ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/11479/18

адміністративне провадження № К/9901/12747/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді Беспалов О.О., Костюк Л.О.),

У С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 08.06.2018 №0066294203; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 08.06.2018 №0066284203; податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0066274203, №0066214203, №0066204203, №0066144203, №0066114203, №0066094203, №0066054203.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 позов задоволено.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 26 000 грн., витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., комісію за сплату судового збору в розмірі 647,27 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 26 000 грн., витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., комісії за сплату судового збору в розмірі 647,27 грн. задоволено частково: стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 скасовано в частині відмови про стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 15 000 грн., стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС понесені ним витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 15 000 грн. В інші частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що витрати ФОП ОСОБА_1 на проведення судово-економічної експертизи підтверджені копією квитанції від 03.07.2018, копією акту приймання-здачі наданих послуг від 17.07.2018, пов`язані з розглядом справи, а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок суб`єкта владних повноважень -відповідача у справі.

12.05.2020 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС) подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Довід ГУ ДПС у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції норми частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС) обґрунтований посиланням на те, що позивачем не доведена необхідність проведення експертизи, а суд не прийняв висновок експерта як доказ у справі.

Верховний Суд ухвалою від 02.06.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи ГУ ДПС, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що ФОП ОСОБА_1 24.07.2018 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС. Разом із позовом позивач подав до суду висновок експерта від 17.07.2018 №14662, зроблений на підставі договору від 03.07.2018 №03072018/1 про проведення економічної експертизи, що укладений з ініціативи ФОП ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр».

Згідно з частинами першою та третьою статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя, п`ята - восьма статті 137 КАС).

Відповідно до частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частинами першою - третьою статті 101 КАС встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (частини перша, шоста, сьома статті 104 КАС).

Згідно з частиною першою статті 106 КАС експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, вказано у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Як вже зазначено, норми КАС передбачають проведення експертизи на замовлення учасника справи та відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися виключно в межах судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою ФОП ОСОБА_1 до звернення до суду з позовом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а та від 13.07.2021 у справі №640/19089/20.

Підстав для відступу від наведеного висновку колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС такий висновок Верховного Суду повинен враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

Крім того, витрати позивача на проведення експертизи не були неминучими, оскільки висновок експерта № 14662 від 17.07.2018 не вплинув на результат розгляду судом позову ФОП ОСОБА_1 . Про це свідчить та обставина, що в рішенні від 29.11.2019 суд підставою для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 визнав не доведення ГУ ДФС обставин щодо отримання позивачем в 2015-2017 роках доходу від здачі в оренду квартири. Суд не послався на зазначений висновок експерта, який, як зазначено у висновку, базувався на дослідженні наданих позивачем документів (наказу №6105 від 11.04.2018 акта перевірки від 27.04.2018 № 2167/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , договору оренди житлового приміщення від 13.06.2015, податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки)) за формою та змістом (встановлювалася якісність складення документа, правильність заповнення реквізитів документів, вивчався зміст відображених в документах операцій); арифметичній (встановлення правильності арифметичних підрахунків, виведення підсумків) та нормативній (встановлення відповідності відображення операцій вимогам чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів) перевірці документів (а.с. 92, т. 1-й).

У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що висновки суду першої інстанції є помилковими і що додаткове рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права.

Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до встановлених обставин у справі, з дотриманням вимог процесуальних норм та правильного застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 328 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 і залишити в силі додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко І.Я.Олендер Н.Є. Блажівська