ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №826/10443/16
адміністративне провадження №К/9901/22448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 826/10443/16
за позовом Нагібіної Яни Олександрівни - представника ОСОБА_3
до Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Нагібіної Яни Олександрівни - представника ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (головуючий - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.)
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказу від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний Банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
2. В обґрунтування позову вказує, що своїми діями, а саме визнанням недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_3 , фактично позбавлено позивача можливості посвідчити свою особу та підтвердити громадянство України за кордоном, а також позбавлено права на виїзд з України та в`їзд в Україну, внаслідок чого протиправно обмежено та фактично порушено гарантовані йому Конституцією України права, свободи й інтереси, оскільки чинним законодавством не визначено процедури визнання недійсними (анулювання) вже виданих громадянину паспортів.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .
Зобов`язано Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що бланки паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон позивача було анульовано відповідачем як невикористані, проте відповідачем на надано доказів, а саме облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначені бланки паспортів дійсно не було використано в 2012 році, а також, що ці бланки перебували в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутня інформація про отримання позивачем паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон з порушенням норм чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що бланки паспортів позивача було використано позивачем у 2012 році, що свідчить про те, що наказ ДМС України № 81 від 11.06.2015 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 скасовано рішення суду першої інстанції.
Позовну заяву ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.
6. Залишаючи без розгляду позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що про наявність оскаржуваного наказу позивач дізнався ще в грудні 2015 року з листа Управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 04.12.2015. Про отримання копії наказу позивачем свідчить і той факт, що у подальшому копія зазначеного наказу додавалася позивачем до скарги на ім`я Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини (а.с. 28 ).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовну заяву про оскарження правомірності вказаного рішення органу владних повноважень подано позивачем після сплину строку встановленого ст.99 КАС України.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду. При цьому, доказів неможливості звернутися з даним позовом у визначені процесуальним законом строки позивач не надав.
7. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими твердження представника позивача про те, що про оскаржуваний наказ стало відомо лише в червні 2016 року з відповіді відповідача від 10.06.2016 на адвокатський запит представника позивача.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, визначений ст.99 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У листопаді 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Нагібіної Яни Олександрівни - представника ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 по справі № 826/10443/16.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що позивачем не було пропущено строку на звернення за захистом свого права до адміністративного суду.
10. Представник позивача зазначає, що на момент видання ДМС України наказу від 11.06.2015 №81 бланки паспорту громадянина України НОМЕР_1 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 вже були використані для оформлення цих паспортів та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, тобто дія щодо використання бланків відбулася.
11. Крім іншого, посилається на те, що про видання оскаржуваного в частині наказу № 81 від 11.06.2015 «Про визнання недійсними бланків» ДМС України належним чином позивача не було поінформовано, а позивач дізнався про оскаржуваний наказ лише із листа ДМС України від 10.06.2016.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, уродженець Сирії, 27.04.2012 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ АР Крим.
14. Позивачу 11.05.2012 на підставі паспорта громадянина України було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 .
15. Крім того, позивачу 14.10.2014 оформлено ще один паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
16. 28.07.2015 в аеропорті «Бориспіль» працівниками Державної прикордонної служби України вилучено у позивача паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_5 , з причин, що у нього відсутній дійсний паспортний документ на право виїзду громадянина України за кордон. Вилучення оформлено протоколами вилучення документа.
17. Після звернення до Управління Державної міграційної служби України у м. Києві у позивача було вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
18. На письмове звернення адвоката позивача від 27.11.2015 Управління Державної міграційної служби України у м. Києві листом від 04.12.2015 №1-16/вх9363-15 (а.с.75) повідомило останнього про підстави вилучення у позивача паспортів з посиланням на наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 «Про визнання недійсним бланків» та надано його копію. У вказаному наказі зазначено, що у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької та Луганської областей Державною міграційною службою України прийнято наказ № 81 від 11.06.2015 року «Про визнання недійсним бланків», серед яких, зокрема, визнано недійсним бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
19. Вважаючи наказ відповідача № 81 від 11.06.2015 року «Про визнання недійсним бланків» протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10443/16 за касаційною скаргою Нагібіної Яни Олександрівни представника ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017.
21. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/16919/16 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
22. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 для розгляду справи № 826/10443/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи № 826/10443/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу № 826/10443/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Жука А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. та призначено до касаційного розгляду.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
25. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017)
25.1. Стаття 99. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25.2. Згідно вимог ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
25.3. Згідно ч.1 ст.103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
26. Кодекс адміністративного судочинства України (в чинній редакції після)
26.1 Статтею 327 обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
26.2. За правилами частини третьої статті 3 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26.3. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26.4. Приписами частини першої статті 341 визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27.1. Частиною другою статті 19 обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
29. З матеріалів справи слідує, що оскаржуваний наказ відповідачем прийнято 11.06.2015. Реалізацію зазначеного наказу щодо позивача розпочато 28.07.2015 шляхом вилучення в аеропорті «Бориспіль» працівниками Державної прикордонної служби України паспортів громадянина України для виїзду за кордон з причин, що у нього відсутній дійсний паспортний документ на право виїзду громадянина України за кордон. Вилучення оформлено протоколами вилучення документа (а.с.37-38).
30. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звертався з приводу вилучення паспортів до Управління Державної міграційної служби України у м. Києві, де у нього було вилучено паспорт громадянина України.
31. Крім того, апеляційним судом встановлено, що у 2015 році позивач, вважаючи неправомірними дії та рішення щодо вилучення та не повернення йому паспортів звертався зі скаргами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та оскаржував в судовому порядку дії посадової особи Подільського районного відділу ГУДМС в м. Києві (справа №826/27665/15).
32. У листопаді 2015 року адвокат позивача письмово звернувся до Управління Державної міграційної служби України у м. Києві з запитом, у відповідь на який листом від 04.12.2015 №1-16/вх9363-15 УДМС України у м. Києві повідомило про підстави вилучення у позивача паспортів з посиланням на наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 року «Про визнання недійсним бланків» та надано його копію (а.с. 75).
33. Відповідно до положень частини другої статті 99 КАС України (в редакції яка діяла станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
34. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
35. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
36. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, за захистом яких вона звертається до суду.
37. В ході розгляду справи встановлено, що позивач мав дізнатися про прийняття оскаржуваного наказу відповідача 28.07.2015 після вилучення у позивача паспортів громадянина України для виїзду закордон.
38. Також з матеріалів справи встановлено, що у грудні 2015 року позивач (його адвокат) отримав копію оскаржуваного наказу відповідача. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що з наведених матеріалів справи спростовується твердження представника позивача про те, що про оскаржуваний наказ позивачу стало відомо лише у червні 2016 року.
39. З позовом до суду позивач звернувся у липні 2016 року, тобто з пропуском встановленого ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017) шестимісячного строку для звернення до суду. При цьому належних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали звернутися у строки, визначені ст. 99 КАС України (у редакції до 15.12.2017), позивачем не надано, оскільки скаржником у позовній заяві лише зазначено, що про існування оскаржуваного наказу він дізнався лише у червні 2016 року.
40. Враховуючи наведене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду зважаючи на те, що позивачем подано позову після спливу строку, визначеного ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017)
41. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до адміністративного суду клопотання про поновлення строків для звернення з відповідним позовом не подавав.
42. Доводи скаржника про те, що про оскаржуваний наказ відповідача він дізнався лише у червні 2016 року колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про прийняття такого наказу відповідача позивачу було відомо у грудні 2015 року.
43. З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду.
44. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
45. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не роподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Нагібіної Яни Олександрівни - представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Жук А.В
Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.,
Судді Верховного Суду