№ 826/11113/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа №826/11113/16

адміністративне провадження №К/9901/31683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шелест С.Б., суддів: Мєзєнцева Є.І., Пилипенка О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (КМР), треті особи: виконавчий орган КМР (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМР (КМДА), Комунальне підприємство «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі», про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- скасувати рішення КМР від 10.03.2016 № 221/221 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу земельної ділянки площею 0,0790 га у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 обліковий номер 79:483:010 (кадастрова справа А14018).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 листопада 2017 року позов задовольнив.

Скасував рішення КМР від 10.03.2016 р. №221/221 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Зобов`язав КМР прийняти рішення про передачу земельної ділянки площею 0,0790 га у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 обліковий номер 79:483:010 (кадастрова справа А14018).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів обставин на підставі яких прийнято оспорюване рішення. А тому, факт належності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до земель комунально-складської території не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачеві у передачі документів до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) з метою переведення земель із земель комунально-складської до земель житлової і громадської забудови, всупереч власному рішенню відповідної постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що компетентні органи не заперечують проти відведення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку, проте за умови внесення відповідних змін до Генерального плану м. Києва щодо цільового призначення такої земельної ділянки, а тому висновки суду першої інстанції про те, що проект землеустрою погоджений компетентними органами у встановленому порядку не відповідає фактичним обставинам справи.

Як свідчать обставини справи та вбачається з висновків компетентних органів, бажана земельна ділянка згідно з Генеральним планом розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 (в редакції чинній на момент винесення оспорюваного у даній справі рішення) була віднесена до земель комунально-складської зони. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено приналежність земельної ділянки до земель комунально-складської зони також необґрунтований.

Відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Поряд з цим, рішення про внесення змін до цільового призначення спірної земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин не приймалось, а передача земельної ділянки з функціональним призначенням - комунально-складська територія, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є порушенням вимог, встановлених законодавством.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, апеляційний суд не взяв до уваги, що поняття «цільове призначення земельної ділянки» та «функціональне призначення земельної ділянки» є різними.

Вважає, що прийняття рішення про відмову у наданні земельної ділянки без розгляду питання про внесення змін до містобудівної документації означає незастосування відповідного закону відповідачем.

Відповідач не надав будь-яких затребуваних судом доказів віднесення земельної ділянки до комунально-складських територій. Функціональне призначення зазначеної земельної ділянки відноситься частково до території вулиць та доріг та частково до території змішаної житлово-громадської забудови. Тобто наразі функціональне призначення земельної ділянки інше, ніж те, що стало підставою для відмови у наданні земельної ділянки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Кравчук В.М., Стародуб О.П., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року № 743/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Позивач звернулася до Київської міської ради із клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про надання у безоплатну приватну власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: вул. Чабанівська у Голосіївському районі м. Києва.

За результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на виконання витягу з протоколу №14 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 16.06.2015, враховуючи те, що земельна ділянка, яка передбачається для передачі гр. ОСОБА_1 за функціональним призначенням належить до комунально-складської території згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 «Про затвердження «Генерального плану міста Києва», та відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2015 № 690/3265 «Про затвердження детального плану території житлового масиву Теремки III на вул. Великій Кільцевій, 1 у Голосіївському районі м. Києва» на територію, до якої входить земельна ділянка, затверджено детальний план території житлового масиву Теремки III, Київська міська рада І сесії VIII скликання прийняла рішення від 10.03.2016 №221/221 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » (далі - Спірне рішення).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини першої статті 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У статті 1861 ЗК зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 9 ЗК до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

За змістом статті 39 ЗК використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи містобудування» та статті 12 Закону України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація, одним з видів якої є генеральний план населеного пункту, є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій, вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про планування і забудову території» детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що процедура прийняття рішення відповідною радою про передачу земельної ділянки у приватну власність громадянам передбачає наступні етапи: 1) звернення громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, з відповідною заявою до відповідної ради; 2) розгляд заяви відповідною радою та дозволу на розробку проекту її відведення; 3) розроблення проекту відведення земельної ділянки; 4) погодження проекту відведення земельної ділянки компетентними органами; 5) розгляд проекту відведення земельної ділянки відповідною радою та прийняття рішення про надання земельної ділянки.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має відповідати генеральному плану населеного пункту та має погоджуватись з відповідними уповноваженими вищезазначеними компетентними органами, що є обов`язковою передумовою для прийняття радою відповідного рішення за результатами розгляду такого проекту.

Як убачається з матеріалів справи та установлено апеляційним судом, у кадастровій справі А-14018 є висновки компетентних органів щодо розробки документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Чабанівська, 16 у Голосіївському районі м. Києва.

Так, згідно з висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №07-0053-В, ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечуватиме проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку під будівництво і обслуговування садибного житлового будинку, господарських будівель і споруд, без права забудови до погодження і затвердження містобудівної та проектної документації в установленому законом порядку за умови внесення змін до Генерального плану м. Києва.

Згідно з висновком Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 10.07.2008 № 5275, суб`єкт не заперечує проти розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 при умові розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації щодо вилучення території по вказаній адресі із комунально-складської території, громадських будівель та споруд та переведення її до території відповідної категорії.

Згідно з висновком Управління охорони навколишнього природного середовища від 22.08.2008 №071/04-4-19/5046, суб`єкт владних повноважень надає згоду на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови внесення у встановленому порядку змін до Генерального плану розвитку міста.

Згідно з висновком Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 04.07.2008 №523-2994 суб`єкт владних повноважень не буде заперечувати проти відведення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку за умови внесення змін до Генерального плану м. Києва.

Тобто, як встановив суд апеляційної інстанції, вказані компетентні органи не заперечують проти відведення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку, проте за умови внесення відповідних змін до Генерального плану м. Києва щодо цільового призначення такої земельної ділянки, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що проект землеустрою не погоджений компетентними органами у встановленому порядку.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, з висновків компетентних органів вбачається, що бажана земельна ділянка згідно з Генеральним планом розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804 (в редакції чинній на момент винесення оспорюваного у даній справі рішення), була віднесена до земель комунально-складської зони.

Відповідно до частини 2 статті 20 ЗК зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність дій КМР.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко