено актом від 19 грудня 2016 року № 743/10-02-14-03/3982137.
Крім того, Відповідач зазначив, що у ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» відсутні необхідні активи для фінансово-господарських операцій із ПІІ «Амік Україна».
Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПІІ «Амік Україна» (Постачальник) та ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» (Покупець) укладалися договори постачання пального з використанням бланків-дозволів у спрощений спосіб, що відповідає положенням чинного законодавства.
Господарські відносини Позивача та ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» складалися з таких етапів:
- директор або представник за довіреністю (що були надані під час перевірки) ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» звертався до групи по обслуговуванню корпоративних клієнтів у м. Києві та м. Херсоні із проханням про закупівлю нафтопродуктів через мережу АЗС ПІІ «Амік Україна»;
- уповноважений менеджер (спеціаліст) групи по обслуговуванню корпоративних клієнтів Позивача виставляв рахунок на оплату паливно-мастильних матеріалів на замовлену кількість за цінами, що визначені підприємством з іноземними інвестиціями «Амік Україна», та надавав такий рахунок покупцю - ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» для здійснення передоплати;
- за вказаними бланками-дозволами відбувався відпуск пального безпосередньо на АЗС в бак систему шляхом сканування штрих-коду такого бланку;
- відпуск пального здійснювався пред`явнику бланку-дозволу.
ПІІ «Амік Україна» виставлялися рахунки ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія», від якого Позивач отримував грошові кошти, на АЗС Позивача заправлялися автомобілі за талонами (бланками-дозволами на відпуск пального), між ПІІ «Амік Україна» та ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» складалися та підписувалися видаткові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.
Так, відповідно до виписок, загальна сума отриманих коштів від ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» за період 2016 року становить 9 869 036 грн. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю 36 рахунку з ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» бороти з лютого по 31 серпня 2016 року складали 9 869 036 грн.
Як зазначено Відповідачем в акті перевірки, згідно з вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2017 року в кримінальній справі № 361/339/17 ОСОБА_2 (директора ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700, 00 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що операції між Позивачем та його контрагентом фактично не здійснювались, безпідставно дійшов висновку про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії, оскільки:
- факт постачання нафтопродуктів: підтверджено даними бухгалтерського обліку; ПІІ «АМІК УКРАЇНА» (оборотно- сальдовими відомостями бухгалтерського рахунку 28) та встановлено списання ТМЦ зі складу, тобто його реалізацію невстановленим перевіркою особам.»
- Позивачем здійснювалась лише посередницька діяльність, що вказує на достатність активів для здійснення фінансово- господарських операцій з ПІІ «АМІК УКРАЇНА» та відсутність необхідності у додаткових технічних ресурсах (транспортні засоби, працівники і т.п.)
- незаконність діяльності ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» полягає у несплаті обов`язкових податків і зборів до бюджету, обов`язок завчасно контролювати, притягати до відповідальності та проводити превентивну діяльність покладений на контролюючі органи і не виконання своєчасно ними своїх обов`язків не може бути перекладено Позивача.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі за викладених у касаційній скарзі мотивів.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на норми чинного на часи виникнення спірних правовідносин законодавства, вказує про дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та посилається зокрема на те, що фактично контрагент не придбавав у Позивача відповідних товарів, а тому кошти, сплачені на рахунки цим суб`єктом, є безповоротною фінансовою допомогою.
В обґрунтування наведеного Відповідач посилався на наявність вироку Броварського міськрайонного суду від 24 лютого 2017 року в кримінальній справі № 361/339/17, яким директора контрагента Позивача визнано винним вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 2014 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні представник Відповідача повністю заперечив проти задоволення касаційної скарги.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 5 П(с)БО 15 «Дохід» визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (підпункт 6.2 пункту 6 П(с)БО 15 «Дохід»).
За приписами пункту 5 П(с)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
З наведеного вище правового регулювання слідує, що для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги слід з`ясувати, чи відбулось фактичне збільшення активів такого платника податків за рахунок надходження коштів від іншої особи без надання/постачання певних товарів, робіт, послуг, або навпаки за рахунок надходження товарів, робіт, послуг без відповідної їх оплати. Тобто фактично перевірці підлягають обставини щодо фактичного здійснення операцій між відповідними платниками податків.
Разом з тим, ухвалюючи рішення та роблячи висновки щодо здійснення (не здійснення) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, суди, дослідивши відповідні надані сторонами докази, належним чином не надали оцінки доводам суб`єкта владних повноважень та зробили протилежні висновки за результатами правової оцінки обставин у справі, зокрема вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2017 року в кримінальній справі № 361/339/17.
Так, суд першої інстанції зазначив, що цей вирок свідчить лише про порушення контрагентом вимог податкового законодавства ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія» і не вказує на те, що діяльність Позивач здійснював поза межами правового поля та про те, оскільки за відповідне порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для такого контрагента, а не для платника податку, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (палива), що підтверджується вироком у кримінальній справі, несумісне з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, незаконність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
При цьому, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції, роблячи висновки не надавав оцінки відповідним наданим Позивачем під час судового розгляду копіям документів, які, на його думку, засвідчують фактичне здійснення операцій щодо поставки товару. До того ж, Відповідач не ставив під сумнів правильність формування позивачем наслідків операцій у в контексті норм, ще регулюють оподаткування податком на додану вартість.
Так, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки в обґрунтування позиції щодо нездійснення операцій містяться посилання на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2017 року в кримінальній справі № 361/339/17, а відтак обставини щодо фактичної поставки товарів у взаємозв`язку із наявністю цього вироку входять до предмету доказування для цілей вирішення відповідного спору.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
Так, надаючи різну правову оцінку відповідному вироку, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що цей вирок відсутній в матеріалах справи; судами з метою в дотримання принципу офіційного з`ясування обставин у справі не вживались дії з метою його витребування, такий вирок сторонами у судовому процесі не надавався. При цьому витяги з відповідного вироку податковим органом в акті перевірки наведено таким чином, що не дають можливості визначити особу, якій інкримінувалось відповідне кримінально каране порушення.
Необхідно зазначити, що встановлення фактичних обставини у справі є першою стадією правозастосування, на якій відбувається встановлення фактів, що мають значення для вирішення спору. Натомість за наведеного зміст наявних у матеріалах справі доказів у взаємозв`язку із встановленими судами обставинами не дають можливості суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в контексті застосування норм права.
Так, згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, відсутність відповідного вироку в матерілах справи, оцінка якому надана судами, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновки щодо фактичної поставки/не поставки пального Позивачем його контрагенту ТОВ «Нафто-Транспортна Компанія»), оцінку відповідним наявним у матеріалах справи доказам надали без дотримання наведених положень процесуального законодавства, що свідчить про ухвалення судових рішень без дотримання вимоги законності.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що за змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, наведеному оцінки не надали, в ході судового розгляду не співвіднесено об`єктивну сторону злочину, який інкримінувався особі, що визнала угоду, із характеристикою дій щодо фактичного здійснення/ нездійснення постачання пального Позивачем цьому контрагенту та яким чином відповідні діяння впливають/не впливають на суть господарських взаємозв`язків між відповідними суб`єктами господарювання і яким чином це підтверджує та спростовує доводи суб`єкта владних повноважень.
Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
При цьому, як підтверджується змістом оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, суди попередніх інстанцій належним чином не надали оцінку висновкам, що слугували передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0011904205.
Так, зокрема поза увагою судів лишились доводи Відповідача, наведені у акті перевірки, щодо фактичного не здійснення постачання товарів, а саме:
- відсутність у контрагента необхідних активів (транспортних та основних засобів) для здійснення відповідної господарської діяльності;
- непричетність ОСОБА_1 , який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 23 вересня 2016 року був директором підприємства- контрагента, як обставини щодо фактичного/здійснення нездійснення операцій Позивачем, як зазначає останній, по серпень 2016 року;
- проведеним аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Нафто-транспортна Компанія» оформлено податкові накладні щодо реалізації пального конрагентами, які не мають відповідних ресурсів для ведення підприємницької діяльності
Наведене вище свідчить про те, що рішення судів як першої, так і суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в силу норм процесуального закону є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд.
Тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням процесуальних норм, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для вирішення спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 3 344 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року та скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Повний текст постанови вигтовлено 3 серпня 2020 року.