ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 826/10305/17

адміністративне провадження № К/9901/50661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 12 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії по непроведенню списання безнадійної заборгованості.

На обґрунтування позову зазначило, що позивач неодноразово звертався до Інспекції із заявами про списання безнадійного податкового боргу, однак всупереч положенням статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок №577), відповідач відмовив у списанні такої безнадійної заборгованості, щодо стягнення якої минули строки давності, визначені статтею 102 ПК України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для списання безнадійного податкового боргу, адже постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі №826/1306/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Товариства за рахунок реалізації його майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису, а термін виконання рішення суду не обмежений певним строком і встановлюється до повного погашення податкового боргу, що, як наслідок, виключає можливість визнання боргу безнадійним у відповідності до статті 101 ПК України. Крім того з 01 січня 2017 року податкові інспекції у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, позбавлені повноважень контролюючого органу, відтак заявлена Товариством вимога щодо списання безнадійного податкового боргу знаходиться поза межами повноважень відповідача як контролюючого органу в розумінні ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати.

У доводах касаційної скарги по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року у справі №826/11208/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, встановлено, що податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб, який виник станом на 31 серпня 2017 року, знаходиться поза межами строку у 1095 днів, установленого статтею 102 ПК України, а відтак є безнадійною податковою заборгованістю і, як вважає позивач, підлягає списанню в порядку статті 100 ПК України.

Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, у Товариства рахується податковий борг з 2013 року, який, на його думку, є безнадійним, в зв`язку з чим він неодноразово звертався до Інспекції з проханням про його списання.

За результатами розгляду звернень позивача відповідач повідомив про відсутність правових підстав для визнання боргу безнадійним та його списання до закінчення повної процедури погашення податкового боргу, передбаченої чинним законодавством, зокрема, звернення контролюючого органу до суду за наданням дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, та безпосередньої його реалізації для погашення відповідного боргу унаслідок задоволення Окружним адміністративним судом міста Києва постановою від 22 травня 2014 року у справі №826/1306/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, відповідного позову Інспекції.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невизнання податкового боргу безнадійним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

За змістом підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 ПК України, у відповідності до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

У пункті 101.2 вказаної статті наведено перелік ознак, що дозволяють відрізнити податковий борг від безнадійного податкового боргу.

Так, під терміном «безнадійний» розуміється, окрім іншого, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 101.5 статті 101 ПК України).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку №577 установлено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зміст наведених норм свідчить про те, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Вказана правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №813/4430/16, від 16 вересня 2022 року у справі №160/10941/19, від 15 червня 2023 року у справі №380/393/21.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що строки давності та їх застосування передбачені статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного» у розумінні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі №826/1306/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Товариства, у тому числі оспорюваної у цій справі, за рахунок реалізації його майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису.

За наведеного не можна не погодитися із висновком останніх про відсутність правових підстав для списання безнадійного податкового боргу, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки термін виконання рішення суду у справі №826/1306/14 не обмежений певним строком і встановлюється до повного погашення платежу. До того ж, як установили суди, враховуючи внесені з 01 січня 2017 року до ПК України зміни, заявлена Товариством вимога щодо списання безнадійного податкового боргу знаходиться поза межами повноважень відповідача як контролюючого органу в розумінні ПК України.

Доводи ж касаційної скарги як не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, так і не доводять, що саме податковий борг, про який йдеться у судових рішеннях у справі №826/11208/17, на які посилається позивач, охоплюється предметом розгляду цієї справи. У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова