ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

справа №826/11318/17

адміністративне провадження № К/9901/26149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №826/11318/17

за позовом Служби безпеки України до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_1 про скасування пункту Розпорядження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кучми А.Ю., суддів: Губської Л.В., Лічевецького І.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року Служба безпеки України звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати п. 1.1 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 795 від 20.12.2013.

2. Позовна заява мотивована тим, що оскаржуваним пунктом Розпорядження затверджено рішення позивача про виділення третій особі - ОСОБА_1 житлового приміщення та прийнято рішення про видачу йому ордеру.

Позивач вказує, що після прийняття зазначеного розпорядження було встановлено підробку поданих третьою особою документів для отримання житла. У зв`язку із зазначеним Служба безпеки України неодноразово звертався до відповідача з листами від 10.04.2017 № 19/10-1263, від 12.04.2017 № 19/10-1386, від 01.03.2017 № 19/10-732 щодо призупинення видачі ордера та скасування пункту 1.1 цього розпорядження, однак відповідачем відмовлено у задоволенні вимог позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2013 № 795.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пункт 1.1 спірного Розпорядження підлягає скасуванню як такий, що прийнятий на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2017 року у справі № 826/4766/17, яка в подальшому була скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року. Провадження у справі закрито.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір у даній справі не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Служба безпеки України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у даній справі є правомірність рішення суб`єкта владних, прийнятого на виконання своїх владно-управлінських повноважень, та ніяким чином не пов`язаний із вирішенням питання щодо забезпечення житлом. Відтак, даний спір підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.

9. Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Рішенням житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України (далі - Комісія) від 05 листопада 2013, оформленого протоколом № 24, вирішено надати ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

12. 20 грудня 2013 року Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація видала розпорядження № 795, згідно з яким затвердила спільне рішення керівництва та Комісії про надання ОСОБА_1 на родину з чотирьох осіб квартири.

13. На підставі зазначеного вище Розпорядження № 795 на ім`я ОСОБА_1 видано ордер № 05742 на квартиру АДРЕСА_2 .

14. На підставі листа Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України (далі - СБУ) № 19/10-1263 від 10 квітня 2014 відповідачем було призупинено видачу ордеру ОСОБА_1 у зв`язку з виявленням фактів, які потребують додаткової перевірки.

15. За результатами службового розслідування, проведеного ЦУ СБУ, в липні 2014 року військовою прокуратурою Київського гарнізону центрального регіону України відносно ОСОБА_1 було порушене кримінальне провадження №42014110350000111 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою ст. 15, частиною першою ст. 190 (шахрайство) та частиною четвертою ст. 358 (використання завідомо підробленого документу) Кримінального кодексу України, що виразилось у поданні завідомо підроблених документів з метою отримання права власності на житло для постійного проживання.

16. 15 січня 2015 військовою прокуратурою Київського гарнізону центрального регіону України винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014110350000111 в частині правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 15, частини першої ст. 190 КК України, на підставі п. 2 частини першої ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину.

17. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 по справі №752/14387/14-к звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 частини першої ст. 49 КК України (в зв`язку зі спливом строку притягнення до відповідальності), кримінальне провадження №42014110350000111 відносно останнього за частиною четвертою ст. 358 КК України - закрито.

18. Згідно з листом Департаменту господарського забезпечення СБУ від 10 квітня 2014 (вих. № 19/10-1263) відповідач «призупинив» видачу позивачу ордера у зв`язку з виявленням фактів, які потребують додаткової перевірки.

19. 09 лютого 2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про наявність обставин, що перешкоджають видачі ордера.

20. Листом від 03 березня 2017 (вих. № 109-109/М-2017) відповідач повідомив ОСОБА_1 , що підставою «призупинення» видачі ордера стало проведення Департаментом господарського забезпечення СБУ службового розслідування щодо отримання ним житла, а також призначення на березень поточного року засідання Комісії, на яке винесено питання про «відміну» її рішення від 05.11.2013 в частині надання квартири.

21. 21 березня 2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати йому ордер на квартиру.

22. Відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі ордера, оскільки 04 квітня 2017 Комісія прийняла рішення про скасування її рішення від 05 листопада 2013, оформлене протоколом № 24, у частині надання позивачеві квартири.

Зазначені обставини також встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили у справі № 826/4766/17.

23. Після прийняття оскаржуваного розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 795 від 20.12.2013, ордер фактично виданий не був.

24. У зв`язку із зазначеним, беручи до уваги рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 04 квітня 2017, СБУ неодноразово зверталось до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації листами № 19/10-1263 від 10 квітня 2017, № 19/10-1386 від 12 квітня 2017, № 19/10-732 від 01 березня 2017 щодо призупинення видачі ордера та скасування п. 1.1 розпорядження № 795 від 20.12.2013.

25. Однак, відповідач листами № 109/03/28-3300 від 28 квітня 2017, №109/05/28-7895 від 28 серпня 2017 відмовив у скасуванні п. 1.1 вказаного розпорядження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

29. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

31. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено судом, предметом розгляду у цій справі є законність пункту 1.1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2013 № 795, яким було затверджено спільне рішення керівництва та Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України про надання ОСОБА_1 на родину з чотирьох осіб трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (протокол від 05.11.2013 № 24).

Тобто спір у цій справі беззаперечно впливає на реалізацію третьою особою права на житло.

У позовній заяві Служба безпеки України просить скасувати зазначене вище розпорядження у зв`язку з тим, що третя особа з метою отримання житла подала підроблені документи.

Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю вимога скасувати розпорядження про забезпечення житлом є однією зі складових правового відношення з реалізації права на житло, в якому не можуть не зачіпатися права на отримання житла осіб, щодо яких прийняте таке розпорядження.

Такі правові ситуації зумовлюють появу спорів про право, вирішення яких, з огляду на коло суб`єктів та правову основу спору, віднесено до цивільного судочинства

Подібну правову позицію було висловлено в постанові Верховного Суду 08 серпня 2019 року у справі №509/5278/14-а.

Спір який стосується захисту права конкретної фізичної особи на житло не є публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що сторонами у справі є суб`єкти владних повноважень, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з реалізацією права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єктів владних повноважень як відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а.

Таким чином предмет даного спору зумовлений необхідністю вирішення питання щодо реалізації права третьої особи на отримання житла, проти якого заперечує позивач.

Спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює його вирішення у порядку адміністративного судочинства. Спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на майно, тобто права цивільного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами ЦПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), 29.08.2018 у справі № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18) та 07.11.2018 у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18).

32. Посилання касатора на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 820/4219/17 від 28 листопада 2018 року та ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 536/233/16-ц від 16 січня 2018 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини у цих справах стосувалися законності відмови суб`єкта владних повноважень у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Оскільки правовідносини у зазначених вище справах не є релевантними тим, що є предметом розгляду у справі №826/11318/17, викладені у них правові позиції не підлягають застосуванню під час вирішення даної справи.

33. Відтак, закиваючи провадження у справі з мотивів порушення позивачем правил предметної юрисдикції, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

36. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у справі №826/11318/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій