ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10421/16

адміністративне провадження № К/9901/29157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року у складі головуючого судді Келеберди В.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б., Губської О.А. у справі №826/10421/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2016 №88/26-15-14-01-03, №90/26-15-14-01-03, №89/26-15-14-01-03, №91/26-15-14-01-03 в частині зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 888 840 грн та податкового повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, позов задоволено.

2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.04.2016 №88/26-15-14-01-03, №90/26-15-14-01-03, №89/26-15-14-01-03, №91/26-15-14-01-03 в частині зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 888 840 грн та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103, прийняті ГУ ДФС у м. Києві.

2.2. Стягнуто на користь ТОВ «Господарник» судовий збір в сумі 257 339,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Господарник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 18.03.2016 №26/26-15-14-01-03/30971302 (далі - акт перевірки).

3.2. З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139, п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток всього на суму 12 148 229 грн; п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 577 768 грн.; ст. 286 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по платі на землю в сумі 3 267 008,15 грн.

3.3. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2016:

- №88/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 866 652 грн;

- №91/26-15-14-01-03, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 12 148 229 грн;

- №90/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 3 544 252 грн (за основним платежем 2 835 401,6 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 708 850,40 грн.);

- №89/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 194 815,84 грн, (за основним платежем 155 852,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 963,17 грн.).

3.4. Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Господарник» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 в частині питань, що стали предметом оскарження, за результатом якої складено акт від 06.06.2016 №143/26-15-14-01-03/30971302.

3.5. З акту перевірки від 06.06.2016 №143/26-15-14-01-03/30971302 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139, п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток всього на суму 12 550 229 грн.; п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 577 768 грн; ст. 286 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по платі на землю в сумі 2 991 254,27 грн.

3.6. На підставі акту перевірки податковим органом винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 402 000 грн.

3.7. Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- по контрагенту ТОВ «Інтер Профі Груп» акти перевірки не містять детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), позивачем не доведено зв`язок між господарською діяльністю підприємства та отриманим послугами;

- позивачем не надано в повному обсязі до перевірки документи, щодо витрат пов`язаних з придбанням корпоративних прав, визначення вартості корпоративних прав, ціни продажу корпоративних прав (договори з ДП «Строй Маркет Груп», ТОВ «Егіда Інвест», ТОВ «ГК «Інвест», ТОВ «Фірма Корал», ТОВ «Каскад М»);

- безтоварність господарських операцій між ТОВ «Інтер Профі Груп» з ТОВ «Айпітрейд», ТОВ «Креалтрейд».

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Інтер Профі Груп» з ТОВ «Айпітрейд», ТОВ «Креалтрейд» не вказують на безтоварність операцій позивача з вказаним контрагентом та порушення саме позивачем податкового законодавства.

4.1. Суд врахував, що на підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії: кошторисів вартості послуг, нарядів-замовлень, звітів про надані послуг, актів надання послуг, податкових накладних, копії виписок по банківському рахунку позивача.

4.2. Щодо доводів податкового органу, що в актах надання послуг не вказано детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), судами зазначено, що така розшифровка міститься в кошторисах вартості послуг.

4.3. Також, оскільки основним видом діяльності позивача за КВЕД є комплексне обслуговування об`єктів, то придбання послуг, зокрема, з прибирання приміщень та території, дератизації та дезінфекції приміщень, стрижки трави, миття фасадів та вікон, техніко-експлуатаційного обслуговування приміщень тощо, прямо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

4.4. З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суди дійшли висновку, що зобов`язання за договором між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» виконано в повному обсязі, а отже висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України та включення до собівартості витрат суми 2 888 840 грн.; про порушення позивачем п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ, на думку суду, є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами справи.

4.5. Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат пов`язаних з придбанням корпоративних прав за 2014 рік в сумі 8 661 139 грн, суди вказали, що на підтвердження набуття права власності на частки у статутному капіталі названих підприємств позивачем надано копії: договорів, банківських виписок, актів прийому-передачі, статутів названих товариств.

4.6. Отже, за результатом аналізу наданих позивачем копії первинних бухгалтерських операцій судом підтверджено суму витрат в розмірі 8 661 139 грн, пов`язаних з придбанням корпоративних прав, у зв`язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України спростовано матеріалами справи.

4.7. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України, судами зазначено, що позивачем було надано до податкового органу витяг з технічної документації № Ю27050/2009 від 19.10.2009 і саме такий розмір нормативної грошової оцінки останнім було вказано у податкових деклараціях з орендної плати.

4.8. Судами вказано, що використання податковим органом інформації, наданої КП «Київський інститут земельних відносин» довідкою на запит податкового органу, не є належним способом визначення розмірів узагальнюючих коефіцієнтів, площі земельних ділянок, яка надана для обслуговування будинку, оскільки останній не являє собою дані Державного земельного кадастру у розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України "Про Державний земельний кадастр". Крім того, Закон України "Про Державний земельний кадастр" на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містив можливості надання даних ДЗК у вигляді листа.

4.9. Також, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено, а отже суд визнав необґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем занижена орендна плата за землю за 2014 рік по земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Головне управління ДФС у місті Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5.1. Зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 577768 грн по господарських операціях з ТОВ «Інтер Профі Груп» та ТОВ «Айпітрейд», оскільки в ході перевірки за даними АІС «Податковий блок» ТОВ «Інтер Профі Груп» сформовано податковий кредит на 70% за рахунок ТОВ «Айпітрейд», а ТОВ «Айпітрейд» - на 80% за рахунок ТОВ «Креалтрейд». Вказує, що віднесені позивачем суми до податкового кредиту не підтверджуються первинними документами.

5.2. Зазначає, що по контрагенту ТОВ «Інтер Профі Груп» акти перевірки не містять детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), позивачем не доведено зв`язок між господарською діяльністю підприємства та отриманим послугами.

5.3. Вважає безпідставним включення позивачем до собівартості витрат суми у розмірі 2 888 840 грн, оскільки щодо цих послуг до перевірки не надано документів щодо їх зв`язку та подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства.

5.4. Посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують витрати, пов`язані з придбанням корпоративних прав в сумі 8661139 грн.

5.5. Також скаржник посилається на встановлення під час перевірки порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України.

6. Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду судом касаційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду 10.03.2021 вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 12.03.2021.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

10. У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

11. Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

12. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

13. Таким чином, обов`язковою умовою для врахування витрат для визначення об`єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

14. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

15. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

16. Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

17. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

18. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

19. За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

20. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

21. Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

22. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

23. Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

24. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

25. З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

26. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

27. Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Інтер Профі Груп» з ТОВ «Айпітрейд», ТОВ «Креалтрейд» не вказують на безтоварність операцій позивача з вказаним контрагентом та порушення саме позивачем податкового законодавства.

28. Як встановили суди попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» протягом 2014 року укладено ряд договорів з техніко-експлуатаційного обслуговування приміщень, дератизації приміщень та прилеглої території, прибирання території, миття фасадів та вікон, про надання послуг, дезінфекцію приміщень, на стрижку трави, видалення грибків та плісняви приміщень, про надання послуг з брошурування.

29. На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії: кошторисів вартості послуг, нарядів-замовлень, звітів про надані послуг, актів надання послуг, податкових накладних, виписок по банківському рахунку позивача.

30. Суд зазначає, що посилання скаржника на те, що в актах надання послуг не вказано детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), судами попередніх інстанцій були оцінені критично, оскільки така розшифровка міститься в кошторисах вартості послуг.

31. Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними доводи відповідача, що отримані позивачем послуги від ТОВ «Інтер Профі Груп» не пов`язані з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності позивачем за КВЕД є комплексне обслуговування об`єктів, отже придбання послуг, зокрема, з прибирання приміщень та території, дератизації та дезінфекції приміщень, стрижку трави, миття фасадів та вікон, техніко-експлуатаційного обслуговування приміщень тощо прямо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

32. Отже, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України та включення до собівартості витрат суми 2 888 840 грн; про порушення позивачем п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами справи.

33. Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат пов`язаних з придбанням корпоративних прав за 2014 рік в сумі 8 661 139 грн суди встановили, що позивачем було укладено договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Егіда-Інвест» від 11.01.2014, ТОВ «ГК Інвест» від 11.01.2014, ТОВ «Фірма Корал» від 11.01.2014, ТОВ «Каскад-М» від 07.10.2013, ТОВ «Строй-Маркет груп» від 11.01.2014.

34. На підтвердження набуття права власності на частки у статутному капіталі названих підприємств позивачем надано копії: вказаних договорів, банківських виписок, актів прийому-передачі, статутів названих товариств.

35. Відповідно до п. 153.8.1. п. 158.3 ст. 158 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

36. Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

37. Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв`язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

38. Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від`ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв`язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

39. Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

40. Згідно з п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв`язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

41. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що за результатом аналізу наданих позивачем копій первинних бухгалтерських операцій судами попередніх інстанцій обґрунтовано підтверджено суму витрат в розмірі 8661139 грн, пов`язаних з придбанням вказаних вище корпоративних прав, у зв`язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України спростовується матеріалами справи.

42. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України, суди врахували, що згідно даних Державного земельного кадастру за позивачем обліковуються земельні ділянки у Голосіївському районі м. Києва: кадастровий номер 79 108 002 - для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу; кадастровий номер 79 108 021 - для будівництва заїздів та виїздів, кадастровий номер 79 108 022 - для будівництва заїздів і виїздів; кадастровий номер 79 108 023 - для будівництва заїздів та виїздів; кадастровий номер 79 108 024 - для будівництва заїздів та виїздів; кадастровий номер 79 108 025 - для будівництва заїздів та виїздів; кадастровий номер 82 414 105 - для реконструкції існуючої будівлі для розміщення офісних, торгівельних та складських приміщень.

43. Згідно витягу з технічної документації № Ю27050/2009 від 19.10.2009 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 82 414 105) НГОЗД становить 19 086 119,09 грн. Відповідно до витягу з технічної документації Ю-38731/2013 від 19.08.2013 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 82 414 105) НГОЗД становить 91 097 239,95 грн.

44. Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

45. Пунктом 286.2 статті 286 ПК визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

46. Таким чином, наведеною нормою закріплено обов`язок платника земельного податку, а відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК й платника орендної плати за землю, подавати дані ДЗК про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

47. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1378-IV "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

48. Суди встановили, що позивачем було надано до податкового органу витяг з технічної документації №Ю27050/2009 від 19.10.2009 і саме такий розмір нормативної грошової оцінки останнім було вказано у податкових деклараціях з орендної плати.

49. Згідно пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

50. З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що використання податковим органом інформації, наданої КП «Київський інститут земельних відносин» довідкою на запит податкового органу, не є належним способом визначення розмірів узагальнюючих коефіцієнтів, площі земельних ділянок, яка надана для обслуговування будинку, оскільки останній не являє собою дані Державного земельного кадастру у розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України "Про Державний земельний кадастр". Крім того, Закон України "Про Державний земельний кадастр" на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містив можливості надання даних ДЗК у вигляді листа.

51. Крім того, за позивачем обліковується земельна ділянка у Дарницькому районі м. Києва кадастровий номер 79 108 002 - для реконструкції, експлуатації та обслуговування офісно-торгового центру.

52. Відповідно до договору купівлі продажу від 12.08.2014 №538 позивач продав, а ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» купив нежитлову будівлю офісно-торгового центру (літера А) за адресою: м. Київ, вул Бориспільська, 9.

53. Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

54. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

55. Суди установили, що позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 79 108 002.

56. Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2015 у справі №910/6339/15-г відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Господарник» до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 79 108 002. Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 рішення у вказаній справі залишено без змін.

57. Так, Вищий господарський суд України у вказаному судовому рішенні вказав, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

58. Отже, в силу наведених законодавчих норм договір оренди земельної ділянки від 11.10.2011, у зв`язку з набуттям ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права власності на нерухоме майно, розташоване на ній, на підставі договору купівлі-продажу № 538 від 12.08.2014, припинився для орендаря - TOB «Господарник» як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря правонаступника - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль.

59. Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

60. З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про не підтвердження доводів податкового органу про порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України.

61. Колегія суддів звертає увагу на те, що подана скаржником касаційна скарга не містить жодного обґрунтування щодо допущення судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм процесуального права або невірного застосування норм матеріального права, а вмотивована лише наведенням фактичних обставин, встановлених під час спірної у справі перевірки позивача.

62. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

63. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

65. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

66. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

67. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року - залишити без змін.

68. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко