№ 826/11154/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/11154/16

адміністративне провадження № К/9901/43738/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11154/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року (головуючий суддя: Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 (колегія суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати повністю наказ Генеральної прокуратури України № 11дк від 22.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 30.09.2015 р. №619к;

1.2. поновити його в органах прокуратури з 22.06.2016 р. по 10.09.2020 р. в прокуратурі Київської області на посаді заступника прокурора Київської області, а з 11.09.2020 р. в Київській обласній прокуратурі на посаді заступника керівника Київської обласної прокуратури з поновленням класного чину "старший радник юстиції";

1.3. стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.05.2016 до дня поновлення на посаді.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані в наказі обставини щодо притягнення його до відповідальності повністю скопійовані з повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 364 КК України і будь-яких інших обставин (позаслужбові відносини, отримання неправомірної винагороди, неетична поведінка), не вказаних у повідомленні, під час службового розслідування не встановлено.

1.5. Висновок про грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" та правил прокурорської етики є лише припущенням, а у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі не конкретизовано в чому саме полягало грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" та правил прокурорської етики, не здійснено формулювання складу дисциплінарного проступку, окремо не визначено обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального переслідування та дії позивача, що стали підставою для його звільнення з органів прокуратури.

1.6. Позивач зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути процесуальна діяльність особи; відповідачем не доведено факт підписання позивачем постанови від 25.06.2015 р. про закриття кримінального провадження в частині, тоді як позивач цей факт заперечує.

1.7. Факт незаконності дій державного виконавця при описі та передачі ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29880 тонн не доведено, він не опитувався під час службового розслідування та судового розгляду. Водночас державний виконавець діяв виключно в межах наданого йому доручення про проведення перевірки Броварським ВДВС.

1.8. Щодо винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", то факт незаконності винесення даної постанови не доведено, а припущення про вплив позивача на певних осіб базується лише на поясненнях начальника відділу, який є зацікавленою особою. Щодо приховування матеріалів кримінального провадження №12015000000000539, то вказане припущення спростоване свідком.

1.9. Позивач зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру" неможливе до моменту встановлення вироком суду вини особи, що відсутнє в цьому випадку. При цьому фактичні обставини, що складають подію дисциплінарного проступку, збігаються з фактичними даними, які підлягають доказуванню в межах кримінального провадження щодо позивача, що є порушенням презумпції невинуватості.

1.10. Також позивач посилається на порушення порядку проведення службового розслідування, оскільки до складу комісії включено зацікавлену особу, яка одночасно з проведенням службового розслідування входила до групи прокурорів, що здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо позивача, не забезпечено право позивача на участь у службовому розслідуванні.

1.11. Додатково позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ прийнято в умовах реального конфлікту інтересів.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

2.3. Підставою для направлення справи на новий розгляд Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, які фактичні обставини події, у зв`язку з якою проводилося службове розслідування, були встановлені комісією, які конкретно протиправні або неетичні дії (бездіяльність) вчинив позивач та які з них розцінені відповідачем як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5, а які - пунктом 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, які конкретно норми Закону України «Про прокуратуру» і правил прокурорської етики були позивачем порушені. Суди першої та апеляційної інстанції не досліджували і не дали оцінки тому, чи становили описані у висновку службового розслідування дії або бездіяльність позивача склад дисциплінарного проступку (проступків), незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії або бездіяльність прокурора отримали в межах кримінального провадження. Без встановлення зазначених обставин та їх належної правової оцінки неможливо погодитися з висновками судів про дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та правомірність звільнення останнього з посади і органів прокуратури саме в порядку дисциплінарного стягнення.

2.4. При повторному розгляді справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

2.5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року залишено без змін.

2.6. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами доведено правомірність наказу Генерального прокурора України від 22.06.2016 № 11дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури звільнено позивача з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 30.09.2015 № 619к.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

3.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про застосування судами попередніх інстанцій пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (щодо можливості звільнення прокурора, якого затримано та якому повідомлено про підозру/складено обвинувальний акт, за вказаними підставами до набрання щодо нього обвинувального вироку суду) без врахування висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №815/1956/16.

3.3. Крім того, зазначає про позицію Верховного Суду, яка відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №П/9901/14/17 від 11 вересня 2018 року, П/9901/19/17 від 13 листопада 2018 року, П/800/577/17 від 29 січня 2019 року, про те, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» неможливо до моменту встановлення вироком суду вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Водночас зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо порушення вимог статті 48 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII та статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України щодо прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності поза межами граничного строку.

3.5. Крім того, у касаційній скарзі вказано про порушення судами норм процесуального права з посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 353 КАС України

4. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, за змістом яких висловили свої доводи, якими заперечили проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач працював в органах прокуратури з 2006 року.

6. З червня 2006 року по липень 2014 року обіймав посади слідчого прокуратури м.Брянки Луганської області, слідчого та старшого слідчого прокуратури Лутугінського району Луганської області; помічника прокурора м. Луганська Луганської області, прокурора та старшого прокурора прокуратури м. Луганська Луганської області, прокурора та старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.

7. У серпні 2014 року призначений на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні.

8. У жовтні 2014 року переведений на посаду старшого прокурора відділу.

9. Згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 21.08.2015 № 569к призначений на посаду заступника прокурора Київської області.

10. У травні 2016 року до Генеральної прокуратури України надійшла інформація Національного антикорупційного бюро України про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42013110000000284 за фактом розкрадання державного майна ДСБУ "Аграрний фонд" в особливо великих розмірах 18.05.2016 затримано в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України заступника прокурора Київської області ОСОБА_1 , якому 19.05.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

11. Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 , будучи службовою особою органів прокуратури України у період часу з червня 2015 року по березень 2016 року неодноразово вчиняв використання влади та службового становища всупереч інтересам служби в інтересах та з метою отримання неправомірної вигоди іншими особами, а саме: дії щодо сприяння для розкрадання державного майна ДСБУ "Аграрний фонд" у особливо великих розмірах, шляхом прийняття постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження в частині, якою цукор ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 15480 тонн передано ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Ефективні інвестиції", а також забезпечивши незаконний опис державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29 880 тонн, а також забезпечення винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", а також приховування матеріалів кримінального провадження. В результаті дій ОСОБА_1 державі заподіяно шкоду на суму приблизно 300 млн. грн.

12. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 24.05.2016 р. №185 призначено проведення службового розслідування за рапортом заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_15 щодо законності дій окремих посадових осіб органів прокуратури України під час розслідування кримінального провадження № 42013110000000284 за фактами розкрадання майна ДСБУ "Аграрний фонд", а також визначено склад комісії з проведення службового розслідування, а саме: у складі начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Дзюби І.І.(голови комісії), заступника начальника відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Титарчука І.Г., прокурора відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Цисова Д.А., прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Чоломбитька М.В., заступника начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби - начальника управління роботи з кадрами ОСОБА_2 , прокурора відділу штатів, обліку кадрів та дисциплінарної практики Департаменту кадрової роботи та державної служби Криницького О.В., начальника Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Носової Н.В., заступника начальника Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату - начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань ОСОБА_14 , заступника начальника Департаменту нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , заступника начальника другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С.С .

13. Наказом Генерального прокурора України від 26.05.2016 № 82к на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків заступника прокурора Київської області.

14. 22.06.2016 Генеральним прокурором України затверджено висновок службового розслідування від 17.06.2016 р., згідно з яким факт грубого порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури знайшов своє підтвердження.

15. Наказом Генерального прокурора України від 22.06.2016 № 11дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», керуючись п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, аб. 1 ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст.ст. 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України та п. 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України, за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури звільнено ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 30.09.2015 № 619к.

16. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у наказі зазначено наступні обставини:

Національним антикорупційним бюро України у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42013110000000284 від 22.03.2013 за фактами розкрадання майна ДСБУ "Аграрний фонд" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 1, 3 ст. 209, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 362, ч.ч. 1, 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, викрито заступника прокурора Київської області ОСОБА_1.

Установлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою органів прокуратури України, з червня 2015 року по березень 2016 року неодноразово вчиняв використання влади та службового становища всупереч інтересам служби в інтересах інших осіб, з метою отримання ними неправомірної вигоди, а саме: дії щодо сприяння у розкраданні державного майна ДСБУ "Аграрний фонд" в особливо великих розмірах шляхом прийняття постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження №42013110000000284.

17. Також в наказі зазначено, що ОСОБА_1 забезпечив незаконний опис державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29880 тонн та винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", а також приховування матеріалів кримінального провадження №12015000000000539.

18. ОСОБА_1 18.05.2016 затримано в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, а 19.05.2016 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

19. Указана подія набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури України.

20. Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що прийнятий з грубим порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Правовідносини, пов`язані з проходженням служби працівниками органів прокуратури, регулюються Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123, Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

26. Відповідно до статей 44, 45 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

27. Статтею 3 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

2) законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності;

3) територіальності;

4) презумпції невинуватості;

5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків;

6) політичної нейтральності прокуратури;

7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

28. Частиною третьою статті 19 Закону № 1697-VII встановлено, що прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

29. Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 1697-VII Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

30. Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом (пункт 3 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII).

31. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

32. Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

33. Відповідно до частин першої та третьої статті 48 указаного Закону рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

34. Згідно з підпунктом 5-1 Перехідних положень Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-XII.

35. Статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1795-XII, передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

36. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

37. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено розділом 3 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

38. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

39. Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

40. Згідно із статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є:

1) догана;

2) пониження в класному чині;

3) пониження в посаді;

4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України";

5) звільнення;

6) звільнення з позбавленням класного чину.

41. Статтею 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

42. Позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора України.

43. Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

44. Особи, нагороджені нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України", можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального прокурора України.

45. Міські і районні прокурори, інші прирівняні до них прокурори вносять подання вищестоящому прокурору про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників.

46. Згідно зі ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

47. Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

48. За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

49. Прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

50. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

51. Статтею 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

55. Предметом оскарження у цій справі є наказ Генеральної прокуратури України № 11дк від 22.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 30.09.2015 р. №619к.

56. Цей наказ оскаржується позивачем, оскільки, на його думку, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права.

57. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

58. Верховний Суд враховує, що суди попередніх інстанцій установили, що у травні 2016 року до Генеральної прокуратури України надійшла інформація Національного антикорупційного бюро України про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42013110000000284 за фактом розкрадання державного майна ДСБУ «Аграрний фонд» в особливо великих розмірах 18.05.2016 затримано в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України заступника прокурора Київської області ОСОБА_1, якому 19.05.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

59. Зазначений подія набула широкого розголосу та негативного громадського резонансу.

60. У зв`язку з цим на підставі рапорта заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проведено службове розслідування стосовно осіб, вказаних у цьому рапорті.

61. За наслідками службового розслідування на підставі встановлених у його ході фактів та обставин, комісія дійшла висновку про те, що своїми діями позивач грубо порушив вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісними з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.

62. За цих обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що під час службового розслідування встановлені самостійні підстави до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без урахування результатів розслідування кримінальної справи та встановлення в межах кримінального провадження вини позивача.

63. Щодо процедури проведення службового розслідування Верховний Суд зазначає таке.

64. Підстави та порядок проведення Головним управлінням кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки, Головним управлінням організаційного та правового забезпечення та іншими підрозділами Генеральної прокуратури України, підрозділами роботи з кадрами прокуратур обласного рівня, іншими посадовими особами органів прокуратури службових розслідувань та службових перевірок визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України від 06.03.2012 № 20.

65. Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 1 Інструкції службові розслідування проводяться у всіх випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків, вчинення ними або за їх участі дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, порушення вимог щодо інформаційної безпеки, втрати службових документів, зброї та її застосування, за фактами здійснення неправомірного втручання у службову діяльність, посягань на життя, здоров`я, прокурорів і слідчих, а також у випадках їх загибелі.

66. Службове розслідування може бути проведено на вимогу працівника прокуратури для зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр.

67. Службові перевірки можуть проводитися за іншими фактами недотримання Присяги працівника прокуратури, а також порушень виконавської дисципліни, вчинення дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень, не пов`язаних з корупційними діяннями та ганебними вчинками.

68. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Інструкції метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об`єктивне і всебічне з`ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.

69. Службові розслідування та службові перевірки проводяться незалежно від проведення стосовно прокурорсько-слідчих працівників адміністративних чи кримінальних проваджень.

70. Генеральним прокурором України або особою, яка виконує його обов`язки, приймається рішення про проведення службового розслідування чи службової перевірки працівниками Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки, Головним управлінням організаційного та правового забезпечення та інших підрозділів центрального апарату (пункт 3 Інструкції).

71. Згідно з пунктом 6 Інструкції приводами для проведення службового розслідування чи службової перевірки можуть бути: звернення громадян, народних депутатів України, керівників державних органів, інших підприємств, установ та організацій; повідомлення у засобах масової інформації; повідомлення органів дізнання, слідства та суду.

72. Відповідно до пункту 10 Інструкції при проведенні службового розслідування чи службової перевірки повному, об`єктивному і всебічному з`ясуванню підлягають: обставини події, у зв`язку з якою проводиться розслідування чи перевірка (час, місце, спосіб, наслідки тощо); правомірність дій чи бездіяльності працівників прокуратури, що призвели до події чи безпосередньо передували їй; наявність у діянні прокурорсько-слідчого працівника ознак дисциплінарного проступку, адміністративного чи кримінального правопорушення, іншого ганебного вчинку, їх мотиви; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності прокурорсько-слідчих працівників; характеристика особи, що вчинила порушення (ставлення до виконання службових обов`язків, поведінка до порушення тощо); причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, посадові особи, якими вони допущені; характер і розмір завданих порушенням збитків, а також можливості їх відшкодування; обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустились ганебних вчинків, обґрунтованість призначення їх на відповідні посади, присвоєння класних чинів, заохочень та роль їх безпосередніх керівників у забезпеченні належної поведінки цих працівників; правильність і обґрунтованість прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

73. Суди попередніх інстанцій установили, що Генеральною прокуратурою України дотримано порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

74. При цьому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримана у травні 2016 року Генеральною прокуратурою України інформація Національного антикорупційного бюро України про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42013110000000284 за фактом розкрадання державного майна ДСБУ "Аграрний фонд" в особливо великих розмірах 18.05.2016 затримано в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України заступника прокурора Київської області ОСОБА_1, якому 19.05.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є належною підставою для проведення службового розслідування в розумінні пункту 6 Інструкції.

75. Згідно з п. 14 Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування чи службова перевірка, має право: отримувати інформацію про підстави проведення розслідування чи перевірки та склад комісії (осіб), якою вони будуть проводитися, заявляти обґрунтовані клопотання про їх відвід. Таке клопотання підлягає розгляду керівником прокуратури у 3-денний строк, повідомлення про прийняте рішення надається у письмовій формі; бути присутнім при проведенні розслідування або перевірки, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про їх витребування, додаткове отримання та вивчення пояснень осіб, знайомитись після закінчення службового розслідування чи службової перевірки із затвердженим висновком та подавати до нього зауваження.

76. Судами попередніх інстанцій установлено, що копія наказу про призначення службового розслідування вручена позивачу 15.06.2016 р. у приміщенні Київського слідчого ізолятора, де також 14-15.06.2016 р. в межах службового розслідування позивачем надавалися пояснення згідно з матеріалами справи (т. 2 а.с.162-167).

77. Також, суди попередніх інстанцій установили, що подання позивачем після ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування клопотання про відвід члена комісії не підтверджується належними доказами та наявними у матеріалах справи документами.

78. Щодо твердження позивача про те, що йому не було роз`яснено його права як особи, щодо якої проводиться службове розслідування, суди попередніх інстанцій з`ясували таке.

79. Згідно з п. 12 Інструкції особа, яка проводить службове розслідування чи службову перевірку, зобов`язана, в тому числі, роз`яснювати особам, стосовно яких проводиться розслідування чи перевірка, їх права та вживати в межах компетенції заходи щодо їх забезпечення.

80. Процедура такого роз`яснення окремо не регламентована для того, щоб можна було говорити про її дотримання/недотримання. З огляду на це Верховний Суд вважає, що з огляду на перебування позивача на посаді заступника прокурора Київської області станом на час проведення службового розслідування, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали безпідставними твердження позивача про те, що не роз`яснення йому його прав могло вплинути на хід проведення службового розслідування.

81. Відтак, посилання позивача на порушення процедури проведення службового розслідування не можуть бути визнані обґрунтованими.

82. Виходячи з викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо дотримання Генеральною прокуратурою України порядку процедури проведення службового розслідування.

83. Щодо твердження позивача про прийняття оскаржуваного наказу в умовах реального конфлікту інтересів Верховний Суд зазначає таке.

84. Позивач стверджує, що Генеральний прокурор України ОСОБА_9, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки батько ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у період з 1973 р. по 2005 р. працював у органах внутрішніх справ, а в період з 04.02.2005 р. по 01.12.2006 р. під керівництвом ОСОБА_9 , зокрема, давав свідчення на користь ОСОБА_9 під час розслідування кримінальної справи за обвинуваченням проти ОСОБА_9 , про що позивач довідався пізніше із ЗМІ.

85. З вказаного приводу Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що факт перебування батька ОСОБА_7 (прокурор відділу прокуратури Київської області, який виніс постанову про повернення тимчасово вилученого майна від 18.12.2015 р.) - ОСОБА_8 у підпорядкуванні ОСОБА_9 як Міністра внутрішніх справ України в період з 04.02.2005 р. по 01.12.2006 р. сам по собі не може бути підставою для висновків про упередженість ОСОБА_9 як Генерального прокурора України станом на 2016 р.

86. Крім того, зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 р. у справі №1-511/11 суди встановили, що свідок ОСОБА_10 надав покази проти ОСОБА_9 .

87. Також Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що службове розслідування проводилося щодо осіб, вказаних у рапорті заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_15, серед яких прізвище ОСОБА_7 не вказане, тому посилання позивача на ту обставину, що комісією не досліджувалась роль ОСОБА_7 під час винесення постанови від 18.12.2015 р., не може бути визнане таким, що свідчить про упередженість саме по відношенню до позивача.

88. При цьому, Верховний Суд зазначає, що суди правильно наголосили про відсутність підстав для висновку про упередженість Генерального прокурора України ОСОБА_9 стосовно позивача щодо дій та рішень, пов`язаних з проведенням службового розслідування та прийняттях оскаржуваного наказу.

89. Щодо дисциплінарного проступку по суті Верховний Суд зазначає таке.

90. Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

91. Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 №123 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

92. Статтею 9 Кодексу встановлено, що працівник прокуратури зобов`язаний діяти справедливо, неухильно дотримуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації конституційних повноважень прокуратури, бути об`єктивним у своїх стосунках з органами влади, громадськістю та окремими особами. Він має усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством у забезпеченні захисту прав людини і громадянина та відстоюванні інтересів держави.

93. Працівник прокуратури має прагнути досягнення справедливого балансу між правами та свободами особи і загальними інтересами суспільства.

94. Він повинен дотримуватися пріоритету інтересів, представляючи інтереси держави у відносинах з іншими особами, зобов`язаний діяти виключно в інтересах держави.

95. Згідно із статтею 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

96. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

97. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

98. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

99. Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

100. Крім того, при виконанні своїх обов`язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); (…) (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року).

101. Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

102. Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об`єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. "ґ" п. 5).

103. Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами всебічного вивчення матеріалів службового розслідування комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів.

104. За цих обставин Верховний Суд Вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність у діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

105. Щодо доводів позивача про протиправність звільнення його з органів прокуратури з тих підстав, що визнання його винним у вчиненні проступку можливе лише за вироком суду у кримінальній справі, а також, що висновки службового розслідування ґрунтується виключно на підставі матеріалів, зібраних під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000284, Верховний Суд зазначає наступне.

106. Суди першої та апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи установили, що комісія не вирішувала питання щодо обґрунтованості обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила викладені у рапорті обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході дисциплінарного провадження комісією факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень в межах дисциплінарного провадження та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

107. При цьому суди правильно зауважили, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача хоч і прийнято на підставі відомостей, які також наявні в матеріалах кримінального провадження, розпочатого стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

108. Такий висновок судів відповідає правовій позиції, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 від 2 жовтня 2018 року у справі №9901/454/18.

109. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури, тобто, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

110. Під час проведення службового розслідування для встановлення наявності чи відсутності у рішеннях, діях чи бездіяльності позивача дисциплінарного проступку вивчалися обставини під час здійснення ним процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42013110000000284, а саме: дії щодо сприяння у розкраданні державного майна ДСБУ "Аграрний фонд" в особливо великих розмірах шляхом прийняття постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження № 42013110000000284, забезпечення незаконного опису державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29 880 тонн та винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", а також приховування матеріалів кримінального провадження №12015000000000539.

111. Щодо прийняття постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження № 42013110000000284 суди попередніх інстанцій встановили, що вказаною постановою закрито кримінальне провадження в частині епізоду №42014000000000257 за фактом заволодіння службовими особами ДСБУ "Аграрний фонд" грошовими коштами цієї установи за ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також прийнято рішення про повернення речових доказів, а саме: цукру-піску ДСТУ 4623-2006 у кількості 15480 тонн, що зберігається ТОВ "ЕВЕРІЗ ВЕБ СОЛЮШЕНС" на складі у Волинській області, шляхом його передачі державному виконавцю для здійснення виконавчих дій. Пізніше постановою заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої прокуратури ОСОБА_18 від 24.02.2017 р. вказану постанову скасовано.

112. У висновку службового розслідування зазначено про невідповідність вказаної постанови вимогам ст. 110 284 КПК України за відсутності необхідних реквізитів та мотивів прийняття постанови, а також безпідставне вирішення питання про повернення речових доказів, що розцінено як дисциплінарний проступок (неналежне виконання службових обов`язків).

113. Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

114. Втім питання про повернення речових доказів вирішено в даному випадку за відсутності ухвали суду, з посиланням на судові рішення господарського суду, що обгрунтовано визнано комісією очевидним порушенням вимог КПК України і цілком могло кваліфікуватися як неналежне виконання позивачем службових обов`язків, навіть без врахування викладеного у повідомленні про підозру від 15.05.2016 р. твердження про те, що позивач достеменно знав про відсутність на складах за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 предмету виконавчого провадження №39690381.

115. Крім цього, суди зазначили, що під час нового розгляду справи позивач посилався на ту обставину, що ним вказана постанова не підписувалася, і саме відповідач має довести, що саме позивачем вона підписана.

116. Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що згідно з матеріалами справи під час розгляду справи, починаючи з 2016 р., факт підписання ним вказаної постанови позивач не заперечував, а посилався на її відповідність законодавству та неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності навіть за умови скасування вказаної постанови.

117. Вказане свідчить про те, що під час службового розслідування у членів комісії були відсутні підстави ставити під сумнів факт винесення позивачем як уповноваженою посадовою особою вказаної постанови.

118. Щодо забезпечення незаконного опису державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29880 тонн та винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", то суди встановили, що згідно з матеріалами службового розслідування та висновком комісії склад дисциплінарного правопорушення полягав не у винесенні позивачем конкретних процесуальних документів (акту опису майна та постанови про повернення тимчасово вилученого майна, які вкладалися іншими посадовими особами), а у сприянні вказаним діям, використовуючи посадове становище позивача.

119. Зокрема щодо забезпечення незаконного опису державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29880 тонн, то такими діями визнано факт прибуття позивача 10.06.2015 р. до складських приміщень за адресою: вул. Набережно-Промислова, 20, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, де зберігався належний державі в особі ДСБУ "Аграрний фонд" цукор-пісок у кількості 29880 тонн, участь у складанні акту опису й арешту вказаного майна 10.06.2015 р. державним виконавцем Бондарем В.Г., про що свідчить підпис позивача на акті і що ним не заперечується.

120. Під час службового розслідування, обставини виїзду позивача як процесуального керівника до Черкаської області для проведення слідчих дій безпосереднім керівникам невідомі, з ними не узгоджувалися, рапорти про відрядження позивачем не надавалися і не оформлювалися.

121. Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для оцінки вказаної обставини відповідність законодавству самого акта опису майна і дій державного виконавця не мають значення, тоді як має значення факт участі позивача у забезпеченні виконавчих дій на незрозумілих підставах.

122. Щодо забезпечення винесення 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір", то вказана постанова винесена прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_7 на підставі скарги ПП "Офір" на незаконні дії слідчого у кримінальному провадженні №12015000000000539 щодо безпідставного тимчасового вилучення майна.

123. 08.07.2016 р. вказана постанова була скасована Заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18

124. Ознаки дисциплінарного проступку у діях позивача встановлено щодо вчинення ним неформального впливу на винесення постанови від 18.12.2015 р., що встановлено на підставі показань посадових осіб, допитаних у межах службового розслідування ( ОСОБА_11 - начальник відділу процесуального керівництва, який повідомив про зміст свого спілкування з цього приводу з ОСОБА_5 , а саме - про отримання вказівки позивача щодо винесення постанови та флеш-носія з проєктом постанови, а також про здійснення позивачем особистого контролю за вказаним кримінальним провадженням; ОСОБА_12 - заступник начальника відділу процесуального керівництва, ОСОБА_16. - заступник управління нагляду у кримінальному провадженні, ОСОБА_17 - заступник начальника управління).

125. Суди попередніх інстанцій встановили, що як опитані під час службового розслідування працівники прокуратури Київської області, так і опитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_13 , можуть вважатися зацікавленими особами, оскільки від змісту їх пояснень залежить наявність підстав для оцінки їх дій як протиправних, тому жодне з цих пояснень не може мати визначального значення для висновків про вчинення чи невчинення позивачем протиправних дій.

126. Проте, оцінка участі позивача у забезпеченні винесення вказаної постанови надана у сукупності з іншими діями та рішеннями позивача під час здійснення ним процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

127. Зокрема, перші два епізоди, щодо яких проводилося службове розслідування - прийняття постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження №42013110000000284 та забезпечення незаконного опису державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29 880 тонн 10.06.2015 р. - давали підстави для висновку про зацікавленість позивача у вирішенні питання передачі цукру-піску, що зберігався на складах ДСБУ "Аграрний фонд". За таких обставин під час службового розслідування цілком логічно зроблене припущення про зацікавленість позивача і у вирішенні питання щодо винесення іншої постанови, що стосується передачі третім особам цукру-піску (третій епізод).

128. Щодо посилання позивача на процесуальну незалежність прокурора, формальний розподіл обов`язків між працівниками прокуратури Київської області, відсутність підтвердження факту спілкування позивача з представником ПП "Офір" ОСОБА_13 , то звинувачення щодо позивача стосуються здійснення саме неформального впливу, а не вчиненні дій, що могли би бути оформлені процесуально.

129. За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що висловлені у висновку службового розслідування тези щодо здійснення позивачем неформального впливу на винесення постанови від 18.12.2015 р., є обґрунтованими.

130. Згідно зі змістом висновку службового розслідування окремо обставини приховування позивачем матеріалів вказаного кримінального провадження не досліджувалися, тоді як комісією враховано зміст повідомлення про підозру від 15.05.2016 р., на яку міститься посилання у висновку, і в якій зазначено про те, що позивач з метою унеможливлення проведення досудового розслідування детективами НАБУ, надав вказівку підлеглому прокурору про внесення до ЄРСР відомостей про виділення матеріалів та приховування матеріалів досудового розслідування за фактом перевищення службових повноважень працівниками ВДВС Броварського МРУЮ в Київській області №12015000000000539 від 24.03.2016 р.

131. За відсутності матеріалів службового розслідування щодо вказаного епізоду суди обгрунтовано не знайшли підстав для висновку про наявність рішень, дій чи бездіяльності позивача, що становили би дисциплінарний проступок.

132. Підсумовуючи вказане, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час службового розслідування у діях позивача встановлено склад дисциплінарного проступку , а саме:

- неналежне виконання службових обов`язків у вигляді безпідставного вирішення питання про повернення речових доказів під час винесення постанови від 25.06.2015 про закриття кримінального провадження № 42013110000000284;

- проступок, який порочить його як працівника прокуратури, - забезпечення 10.06.2015 р. опису державним виконавцем та передачу ТОВ "Компанія з управління активами "Система плюс" цукру-піску ДСБУ "Аграрний фонд" у кількості 29 880 тонн шляхом участі у виконавчому провадженні за відсутності для цього підстав, вплив на винесення прокурором відділу прокуратури Київської області 18.12.2015 постанови про повернення тимчасово вилученого майна, відповідно до якої майно ДСБУ "Аграрний фонд" передано ПП "Офір".

133. При цьому суди попередніх інстанцій підставно висновували, що останні два епізоди можуть бути кваліфіковані як порушення статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, згідно з якою працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

134. В контексті кваліфікації дій позивача відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, суди попередніх інстанцій обгрунтовано зазначили, що як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (п. 5) можуть бути кваліфіковані всі три епізоди, а останні два як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 6).

135. Враховуючи це Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність наказу Генерального прокурора України від 22.06.2016 № 11дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури звільнено ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 30.09.2015 № 619к.

136. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

137. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

138. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

139. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

140. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

141. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

142. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

143. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021року залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова