ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа №826/11718/17
касаційне провадження № К/9901/3743/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 (суддя Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Безименна Н.В., Бєлова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 №85622-13, яким позивачу на підставі пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000,00 грн.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2017 році та можуть бути реалізовані лише у 2018 році. Позивач зазначив, що норми ПК України не дають підстав для визначення об`єкта оподаткування, виходячи із методики, яка затверджена вже після 01.01.2017. Зауважив, що безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, а відповідні зміни були запроваджені Київською міською радою 22.12.2016, 01.06.2017, тому не підлягають застосуванню у 2017 році згідно з вимогами чинного законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 29.06.2017 №85622-13.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений контролюючим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку. Контролюючим органом не доведено віднесення автомобіля марки AUDI модель Q7, 2016 року, об`єм двигуна 2967 куб.см, до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2017 році, з урахуванням критерію середньоринкової вартості автомобіля.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що інформацію про перелік автомобілів, які підпадають під оподаткування транспортним податком за 2017 рік та лист Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 03.07.2017 №3805-05/28659-06 контролюючим органом надано до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою після прийняття судом першої інстанції судового рішення у справі і не наведено обґрунтованих підстав неможливості надання таких документів до суду першої інстанції.
Відповідач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.02.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що автомобіль позивача відноситься до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Скаржник, посилаючись на правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, доводить, що за правилами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, і автомобіль позивача підлягає оподаткуванню у 2017 році. Зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що офіційний перелік автомобілів, які є об`єктом оподаткування у відповідному році, міститься на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (www.me.gov.ua), який і було надано відповідачем під час апеляційного розгляду справи. Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що відповідачем в підтвердження правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідачем також був зроблений запит до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо розрахунку транспортного засобу позивача, на що було отримано відповідь листом від 03.07.2018 №3805-05/28659-06, в якому визначено вартість автомобіля позивача у розмірі 1245374,40 грн, що свідчить про правомірність віднесення податковим органом автомобіля позивача до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.12.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 04.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є власником автомобіля марки AUDI модель Q7, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см. внутрішнього згорання, тип пального D (дизель), автоматична коробка передач.
Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 форми «Ф» №85622-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік в розмірі 25000,00 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували відомості з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку та торгівлі України, відповідно до яких середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля становить у 2017 році понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, було внесено зміни до ПК України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
За правилами підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Із набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.12.2016 №1791-VІІІ щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика №66), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де: Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Відповідно до пункту 13 Методики №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
Згідно з пунктом 14 Методики №66, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.
Аналіз наведених положень Методики №66 та Порядку №403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, поданих контролюючим органом, у тому числі до суду першої інстанції, транспортний засіб марки AUDI модель Q7, 2016 року випуску, об`єм двигуна 3,0 л, тип пального - дизель, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку, що належний позивачу автомобіль не відноситься до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Колегія суддів не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції щодо ненадання відповідачем доказів в підтвердження того, що автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податковим у 2017 році, оскільки, як зазначено судом першої інстанції у рішенні, контролюючим органом до матеріалів справи надано роздруківку з офіційного Інтернет-сайту Мінекономрозвитку, відповідно до якої автомобіль марки AUDI (до 5 років), об`єм двигуна 3,0; паливо - дизель, є об`єктом оподаткування транспортним податком за 2017 рік (середньоринкова вартість становить 1245375,40 грн.).
Крім того, контролюючим органом в підтвердження правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення був зроблений запит до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо розрахунку транспортного засобу позивача, на що було отримано відповідь листом від 03.07.2018 №3805-05/28659-06, в якому визначено вартість автомобіля позивача у 2017 році становила 1245374,40 грн.
Наведені обставини свідчить про правомірність віднесення податковим органом автомобіля позивача до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2017 році.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що об`єм двигуна у сукупності елементів, які впливають на вартість автомобіля як об`єкта оподаткування, застосовується у Методиці як економічна характеристика автомобіля, а не суто технічний його показник. Тому очевидним є, що при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об`єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об`єму двигуна у літрах, а не його детальних технічних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення на декілька тисячних від застосованого Мінекономрозвитку показника в літрах об`єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об`єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його середньоринкову вартість.
Вказаний правовий висновок був викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18.
Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу в 2017 році грошового зобов`язання з транспортного податку згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки належний позивачу автомобіль міститься в Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до ухвалення помилкового рішення, а тому касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду