ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/1078/15

адміністративне провадження № К/9901/29330/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Блажівської Н.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (процесуальний правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Безименна Н.В., судді Бєлова Л.В., Кучма А.В.),

У С Т А Н О В И В :

26.01.2015 ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (процесуальний правонаступник - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві; далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 115626552206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2015 касаційну скаргу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/28274/15.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що одночасний розгляд цієї справи та справи №826/28274/15 неможливий, оскільки встановленню підлягають пов`язані між собою обставини щодо: наявності чи відсутності заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами між «Neslot Limited» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; сторнування однорідних вимог; дотримання вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, що було підставою для висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки позивача від 31.07.2014 № 710/26-55-22-06/37243279.

Суд дійшов висновку, що без дослідження обставин щодо наявності або відсутності заборгованості «Neslot Limited» перед ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» по взаєморозрахункам за зовнішньоекономічними контрактами, що підлягають встановленню у справі №826/28274/15, розгляд справи щодо правомірності прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 №115626552206, яким до позивача застосовано санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема по взаємовідносинам з «Neslot Limited», є неможливим.

24.10.2019 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) подало касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вищезазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі відповідач наводить довід про те, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 не відповідає нормі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також ГУ ДПС у м. Києві вказує на те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Водночас, на переконання відповідача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував наявність такої неможливості.

Верховний Суд ухвалою від 26.11.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

Предметом позову у цій справі (№ №826/1078/15) є правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 №115626552206 про нарахування грошового зобов`язання із штрафних санкцій (пені) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 209 080 606,83 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки від 31.07.2014 №710/26-55-22-06/37243279, яким встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема, ненадходження валютної виручки від компанії «NESLOT LIMITED» (Гонконг) у сумі 12 232 009,92 доларів США (еквівалент 146 784 119,04 грн.) та несвоєчасне надходження валютної виручки від компанії «NESLOT LIMITED» (Гонконг) у сумі 2 828 318,82 доларів США (еквівалент 33 939 826,00 грн) за договором від 30.08.2013 №416; ненадходження валютної виручки від компанії «NESLOT LIMITED» (Гонконг) у сумі 5 299 300,00 доларів США (еквівалент - 42 357 304,90 грн) за договором від 01.11.2013 NES03/671; у сумі 5 348 054,34 доларів США (еквівалент - 51 895 192,12 грн) за договором від 19.08.2013 №388; у сумі 30 056,69 доларів США (еквівалент - 2 638 143,12 грн) за договором від 14.01.2014 №ЕХР140114-1; ) у сумі 1 720 683,81 доларів США (еквівалент - 14 489 463,84 грн) за договором від 23.01.2014 №ЕХР230114-1; несвоєчасне надходження валютної виручки від компанії «NESLOT LIMITED» (Гонконг) у сумі 5 100 230,97 доларів США (еквівалент 49 469 180,27 грн) за договором від 30.08.2013 NES01/679.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само), статтею 1 якого передбачено, зокрема, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, встановлених наведеною нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічним операціям з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Приписами статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» встановлено, що імпортна операція резидента вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком; припинення дії зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається Національним банком України.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631(постанова втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 05.02.2019 N 31) (далі - Інструкція №136), передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відповідно до підстав позову (позивач посилається на те, що валютна виручка за вище вказаними договорами не надійшла на його рахунок внаслідок припинення зобов`язань нерезидента шляхом заліку однорідних вимог) до предмета доказування у справі №826/1078/15 входять, зокрема обставини щодо припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними операціями, які були предметом перевірки контролюючого органу, та зняття їх з валютного контролю.

Станом на 24.09.2019 у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа №826/28274/15 за адміністративним позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до компанії «Neslot Limited» про продовження дії спеціальної санкції. Верховний Суд в постанові від 05.02.2019, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на необхідність встановлення судом обставин щодо дотримання суб`єктами зовнішньоекономічних відносин статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Інструкції №136 при виконанні експортних контрактів від 30.08.2013 № 416, від 01.11.2013 № NES03/671, від 19.08.2013 № 385, від 28.11.2013 № 677, від 19.08.2013 № 388, від 14.01.2014 № ЕХР140114-1 та від 23.01.2014 № ЕХР230114-1, укладених компанією «Neslot Limited» з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», висновок про порушення яких зроблено в акті позапланової виїзної перевірки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 31.07.2014 № 710/26-55-22-06/37243279.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки у справах №826/1078/15 та №826/28274/15 встановленню підлягають пов`язані між собою обставини щодо стану розрахунків (наявності чи відсутності заборгованості) за одними й тими ж зовнішньоекономічними контрактами між «Neslot Limited» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», апеляційний перегляд справи №826/1078/15 за апеляційною скаргою ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є не можливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/28274/15.

З таким висновком, однак, не можна погодитися, оскільки він не відповідає нормам пункту 3 частини першої статті 236 КАС, відповідно до яких підставою для зупинення провадження у справі є не взаємозв`язок справ (зокрема, обумовлений схожістю предмета доказування), а об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої справи, тобто такий ступінь спорідненості спірних правовідносин, за якого від змісту (прав і обов`язків учасників) одних залежить зміст інших правовідносин. Спірні правовідносини у справах №826/1078/15 та №826/28274/15 такої спорідненості не мають, хоча до предмета доказування у цих справах входять одній й ті ж обставини (щодо стану розрахунків за зовнішньоекономічними договорами від 30.08.2013 № 416, від 01.11.2013 № NES03/671, від 19.08.2013 № 385, від 28.11.2013 № 677, від 19.08.2013 № 388, від 14.01.2014 № ЕХР140114-1 та від 23.01.2014 № ЕХР230114-1). Встановлені такого роду обставини у судовому рішенні у справі №826/28274/15, яке набрало б законної сили на момент розгляду справи №826/1078/15, мали б в силу норми частини четвертої статті 78 КАС преюдиційне значення для цієї справи. Однак, станом на час апеляційного перегляду справи №826/1078/15 розгляд судом справи №826/28274/15 не був закінчений.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга цієї статті).

Наведене порушення судом апеляційної інстанції норм пункту 3 частини першої статті 236 КАС є підставою для скасування ухвали від 24.09.2019. Враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 здійснено апеляційний перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2016 у цій справі, касаційна скарга ГУ ДПС в частині направлення справи для продовження апеляційного перегляду задоволенню не підлягає.

У зв`язку з реорганізацією Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко І.Я.Олендер Н.Є. Блажівська