ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/11107/18

адміністративне провадження № К/9901/25224/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-Лот» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 (колегія суддів: В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев, Є.В. Чаку) у справі № 826/11107/18 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-Лот» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-Лот», в якому просило стягнути з ТОВ «Сакура-Лот» податковий борг в сумі 3 211 809,85 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

27.02.2019 судом першої інстанції було розглянуто клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про заміну первинного позивача належним позивачем, а саме на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області. Також судом було розглянуто клопотання ТОВ «Сакура-Лот» про заміну первинного позивача належним позивачем, а саме на Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Протокольною ухвалою від 27.02.2019 суд задовольнив клопотання первинного позивача та замінив його на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області. У задоволенні клопотання відповідача суд відмовив, не замінивши первісного позивача на Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1, ч.1 ст. 299 КАС України, у зв`язку із тим, що нормою статті 294 КАС України не передбачена можливість окремого оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в заміні сторони у справі.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав того, що фактично Товариством оскаржувалась ухвала суду 1-ї інстанції якою одночасно було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну позивача у справі так і задоволено клопотання позивача про його ж заміну іншим суб`єктом владних повноважень. Тобто, дане процесуальне рішення, за висновком Суду касаційної інстанції, підпадало під визначення ухвали суду першої інстанції, яка відповідно до приписів статті 294 КАС України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.07.2019 відмовлено у відкритті провадження на підставі статті 299 КАС України з тих підстав, що протокольна ухвала суду першої інстанції, в силу приписів статті 294 КАС України окремо від судового рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.07.2019, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення висновків Верховного Суду, які таким були надані під час розгляду його першої касаційної скарги та вимог КАС України прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки п.20 ч.1 статті 294 КАС України передбачено оскарження окремо від рішення суду ухвали щодо, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво).

Відзив на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не входить до переліку ухвал, передбаченого статтею 294 КАС України, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Однак суд належним чином не перевірив зміст положення статті 294 КАС України, пунктом 20 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, що вже було предметом судової оцінки Верховного Суду (постанова від 09.07.2019), суд першої інстанції 27.02.2019 постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача про зміну сторони, - позивача та одночасно відмовив у задоволені такого ж клопотання відповідачу.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1, с.1 ст. 299 КАС України, чим не дотримався вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, яка гарантує право, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на те, що оскаржена Товариством ухвала про залучення до участі у справі правонаступника позивача не є окремим письмовим документом, так як є протокольною ухвалою.

Відповідно до частини другої статті 241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частинами п`ятою, шостою та десятою статті 243 КАС України передбачено, що ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну сторони правонаступником не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги пункту 20 частини першої статті 294 КАС України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як ухвала оскаржувана відповідачем ухвала від 27.02.2019 про заміну сторони у справі є протокольною, оскільки положення частин п`ятої та шостої статті 243 і частини першої статті 294 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 903/381/18 (Касаційний господарський суд), а також у постанові від 23.09.2020 у справі № 756/12128/15-ц (Касаційний цивільний суд).

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи те, що в касаційному поряду переглядалась ухвала суду апеляційної інстанції, що була визнана такою, яка постановлена з порушенням вказаних норм процесуального права, дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура-Лот» задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 скасувати, а справу №826/11107/18 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник